Слава з видимим зусиллям застебнув тугу блискавку на величезній спортивній сумці. Похитав плечем, перевіряючи ремінь на міцність. Потім підійшов до дзеркала у передпокої й самовдоволено поправив модну доглянуту борідку.
Він відростив її рівно місяць тому. Саме тоді чоловік урочисто заявив, що абсолютно задихається в похмурому побуті й йде до молодої студентки.
Різниця у віці майже в п’ятнадцять років його анітрохи не бентежила. Швидше, навпаки, надавала значущості в його власних очах.
Рита мовчки стояла у проході гардеробної. Її погляд був прикутий до верхньої полиці шафи. Полиця була абсолютно порожня. Там більше не лежав щільний сірий чохол із дихаючої тканини.
— Де моя сукня, Славо?
Вона запитала це рівно й буденно. Як диктор у вечірніх новинах. Без жодної емоції на обличчі.
— Ой, тільки не починай драму з нічого!
Чоловік зневажливо махнув рукою. Пройшов повз неї на кухню, зачепивши плечем дверний косяк. Задзвенів скляний посуд. Слава діловито складав у простору картонну коробку дорогу кавоварку.
— Я купував правильні зерна весь минулий рік, — буркнув він, перехопивши її холодний погляд.
— Вона куплена на спільні гроші.
— Навіщо вона тобі взагалі? Ти розчинну вип’єш на ходу.
Він поблажливо посміхнувся.
— У тебе ж вічно робота, фірма, твої вантажівки. А ми з Алінкою любимо капучино вранці.
Рита проігнорувала коробку з технікою. Крокувала слідом за ним по світлому ламінату.
— Я ще раз запитала, де сірий чохол із сукнею.
Вона не підвищувала голос. Просто встала біля барної стійки й сплела пальці перед собою.
— Віддав його Алінці просто для забави, дитинко, розслабся!
Слава посміхнувся. Дістав із навісної шафки цілу упаковку фільтрів і недбало кинув поверх кавоварки.
— У них там в універі якась божевільна вечірка намічалася. Щось у стилі мер…х наречених або зомбі-апокаліпсису.
Він знизав плечима, ніби йшлося про дрібницю.
— Алінка шукала відповідний наряд на вечір. Два дні поспіль нила, мозок мені виносила. А я згадав, що у тебе валяється ця стара біла ганчірка без діла.
Рита дивилася на нього, не моргаючи.
Це була не просто сукня. Це був справжній вінтажний шовк ручної роботи. Вона викупила його на закритому аукціоні шість років тому. Віддала реставраторам кругленьку суму за відновлення мережива. Сукня була вигідною інвестицією. Справжнім витвором мистецтва. Недоторканним майном, до якого вона взагалі нікого не підпускала.
Слава про це знав. Прекрасно знав.
— Ти віддав мою річ чужій дівчині?
— Та кому вона потрібна!
Слава розсміявся. Голосно, гучно і дуже фальшиво. Як людина, що щиро не розуміє суті проблеми.
— Ти в неї не влізеш, хоч як би не хотіла. Вона припадає пилом на верхній полиці і почала жовтіти по краях.
Він недбало махнув рукою в бік коридору.
— А мала повеселилася від душі. Ну, трохи підрізала його знизу. Корсет там перешила під себе, щоб підкреслити талію.
Знову почухав свою борідку.
— Штучною кр.в’ю залила, ясна річ. Зате які круті фотки вийшли для соцмереж! Просто пореготати. Будь простішою, Ритка.
У кухні монотонно гудів холодильник. Рита продовжувала мовчати.
— Речі повинні приносити радість живим людям. А не лежати в шафі ме..вим вантажем.
Слава вимовив цю завчену фразу тоном прозрілого філософа. Підхопив важку коробку.
— Я тебе почула.
— Ось і добре.
Слава з неприхованим полегшенням видихнув. Мабуть, він справді чекав криків, биття тарілок та істеричних сліз. Він звик, що Рита завжди поступалася в конфліктах. Згладжувала гострі кути. Берегла його тендітні нерви заради видимості сім’ї.
— До речі.
Він діловито поправив комір легкої куртки. Поставив коробку на підлогу в коридорі поруч із взуттєвою шафою.
— Менеджер з автосалону дзвонив зранку. Завтра мій позашляховик приїде на стоянку. Чорного кольору. З повним комплектом опцій. Все саме так, як я хотів.
Рита байдуже подивилася на свої домашні капці.
