У мене є молодша сестра Галя. З’явилася вона пізно, а коли підросла, то батьки вже були пенсіонерами і не могли їй нічим особливо допомогти. Вийшла заміж за сусідського парубка, народила трьох дітей. Він чоловік непоганий, але скільки у селі можна заробити? Спробуй на ці гроші велику сім’ю прогодувати.
Коли не стало батьків, Галя з чоловіком та дітьми перебралася жити до батьківського дому. Я була лише за. Мій чоловік, а також дорослі дочка із сином у це не втручалися. Тоді вони ще не знали, що я відмовилася від половини спадщини на користь сестри і допомогла все переоформити. Але коли я про це згодом розповіла своїм близьким, вибухнув скандал.
Чоловік тиждень зі мною не розмовляв. Дочка дзвонила кілька разів на день, перепитуючи, чи можу я повернути права на свою частину спадщини. Діти не розуміли, як я могла віддати свою частку сестрі, а не їм. А я не розуміла, як можна бути такими дріб’язковими та скупими. Адже вони мають все, що потрібно.
Ми з чоловіком живемо у сусідньому селі, маємо гарний будинок, нещодавно купили непоганий автомобіль. Чоловік обробляє поле своєю технікою, щороку збираємо добрий урожай. Діти живуть у місті. Син уже одружився, а донька навчається в університеті. Вони й самі заробляють і ми допомагаємо грошима, адже кому нам ще допомагати?
Рішення не ділити спадок я приймала сама. Та й що там ділити? Ділянка та старенький будинок, який потрібно без кінця ремонтувати. Продати його за пару тисяч, які погоди не зроблять? Краще хай сестра живе. А ось мої близькі розчарували.
Тепер чоловік постійно бурчить, що сестра “заграбастала” все батьківське майно і не бажає з нею розмовляти. Мої аргументи, схоже, на нього не діють. Сподіваюся, згодом він схаменеться. Натомість із сестрою у нас стосунки залишилися прекрасними. Я із задоволенням ходжу в гості, граю з діточками. Радію, що змогла їй допомогти, незважаючи на несхвалення близьких.
