Я вийшла заміж через велике кохання. Тоді мені здавалося, що я буду такою щасливою до кінця життя. Однак усе пішло не за планом. Ми з чоловіком у шлюбі вже п’ять років. Перший рік усе було добре.
Потім він пішов з роботи практично без причини. І відтоді шукає себе. Рік тому мені довелося передчасно вийти з декрету, бо дійшло до того, що не було за що купити продукти.
Зараз працюю понаднормово, щоб принести більше грошей у сім’ю. Дитина росте, їй багато всього потрібно. Так я і стала тягнути сім’ю, поки чоловік шукає себе. Я намагалася дати йому час подумати і визначитися.
Але це якось затягнулося. У чоловіка бувають тимчасові підробітки, але й тут є один нюанс. Майже всі зароблені гроші він не несе додому, а віддає своїй дорогоцінній мамі. Свекрусі лише 60 років, вона вже на пенсії.
Правду кажучи, вона не виглядає як жінка, яка не може про себе подбати. Свекруха ще й незадоволена тим, що я залишила на чоловіка дітей. Каже, це не чоловіча справа. Я досить довго терпіла це все.
Адже вона його мати, що я можу зробити, але кілька днів тому я попросила чоловіка сходити по продукти. Він тільки нещодавно отримав гроші за невеликий підробіток, а сказав, щоб я дала йому грошей, бо в нього немає.
Виявилося, він віддав мамі все, що заробив. Адже їй потрібно комуналку заплатити і поїсти щось. Їй, бачте, складно на одну пенсію. І тут я не витримала, висловивши йому все, що про це думаю.
Адже нашим дітям теж потрібно їсти, а комуналка не сама себе оплачує. Адже все за мій рахунок! Чоловік образився і пішов, а ввечері мені зателефонувала свекруха і накричала.
Я вирішила не терпіти цих образ, висловивши і їй усе, але вона заявила, що в нас усе спільне. Дуже зручно так міркувати, коли квартира моя, гроші заробляю я, а в її синочка тільки його неймовірний потенціал.
Ще б не сказати, що все спільне. Загалом, свекруха тепер зі мною не розмовляє, але я не особливо засмутилася з цього приводу. Усю ніч після цього я не спала і довго думала. Я втомилася тягнути все на собі.
Так більше не може тривати. Я думаю про всю сім’ю, про дітей, а чоловік думає тільки про маму. У всіх бувають важкі часи, я розумію, але його важкі часи тривають уже чотири роки.
Мені здається, мій ліміт розуміння і терпіння вичерпано. Тому я дала чоловікові місяць на пошук роботи. Якщо він нічого не знайде, то нехай переїжджає до мами. Чи правильно я зробила?
