Я народила сина в досить зрілому віці. Ми з чоловіком розуміли, що це велика відповідальність. Нам потрібно було зробити все, щоб зробити дитину щасливою.
Крок за кроком ми рухалися до цієї мети, і, знаєте, у нас добре виходило! Жили дуже добре, в достатку, теплі і затишку.
Михайло добре вчився, закінчив школу із золотою медаллю і вступив до престижного столичного вузу. Вчителі та викладачі всі як один хвалили нашого хлопчика:
«Якщо він буде продовжувати в тому ж дусі, його чекає велике майбутнє!»
Так і сталося!
Відразу після закінчення університету Мишкові зробили незвичайну пропозицію. З’явилася можливість поїхати на практику за кордон. Перспектив море!
Тому син погодився, навіть не роздумуючи. А ми з чоловіком літали від щастя. Наш улюблений син зможе не тільки побудувати кар’єру, але і знайти хорошу дружину.
І ось Міша поїхав. Якщо чесно, я дуже боялася втратити з ним контакт, тому часто телефонувала. Він був не проти і завжди радісно розповідав про свої новини. Через півроку активної роботи в компанії Міші запропонували підписати контракт. Здається, життя ставало таким, як ми його собі і уявляли.
А далі – більше! Якось раз Мишко подзвонив і пробелькотів, що почав спілкуватися з однією дівчиною. А сама вона виявилася не аби ким, а донькою начальника.
Подумати тільки! Син сказав, що планує робити їй пропозицію і одружитися.
Буквально через пару місяців Міша приїхав додому без попередження. Каже, хотів сюрприз зробити. Звичайно, ми з чоловіком були дуже раді. Я зготувала швидку святкову вечерю, а на наступний день син повідомив, що планує зустрітися з друзями.
Якщо чесно, мені не сильно сподобалася ця затія. Але не можу ж заборонити дорослому сину кудись йти?
Ось він і пішов … А прийшов аж на наступний ранок весь пом’ятий, але якийсь такий щасливий.
«Мама, тато, здається, мені посміхнулася фортуна. Я знайшов її! » – мало не криком сказав Мишко. Я дар мови втратила в той момент.
Виявилося, що десь в місті син зустрів своє перше кохання – Олесю. Це ще шкільна історія з не найприємнішим кінцем.
Справа в тому, що дівчинка була з бідної сім’ї. Я не хотіла, щоб вони взагалі спілкувалися, а вже тим більше думали про майбутнє після закінчення школи. Мені довелося поговорити з її батьками і натиснути на них. Якимось дивом Олеся відчепилися від Мишка. Але він ще довго побивався. І ось тепер знову вона!
«Ти ж не можеш все кинути і залишитися з нею! Подумай про майбутнє! » – майже плачучи сказала я.
Але синові було все одно. Він відповів, що не збирається втілювати в життя наші надумані мрії, і пішов. Довгий час він не хотів виходити на зв’язок. Я місця собі не знаходила.
А потім він подзвонив сам і ще раз повідомив про свої наміри. Міша сказав, що більше не збирається нікуди виїжджати, буде шукати роботу на батьківщині і планувати весілля. В один момент наші з чоловіком плани перетворилися в розбиті надії. Не вірю, що це сталося з нашою сім’єю.
