Найбільше мене дратує той факт, що чоловік щиро не розуміє, чому я пішла. На його думку, він забезпечив мене і нашого сина всім необхідним для комфортного життя.
Його ж мама завжди твердила, що я повинна їй руки цілувати за те, що він дозволив жити в її будинку. Свого часу вона і чути не хотіла, що ми збираємося винаймати житло.
Сама пропонувала до неї переїхати, щоб не віддавати чужим людям гроші, як моя сестра. Свекруха взагалі любила дорікнути моїй родині в усьому, а чоловік за мене заступався. Щоправда, недовго.
Перший час він просив не звертати уваги на критику його мами, але з часом він став на її бік. Ситуація погіршилася, коли я з’явилася дитина. Напевно, свекрусі стало тісно.
Перший рік не спали ми з чоловіком, а вона тільки холодні компреси до чола прикладала і стогнала. І щодня вона мене повчала. Мовляв, не так треба сповивати дитину, і памперси їй не потрібні, краще по-старому.
Для неї я була недолугою матір’ю. Свекруха часто переробляла дитяче харчування, а іноді вставала біля плити замість мене, бо я погано готую. Потихеньку чоловік став дратівливим і почав теж пред’являти претензії.
Коли ж мова зайшла про те, щоб прописати свого сина у своєму домі, чоловік змінював тему. Я думала, що раз чоловік прописаний у мами в будинку, то він візьме на себе зобов’язання прописати тут і дитину свою.
Я ніколи не претендувала на їхню житлоплощу, але вони мені не вірили. Зрештою свекруха відмовилася реєструвати онука у своєму будинку, і мені довелося прописати сина в мами, де я прописана, бо свого житла не маю.
Дитина росла, доводилося витрачати більше коштів на одяг і харчування для малюка, і через це розгорівся конфлікт. Оскільки я сиділа в декреті, своїх грошей у мене не було, я отримувала допомогу від держави, але коштів не вистачало.
Чоловік погодився виділяти частину бюджету на сина, але після кожної покупки вимагав звіт. Я вже мовчу про те, що мені ні в чому було ходити взимку. Старі чоботи мої продірявилися, а на нові грошей не було.
Тож я весь сезон ходила в осінніх черевиках. Зараз взагалі все стало ще гірше. Свекруха вважає, що я занадто багато грошей витрачаю, і чоловіку треба контролювати навіть те, що мені нараховують на дитину.
Тут я не витримала. Поки чоловік із мамою вирушили за покупками на ринок, я зібрала всі свої речі, які помістилися в одну валізу, і поїхала з дитиною на таксі до мами. Вона не проти того, що ми в неї живемо.
Вона дуже сильно любить свого онука. А до чоловіка я повертатися не збираюся, бо не хочу залишок життя звітувати за кожну куплену шпильку. Він дзвонив, перепрошував, намагався мене повернути, але він не зміниться, тому я розлучаюся.