— Ти ж не будеш влаштовувати дешевий цирк із завдатком?
Голос чоловіка раптом став улесливим. Але з ледь вловимою ноткою погрози.
— Ми ж сучасні дорослі люди. Я йду мирно. Я залишаю тобі нашу квартиру без брудних судів.
Він багатозначно подивився на неї, чекаючи вдячності.
— А машина мені зараз життєво необхідна. Статус, сама розумієш. Перед хлопцями незручно на старому седані їздити.
Рита ледь помітно скривила губи. Як благородно він залишає.
Квартиру купив їй батько за три роки до їхнього знайомства. Сімейний кодекс тут непохитний — це не спільно нажите майно. Слава не мав до цих квадратних метрів жодного стосунку. Він просто маніпулював повітрям.
Але зараз це не мало абсолютно ніякого значення. Значення мав позашляховик.
Три місяці тому Слава тижнями нив. Благав. Просив щовечора. Казав, що в усіх партнерів по бізнесу нормальні машини, а він виглядає як невдаха. Рита тоді здалася. Сплатила величезний завдаток зі свого робочого рахунку індивідуального підприємця. Договір попереднього замовлення в салоні оформили на неї.
— Не буду влаштовувати цирк.
Відповіла Рита, дивлячись йому прямо в очі.
— Ти золота жінка!
Слава радісно сплеснув у долоні, немов дитина. Підхопив важку сумку та коробку.
— Гаразд, бувай. Алінка внизу чекає. Їй треба встигнути на другу пару в універ.
Затріщала дверна засувка. Зачинилися важкі вхідні двері. На сходовому майданчику швидко стихли поспішні кроки.
Рита не поспішаючи підійшла до взуттєвої шафи. Взяла свій телефон. Розблокувала екран.
Вона не плакала. Не дзвонила найкращим подругам зі скаргами на несправедливість долі. Не проклинала молоду студентку з її вечірками. Тотальне знищення вінтажної сукні випалило зсередини всі звичні емоції. Залишився лише холодний, кришталево чистий розрахунок.
Вона швидко переодяглася у строгий костюм. Викликала таксі. Поїхала до свого офісу на інший кінець міста.
Справи не чекають. Факт залишається фактом. Рита керувала невеликою логістичною компанією, і розчулюватися на робочому місці не входило до її залізних правил.
Вона перевірила ранкові звіти. Провела жорстку нараду з водіями. Притиснула недбалого постачальника запчастин, пригрозивши штрафами.
Ближче до полудня вона щільно зачинила двері свого кабінету. Сіла за широкий стіл. Знайшла у списку контактів номер автосалону.
Гудки тривали зовсім недовго.
— Антоне, добрий день. Це Маргарита Миколаївна.
Вона говорила рівно. Звично. Наче про прогноз погоди на завтра.
— Так, Маргарита Миколаївна! Дуже радий чути!
Менеджер радісно защебетав у слухавці.
— Машина прибула на склад. Митне оформлення пройшла успішно. Завтра після обіду можна забирати. Ваш чоловік уже дзвонив зранку, він у курсі всіх деталей.
— Чудово. Антоне, у нас трохи змінилися обставини.
Рита присунула до себе розгорнутий щоденник. Почала малювати на білих сторінках рівні геометричні квадрати.
— Я хочу скасувати попереднє замовлення. Повністю розірвати договір купівлі-продажу.
У трубці утворилася в’язка, важка пауза.
— Як… скасувати?
Голос Антона зрадницьки здав.
— Машина вже стоїть у нашому салоні. Індивідуальна VIP-комплектація. Колір шкіри робили на замовлення на заводі.
— За умовами нашого договору я маю повне право відмовитися від покупки до підписання акта приймання-передачі. Правильно?
Вона вимовляла кожне слово. Без зайвого тиску, але з виразним металом у голосі.
— Правильно. Закон про захист прав споживачів ніхто не скасовував, ви маєте рацію. Але внесений завдаток…
Антон запнувся на півслові, підбираючи формулювання.
— Повернеться на ту саму розрахункову картку, з якої було сплачено спочатку.
Рита різко перебила його.
— З утриманням комісії вашого салону за клопоти та транспортування з заводу. Мене це повністю влаштовує.
Вона акуратно заштрихувала один із квадратів синьою ручкою.
— Оформляйте повернення коштів. За годину до вас особисто під’їде мій юрист з оригіналом заяви про розірвання договору.
— Добре. Я вас чудово зрозумів.
