Я живу в шлюбі більше 25 років. Будучи юною дівчиною, я вірила в те, що любов буває раз і назавжди. Зараз мені 50 років, і за весь цей час я жодного разу не подумала про розлучення.
Мені дуже пощастило, тому що майже всі мої подруги встигли змінити по парі мужів. Прям як рукавички. І, якщо чесно, я навіть пишаюся, що нам з чоловіком вдалося пройти через всі радощі й прикрощі разом.
У нас є доросла дочка, яка вже не живе з нами. Все дитинство і юність я намагалася стати прикладом для неї. Я виховувала її доброю, чуйною і розсудливою людиною. Показувала, якою має бути любов. Але дівчинка виросла, і ми перестали її впізнавати.
«Життя занадто коротке, щоб витрачати його на серйозні відносини і почуття», – повторювала дочка.
Повторювала не тільки на словах, але і в житті. За вдачею вона дуже влюблива, тому не раз обпікалася. Перше кохання дочка зустріла ще в університеті. Хлопець настільки запаморочив їй голову, що вона вискочила за нього заміж і незабаром народила першу дитину.
Звичайно, про отримання освіти вона і слухати не хотіла. Хоча ми не раз пропонували їй свою допомогу.
Через пару років шлюб дочки розвалився: чоловік їй зрадив. На якийсь час вона перебралася назад до нас. Здавалося, що схаменулася, знайшла роботу, стала більш серйозною.
Але незабаром вона зустріла завидного чоловіка старшого за неї на 15 років. Знову ця іскра в очах, знову необдумані вчинки. Переїхала з синочком до нього, вирішили не розписуватися. Так з’явилася друга дитина.
Нам з чоловіком було просто не по собі. А скільки разів ми просили її, щоб вони узаконили свої стосунки! Марно. Дочка лише огризалася і просила не лізти в її справи. Так як же тут не лізти, якщо все валиться прямо на очах.
Цивільний чоловік дочки поводився дуже дивно. То все у них чудово і спокійно, а то він звинувачує нашу дочку в тому, що у неї є син від першого шлюбу. Навіщо це робити?
Ми тільки почали звикати до всього, як дочка заявляє, що з’їхала на орендовану квартиру. Каже, мовляв, посварилися і повертатися вона не планує. Як виявилося, в цей раз всьому виною стала вона сама. Невірність погубила стільки відносин.
Дочка закрутила черговий роман з хлопцем, якого знала від сили місяць. А через якийсь час вона зателефонувала нам і приголомшила новиною: «Я вагітна».
Мені соромно. Чесно, я не знаю навіть, як і реагувати вже. Звичайно, я дуже люблю своїх онуків. Але всі вони від різних чоловіків … Мені здається, що це ненормально.
Дочка запевняє, що у неї все чудово. Вона не працює і живе на аліменти і дитячі виплати. Нас з батьком вже давно не слухає. Як бути?
