Я сидів у своїй розкішній квартирі й тупо дивився в одну точку. Щойно зателефонував лікар і сказав, що лікування не працює. Аналізи стали гіршими. Запропонував ще один варіант лікування, останній із можливих.
Однак це довгий і болісний процес, а шансів на успіх мало. Я сидів і думав, що не хочу проходити через усе це. Тим паче, що шансів майже немає. Я прожив непогане життя.
Побудував свій бізнес, купив гарну машину, багато подорожував. Єдине, про що шкодував, що так і не створив сім’ю, але що тепер журитися з цього приводу. Краще продати все і поїхати в останню подорож.
Завтра ж я займуся пошуками покупця для бізнесу, а ще відвезу всі свої речі в притулок. Кілька років тому я став спонсором кризового притулку, куди приходили всі, кому потрібна була допомога.
Та працювали психологи, юристи і просто добрі люди, допомагаючи повернутися до нормального життя. Людей там завжди було багато. Речі їм знадобляться. Я одразу ж взявся за збір речей, щоб відволіктися від думок.
Наступного дня я вирушив до притулку разом із речами і купленими продуктами. Мене там радісно зустрів директор закладу. Ми вирушили до кабінету, щоб поговорити. Посеред розмови у двері постукали.
Увійшов юрист, який працював у притулку. В нього були якісь проблеми з однією з жінок, яка звернулася по допомогу. Директор вибачився і запросив юриста увійти. Той продовжив свою розповідь.
Він розповів, що чоловік цієї жінки спалив усі документи, коли вона захотіла піти. Усе майно записано на нього. Він погрожує, що забере дитину, якщо вона не повернеться. І він може, бо в нього вже все готове.
Він працює в поліції і явно зловживає владою. У жінки просто немає шансів виграти справу з опіки, вона фактично бездомна. В цей час я подумав, що може допомогти цій жінці. В мене є квартира, яка мені буде скоро не потрібна.
Я почав розпитувати деталі про жінку і виявилося, що вона проста і добра, але потрапила у важку життєву ситуацію. Тоді я попросив запросити її, щоб особисто з нею поговорити. До кабінету увійшла дуже вродлива жінка.
Правда вона була дуже змарніла і з червоними від сліз очима. У мене ж дух перехопило, бо це ж була дівчина, з якою він зустрічався 10 років тому. Я шалено її кохав, навіть заміж хотів покликати.
Всі навколо мені твердили, що їй потрібні тільки гроші. Я не вірив, але одного разу вона попросила велику суму грошей. Тоді я чомусь вирішив, що всі мали рацію. Вона просто хотіла мене обдурити і виманити грошей.
Я зник і перестав відповідати на її дзвінки. Довго ще страждав від почуттів до неї, але вирішив, що вона того не варта. І ось зараз вона знову стоїть переді мною. Жінка побачила мене, її очі широко розкрилися
Звичайно ж, вона мене впізнала. Я попросив залишити нас удвох. Жінка розповіла про те, як у неї захворіла мама, але вона не змогла знайти їй грошей на операцію. Мами не стало.
Вона якраз була вагітна і не знала, що робити далі. Вирішила вже звести рахунки з життям, але тут з’явився цей поліцейський. Він врятував її, а вона погодилася вийти за нього заміж. Дитині потрібен був батько.
Через кілька років життя перетворилося на справжнє пекло. Спочатку чоловік змусив її піти з роботи, потім заборонив спілкуватися з друзями. Потім і зовсім перестав випускати її з дому, бив, коли приходив злий з роботи.
Коли він уперше вдарив сина, вона вирішила, що пора йти, але дитину забрати не змогла. Отак і опинилася тут. Без грошей, житла й особливої надії. Я дивився на неї і розумів, як же жорстоко вчинив із цією жінкою.
Адже вона тоді хотіла попросити грошей на лікування для матері. Якби я її вислухав, якби допоміг… Вона заговорила, вирвавши мене з власних думок, і спитала, чому я її покликав. Я відповів, що хочу допомогти.
В мене є гроші і зв’язки, зможу щось придумати. Жінка відверто сказала, що не хоче приймати допомогу від мене, але сумно додала, що вибору в неї нема. Я оторопів, а потім швидко прокрутив її історію в голові.
Далі все закрутилося з шаленою швидкістю. Я задіяв усі свої зв’язки для того, щоб повернути їй дитину. Також домігся, щоб її колишнього чоловіка притягнули до відповідальності.
Поки все це відбувалося, я усвідомив, що мої почуття все ще сильні. Та й вона зізналася, що всі ці роки кохала мене. Все налагоджувалося, одне тільки затьмарювало щастя – мій невтішний діагноз. Я все розповів коханій.
Вона вмовила мене спробувати пройти ще один курс лікування. І, можливо, завдяки тому, що вдома на мене чекали кохана і син, мені вдалося одужати. Через рік я нарешті почув, що переміг хворобу.
Наше життя налагодилося, нехай ми ніколи не надолужимо той час, що був згаяний, але скільки моментів у них ще попереду. Вона повернула мені життя, хоча я й погано до неї колись поставився.
