Виходячи заміж, Наталка навіть не здогадувалася, що на додачу до коханого чоловіка їй дістанеться і його колишня дружина. Ігор розлучився з нею за два роки до знайомства з Наталкою. Про те, що у нього за спиною шлюб і маленький син чоловік не приховував.
На запитання: «А чому ви розійшлися?», який Наталка задала швидше за інерцією, ніж із прагнення дізнатися щось таке, він відповів, що просто не зійшлися характерами. Наташу відповідь цілком влаштувала. Її навіть порадувало, що Ігор дружину брудом не поливав.
Він не звинувачував її у всіх смертних гріхах, не вигороджував себе. Додав лише, що вони розлучилися цивілізовано та підтримують спілкування виключно заради сина. Тоді Наташа на це «одкровення» особливої уваги не звернула. Як виявилося, дарма.
Спершу все було добре, а потім розпочалося. Колишня дружина дзвонила в будь-який час дня і ночі, не попри те, що в Ігоря нова сім’я, інша жінка. Схоже, її взагалі це не хвилювало. Вона, анітрохи не бентежачись, вимагала, щоб колишній чоловік вирішував всіх її поточні проблеми.
То кран потрібно полагодити, то цвях забити, то дитину забрати з садка. Вона просто дзвонила та віддавала розпорядження. Жодного разу не поцікавилася, чи є в Ігоря якісь інші плани. Він був змушений робити те, що вона його просить.
Плюс до цього син Ігоря усі вихідні дні, починаючи з вечора п’ятниці, проводив із батьком. Ігор привозив хлопчика після садка і відвозив до матері лише в неділю ближче до вечора. Ігореві навіть на думку не спадало, що Наталя може бути проти такого спілкування.
Чоловік був упевнений, що дружина все розуміє, тому не вважав за потрібне запитувати її думки щодо регулярного перебування його сина у них вдома. Наталці ж все це вкрай не подобалося. Вона бачила, що колишня маніпулює Ігорем, а він, стрімголов, мчить до неї на першу вимогу.
Вкотре, після дзвінка колишньої, яку, як виявилося, потрібно терміново забрати з дитиною з гостей, бо йде дощ, а в неї немає парасольки, Наташа не витримала і просто заборонила чоловікові їхати. Той вечір вони планували провести лише вдвох.
Як тільки він вийшов, Наташа, обливаючись сльозами образи, кинула в сумку речі, і теж пішла. Приїхавши до сестри, з порога заявила, що йде від Ігоря. Не знайшовши дружину вдома, Ігор навіть дзвонити їй не став. Подумав: «Перебіситься і прийде. Нікуди не дінеться».
Потім були вихідні, син у гостях. Наталка нічого не приготувала? Та й нехай. Замовимо піцу, сходимо до кафе. У понеділок – на роботу. Тиждень минув. Наталя не з’являлася. «Ну-ну, – думав Ігор, – характер показує. Даремно. Адже я не поступлюся. Вона повинна зрозуміти, що я робитиму так, як вважаю за потрібне».
Він, звичайно, сумував, але прийняти думку, що образив дружину, не міг і не хотів. І вибачатися не збирався. Чекав. Впевнений був: любить, довго не витримає, сама повернеться. Ще й проситиме пробачити її… Не дочекався… Наталя подала на розлучення.
Отримавши запрошення до суду, Ігор істерично розреготався. І знову не подзвонив, не спробував зустрітись, якось виправдатися, врятувати шлюб. Документи оформили швидко. Ділити було особливо нічого: не так довго вони прожили разом. Про те, що вона при надії, Наташа так і не сказала.
Зустрівши її випадково через пару місяців і побачивши животик, що округлився, Ігор розгубився. Він влаштував скандал, бо як це Наталка не сказала йому про дитину. Наталка лише посміхнулася і нагадала, що Ігор заборонив його турбувати, от вона і не турбує.
Минуло кілька років. Ігор повернувся до першої дружини: вона таки досягла свого. Їхній син уже школяр. Наташа поки незаміжня. І, хоча, шанувальник у неї є, причому з найсерйознішими намірами, жінка не поспішає пов’язувати себе шлюбом.
Все своє життя вона будує довкола дочки, якій незабаром виповниться чотири. Ігоря, як і обіцяла, Наталя не турбує. Навпаки: не знає, як відвадити. Він регулярно з’являється, пропонує гроші, допомогу, намагається зблизитись із дочкою.
У тому, що це його дочка, чоловік не сумнівається: усі татові риси підібрала. Та Наталка не шкодує, що пішла від Ігоря, бо як з таким жити. А тепер Ігор сам не відходить від них і розривається між двома жінками, яким фактично не потрібен.
