Я завжди була впевнена, що Ганна Сергіївна, моя «дорога» свекруха, викине фортель, але щоб такого масштабу… Коли вона озвучила нам із Костею свій план, мене наче струмом вдарило. Що найприкріше, чоловік у всьому підтримав матір, а я залишилася не при ділі. Залишається лише одне – вжити рішучих заходів, адже з цією «солодкою парочкою» каші не звариш.
Мені моя свекруха нагадує бабку, яка скаче по життю, у неї завжди вічне літо, навіть якщо потрібно готуватися до довгої і не дуже ситої зими. Вона завжди має купу геніальних ідей для бізнесу. Мені залишається лише позаздрити апетиту свекрухи та її сміливості в ідеях. Особисто я побоююся влазити у такі сумнівні справи. В мене є робота.
Я працюю бухгалтером і цього достатньо. Мама чоловіка не бажає працювати на чужого дядька, вона бачить себе тільки в ролі бізнес-леді. Хоча, якщо чесно, вона не дотягує до цього звання ні мізками, ні фінансами. Мій чоловік працює продавцем побутової техніки, заробітна плата у нього, якщо чесно, досить скромна.
Скільки разів йому говорила, йди вчитися, здобуй нормальну освіту, хай навіть технічну спеціальність. Ні, не хоче, відповідає, що він природжений «продажник», але це поки не дуже помітно. От я й тягну нашу сім’ю, наче локомотив, якщо чоловік не може цього зробити. Одружені ми п’ять років, живемо в його будинку, який Ганна Сергіївна примудрилася купити.
Все ж таки втілила якось в життя одну зі своїх ідей, у неї іноді промелькують світлі думки, але не дуже часто. Якщо в нашому з Костею життя станеться якесь потрясіння, на кшталт глобальної сварки, то на частину цього будинку я не зможу претендувати – він повністю записаний на чоловіка, плюс майно було придбано до шлюбу.
Ганна, звісно, не зовсім ледар, що з азартом шукає нові і нові інвестиції. Вона працює продавцем у кіоску, але, зрозуміло, це для відводу очей. Прийшла, висиділа робочий день, пішла додому. Як вона мені якось зізналася, що і освіти не має, все відкладала в довгу скриньку. Коли ж свекруха розміняла шостий десяток, то зрозуміла, що її 8 класів не особливо затребувані на ринку праці.
Довелося працювати там, де беруть. В ідеалі, зрозуміло, вона хоче стати «великим» інвестором, але для цього потрібні надійні проекти та стартовий капітал. Ні першого, ні другого в неї не було помічено. Наш шлюб із Костею йшов своєю чергою, нічого не змінювалося, принаймні, на краще. Ціни нещадно зростають, а зарплата чоловіка не зросла ні на карбованець.
Але в моменти наших рідкісних сварок, коли я натякаю чоловікові, що непогано було б зробити дві речі – знайти більш прибуткову роботу і взяти квартиру в іпотеку. Якщо чесно, мене турбував той факт, що свекруха все частіше почала заходити в гості, при цьому по-господарськи оглядаючи хату. Я кілька разів намагалася поговорити з Костею.
Я нічого не наголошувала, поводилася, наче дипломат. Можливо, це все мої пусті домисли, але з чим чорт не жартує? Але тим часом Ганна Сергіївна дедалі пильніше дивилася на будинок, коли була в гостях. Таких собі погляд кота, що виявив на столі банку сметани. Вона оглядала кімнати, щось бурмотіла собі під ніс, наче заклинання.
Водночас Ганна почала готувати ґрунт, розповідати про успішних людей, що «піднялися» з самих низів. Я зрозуміла, що свекруха не відпустить свою ідею і все ж таки знайде, куди вкласти гроші, навіть здогадуюсь, звідки вона їх візьме. Не треба бути пророком, щоб це розгледіти, але якщо Ганна так зробить, то це буде найбезпринципніший вчинок у світі – відібрати у сина житло.
