Після закінчення навчання вийшла заміж, дітей не хочу. У мене є свої невеликі заощадження, не витрачала, мріяла, що після університету відкрию свій маленький бізнес, є навіть проект, але чоловік проти.
Він сказав, що час уже поповнити сім’ю і ці гроші стануть у нагоді, коли сидітиму в декретній відпустці. Мені неприємно, що він розпоряджається моїми грошима, але не хочу сперечатися і сваритися через це.
Я думаю, що чоловік просто боїться, що якщо я займатимусь бізнесом, то поява дитини відкладеться на невизначений термін. Може він має рацію, але я не хочу розлучатися з мрією і втратити можливість працювати на себе.
Робота в компанії не приносить задоволення, колектив не подобається, перспектив ніяких та й знайти нову не так просто. Відчуваю, що у мене вже починається депресія.
Пропонувала зайнятися бізнесом разом, але чоловік відмовився, сказав, що його влаштовує та посада, яку він обіймає та міняти нічого не хоче. Каже, що відкриття своєї справи – це завжди ризиковано, можна втратити все.
Крім того, працювати разом зі мною він не хоче, боїться, що постійно сваритимемося. Швидше за все, він не вірить у те, що в мене вийде і не хоче ризикувати.
Чоловік не помічає чи не хоче помічати, як мені погано, він задоволений усім, грошима розпоряджається сам. Ніколи не радиться зі мною, що купити, а ставить перед фактом.
Коли мені щось потрібно купити, я маю це обговорити з ним, а те, що він витратив половину минулої зарплати на покришки, а з потім купив своєму батькові мобільний телефон не дуже дешевий, це вважається нормальним.
Чоловік вважає, що чинить правильно, адже він глава сім’ї та гроші витрачені на потрібні речі. Я боюся, що пішовши в декрет, автоматично опинюся на утриманні чоловіка, а значить доведеться випрошувати гроші.
Так, у мене є зарплата, і я можу купити собі такі речі, як косметику чи білизну, не питаючи у нього і не просячи грошей. Вважаю, що це мене все принижує, але що робити, не знаю.
