Мій перший шлюб був великою помилкою, яку я вчинила під натиском матері. Вона дуже хотіла видати мене заміж і чекала на онуків. Тому коли я завагітніла, вона наполягла на одруженні. Хоча ні я, ні мій хлопець до цього не були готові. У результаті ми прожили разом трохи більше року і розбіглися.
У чоловіка просто не виявилося жодних батьківських почуттів. Після розлучення він повернувся жити до своїх батьків. Я ж особливо навіть не засмутилася, адже коханою жінкою поруч із ним себе не відчувала, ми були просто чужими людьми. Добре, що він продовжує платити аліменти.
Перший час я займалася вихованням сина, але потім, коли він пішов у садок, вирішила вийти на роботу. Влаштувалася продавцем-консультантом у парфумерний магазин. Не найкраща робота у світі, але хоч щось. Тоді й подумати не могла, що саме в нашій невеликій крамничці я зустріну свою долю…
Одного разу прийшов чоловік, який довго та уважно вибирав жіночі парфуми. Я допомагала, чим могла, розпитувала про переваги тієї жінки, пропонувала різні аромати, звертала увагу на флакони найпрезентабельнішого вигляду. У результаті він таки купив дуже дорогий парфум, тепло подякував мені і пішов задоволеним. А я вкотре посумувала, що такі подарунки дарують комусь, а не мені.
Але наступного дня чоловік знову прийшов за парфумами, причому запропонував вибрати ті парфуми, які подобаються мені самій. Я подумала, що цей багатій, напевно, має багато жінок, якщо йому щодня доводиться бігати за подарунками. Тому вирішила його трохи провчити і вибрала найдорожчі з наявних духів.
Можете тільки уявити, як я здивувалася, коли Кирило без вагань сплатив ці парфуми і простягнув їх мені як презент. А потім покликав на побачення. Виявилося, що вперше парфуми він купував старшій сестрі на день народження.
Наші стосунки з Кирилом почали швидко розвиватись. Я одразу розповіла йому про сина, познайомила їх. Спочатку переживала, що дитина сприйме мого залицяльника в багнети. Але той прийшов знайомитись з цукерками та машинкою на радіоуправлінні, тому Олежка одразу записав його у свої друзі.
«Весілля ми грати не стали, а просто розписалися, і я переїхала жити до Кирила. Він же запропонував разом полетіти у весільну подорож до Туреччини. А от дитину захотів залишити на цей час моїй мамі. І я не знала, як вчинити.
Моя мати онука дуже любить, і завжди рада, коли ми залишаємо його в неї з ночівлею. А цього разу заявила мені, що ми робимо неправильно. І дуже погано, що Кирило вже зараз намагається відгородитись від мого сина. Тому мати наполягає, щоб ми їхали відпочивати разом із дитиною.
А я сиджу і думаю, що вона в чомусь має рацію. Мені здавалося, що Кирило добре ставиться до мого сина, але тут ця подорож… Тепер думаю, як усе чоловікові правильно пояснити. Може просто сказати, що мати не може сидіти з дитиною, тому нам краще взяти її із собою?