Я почала відкладати гроші про всяк випадок, раптом, знадобиться квартиру зняти? Люди сподіваються на краще, але готуються до найгіршого. Так воно й сталося. Ганна Сергіївна прийшла дуже загадкова, з тортом та пряниками. Ці кондитерські вироби не дуже поєднуються між собою, але свекруха не звернула на уваги.
Її думки були зовсім в іншому місці. Незабаром ми з Костем зрозуміли, в якому. Вона розповіла, що їй порадили відкрити агенцію з організації свят. Ми невпевнено кивнули. Ганна розповідала, як працюватиме її агенція і тут витягла з рукава козир – продасть наш будинок, а гроші вкладе в бізнес. Я зблідла, як полотно. Усі мої страхи стали дійсністю.
Вибачившись, я вийшла на балкон, зателефонувала мамі, розповіла їй все. Вона лише спитала, чи треба нам гроші, щоб винайняти квартиру. Вона була обурена вчинком матері мого чоловіка, але зробити не могла нічого. Я подякувала мамі за допомогу, пройшла назад на кухню. Там уже Костя із матір’ю вивчали документи.
Все зрозуміло, мій м’якотілий чоловік прийняв усе, що йому сказали, несміливо та приречено. Я більше не стала говорити зі свекрухою, було дуже гидко і бридко на душі. Я зайнялася пошуком квартири, знайшла слушний варіант. У мене є накопичення, батьки допоможуть, знімемо на півроку, а там буде видно. Однак все вийшло не так гладко, як я думала.
Господиня за два місяці підняла ціну на житло, мотивуючи тим, що їй потрібно оплачувати навчання сина. Довелося погодитись, ми ж не фараонове плем’я, скакати з місця на місце. І знову гостро постало питання про роботу Кості. Тепер як ніколи, був потрібний чоловік-добувач, що повинен нести в печеру величезного мамонта.
Я навіть знайшла чоловікові роботу, де платили вдвічі більше. Почувши, що треба буде заливати фундамент на будівництві, чоловік обурився. Як це так? Він буде працювати по 10 годин та ще й звичайним робочим, а не керівником. Мабуть, тут далися взнаки гени свекрухи і чоловік видав на гора ідею – їсти тільки китайську локшину, щоб зекономити гроші.
Я вже не стрималася і в досить агресивній манері сказала, що я думаю з цього приводу. Костя щось невиразно мекав на свій захист. Мені раптом стало зрозуміло, що він зовсім нічого не хоче змінювати в цьому житті. Я спитала, чи взагалі йому потрібні наші стосунки, чи кохає мене і що він планує робити задля нашого щастя.
Чоловік думав близько хвилини, потім відповів мені, що хоч він мене дуже любить, але іншу роботу шукати не буде, йому і так ситно і затишно. Якщо ж мене щось не влаштовує то він мене не тримає, йому теж, мовляв, набридло те, що я вічно його пиляю з різних дрібниць. Домовилися ми до того, що того ж вечора я переїхала жити до батьків.
Мені здавалося, що екстрена ситуація мотивуватиме Костю вжити радикальних заходів він же вибрав японську приказку: «Якщо довго сидіти на березі річки, то нею обов’язково попливуть тіла твоїх ворогів». Тобто сидіти на п’ятій точці рівно і чекати.
Мені така людина не потрібна, хочеться бути слабкою, беззахисною жінкою, а не ломовим конем, на який я перетворююся з легкої руки чоловіка, вже, на щастя колишнього. Бізнес у Ганни Сергіївни не пішов, просто в нашому місті надто велика конкуренція, її просто задавили. Вона знову торгує газетами та журналами, вдаючись до мрій про багате життя.
Костик живе з нею, продає пральні машинки, щиро вважаючи, що гідно заробляє. Я поки не поспішаю заводити нові стосунки, як показала практика, потрібно придивлятися не лише до чоловіка, а й до його мами. Хто знає, яку фантазерку в цей раз пошле Бог?