Антон засмучено клацнув язиком. Угода всього кварталу зірвалася за одну секунду.
— Шкода, звичайно. Ваш чоловік так щиро радів зранку.
— Вибору не залишалося, Антоне. Усього вам найкращого.
Рита натиснула кнопку відключення. Поклала телефон екраном вниз на гладку стільницю.
З юридичної точки зору ситуація була кришталево ясною. Договір оформлений на неї. Платник за банківськими виписками — вона. Гроші повернуться на її особистий розрахунковий рахунок.
Так, Рита чудово знала закон. Ці гроші зароблені в період офіційного шлюбу. Вони вважаються спільно нажитим майном. Якщо Слава піде до спритних адвокатів, він зможе відсудити рівно половину цієї суми при офіційному поділі.
Вона була готова віддати йому ці копійки через суд. Заплатити за життєвий урок. Але нової престижної машини, якої він так прагнув, у нього не буде. Договір розірвано.
Решта робочого дня минула напрочуд буденно.
Наступного ранку на телефон надійшло коротке банківське повідомлення.
Повернення коштів від автомобільного салону. На рахунок надійшла величезна сума. За вирахуванням невеликої обумовленої неустойки.
Рита стримано посміхнулася. Відкрила захищений банківський додаток. Переказала всі отримані гроші на закритий накопичувальний рахунок без можливості зняття.
Дзвінок пролунав рівно о другій годині дня.
На яскравому екрані світилося фото Слави. Рита не поспішаючи допила мінеральну воду зі склянки. Поправила ідеальну зачіску. Натиснула зелену кнопку відповіді.
— Рита! Що за чорт?!
Слава ревів у трубку так, що динамік смартфона жалісно заскрипів. Їй довелося відсунути апарат подалі від вуха.
— Добрий день.
Сказала вона приглушеним голосом, перебираючи папери на столі.
— Ти що накоїла, божевільна?!
Колишній чоловік буквально задихався від обурення. На задньому плані чітко чувся гул просторого автосалону, фонова музика та вибачальний голос менеджера Антона.
— Я стою прямо в салоні! З хлопцями приїхав забирати тачку! Алінка з телефоном бігає навколо!
Його голос зривався на істеричні високі ноти.
— А вони мені в обличчя заявляють, що бронь знята! Машину віддають іншому клієнту з черги!
— Факт залишається фактом.
Рита спокійно переклала телефон в іншу руку.
— Де мої гроші?! Вони сказали, що завдаток повернули на твою картку!
Слава ганебно вибухнув криком. Від колишньої ранкової поважності не залишилося й найменшого сліду.
— Твої гроші?
Рита щиро здивувалася. Навіть брову підняла, хоча він ніяк не міг цього бачити.
— Завдаток оплачений з мого робочого рахунку. Договір оформлений строго на моє ім’я. Це мої гроші, Славо.
Рита витримала коротку, холодну паузу.
— Хочеш отримати свою законну половину — зустрінемося в суді при розподілі майна. Наймай адвоката.
— Ми ж домовлялися нормально! Це моя тачка!
Він уже майже плакав від безсилля.
— Я вже всім хлопцям у лазні все розповів! Алінка чекає на селфі за кермом! Ти позбавила мене машини просто так! Ти хоч розумієш, як я зараз виглядаю?! Як останній дурень!
— Не переймайся, Славо.
Рита відкинулася на високу спинку робочого крісла. Посміхнулася. Холодно і дуже спокійно.
— Речі повинні приносити радість живим людям. А не стояти в нескінченних міських заторах.
У трубці почулося важке, переривчасте дихання. Чоловік судорожно хапав ротом повітря, намагаючись підібрати потрібні слова. До нього нарешті почало доходити.
— Ти… Ти це через сукню зробила, так?
Його голос затремтів і зник.
— Через цю стару шовкову ганчірку? Вирішила мені так помститися? Залишила мене без машини через клаптик тканини?!
— Я скасувала замовлення просто для забави, котику.
Рівним, крижаним тоном промовила Рита в мікрофон.
— Розслабся. Це ж просто гроші.
Вона скинула дзвінок, не чекаючи відповіді. Зайшла в системні налаштування. Додала номер колишнього чоловіка до чорного списку. Те саме методично зробила у всіх популярних месенджерах.
На столі перед нею лежав глянцевий каталог заміської нерухомості. Пора було підшукувати невелику затишну дачу. Бажано подалі від галасливого міста. І якнайдалі від людей, які абсолютно не розуміють справжньої цінності чужих речей.
