– Карино, ти надовго? – Анжеліка Михайлівна гралася з трирічним онуком. Одним оком вона дивилася на малюка, а іншим – стежила за тим, як збиралася її донька.
– Не знаю. До вечора, напевно. А що, тобі складно посидіти з Владом? – молода жінка з докором глянула на маму. – Сама кажеш, що мені потрібно знову вийти заміж, а сама навіть допомогти не можеш із дитиною.
– Я ж допомагаю, – стала виправдовуватися мати. – Прийшла посидіти з ним, поки ти на побаченні будеш розважатися. До речі, ти мені так і не розповіла, що це за чоловік, з яким ти зібралася зустрічатися.
– Його звати Петро, – мрійливо відповіла Карина. – Йому двадцять дев’ять, і в нього невеликий бізнес. Він тримає кіоски з випічкою по всьому місту.
– О, це добре, що ти знайшла такого амбітного чоловіка. Зараз у нього кіоски, а потім, можливо, він і більшим бізнесом займеться, – зраділа Анжеліка Михайлівна.
– А де ти з ним познайомилася? На дитячому майданчику, чи що? У нього теж є діти? Він був одружений?
– Який дитячий майданчик, мамо? – розсміялася Карина. – Зараз люди в інтернеті знайомляться. Він написав мені на одному сайті. Сказав, що я добре виглядаю. Слово за слово, і ми стали спілкуватися щодня. Тепер вирішили зустрітися. Дітей у нього немає, та й одружений він не був.
– А він знає, що ти мати-одиначка? – Анжеліка Михайлівна з цікавістю поглянула на доньку.
– Звичайно, знає. Я у своєму профілі цю інформацію відразу вказала. Навіщо мені чоловік, який не готовий прийняти мою дитину?
– Ну і правильно зробила, – бабуся ніжно подивилася на онука. – Владик у нас такий гарний хлопчик, що він неодмінно твоєму Петру сподобається.
– Та ти почекай! – махнула рукою Карина. – Ще рано одружувати мене з Петром. Ми ще навіть наживо одне одного не бачили. Раптом ми обидва розчаруємося?
– Ну, ти вже постарайся заманити цього бізнесмена. Владику обов’язково потрібен тато. Та й тобі хороший чоловік не завадить.
– Угу, – промичала Карина. Вона накинула пальто і помахала рукою. – Гаразд, я побігла. Таксі вже під’їхало.
Попрощавшись із матір’ю, молода жінка вибігла з дому і прошмигнула в машину, яка стояла біля під’їзду.
До боулінгу Карина добиралася хвилин п’ятнадцять. Весь цей час вона думала, чому Петро не зміг заїхати за нею особисто. Адже автомобіль у чоловіка був. Та й жила вона прямо по дорозі до розважального закладу.
Вирішивши, що Петро хотів влаштувати першу зустріч на нейтральній території, Карина дісталася до торговельного центру і увійшла в будівлю. Серед відвідувачів жінка одразу побачила свого інтернет-знайомого.
Симпатичний Петро сидів на диванчику і нудьгуюче потягував газований напій.
– Привіт! – Карина підійшла до чоловіка і широко посміхнулася.
– Ти вже тут? – білозубий Петро зрадів появі знайомої. Він встав і поцілував її в щоку. – Я так радий побачити тебе наживо. Ти ще красивіша, ніж на фото.
– Дякую, – зніяковіла жінка.
Карина і Петро одразу одне одному сподобалися. Жодного дискомфорту в спілкуванні молоді люди не відчували. Вони трохи посиділи на диванчику, а потім вирішили пограти в боулінг.
– Ходімо, запитаємо, на яку доріжку нам можна встати,- чоловік і жінка попрямували до адміністратора. Але підійшовши до стійки, Петро різко обернувся і сказав, що йому потрібно до вбиральні.
– Дівчино, ви будете оплачувати доріжку чи ні? Якщо ні, то я віддам її охочим у черзі, – запитав адміністратор, дивлячись на Карину. Народу того дня й справді було багато.
– А? Так, звісно, – жінці стало ніяково за цю ситуацію. Поглядаючи на Петра, що йде, вона сама оплатила розвагу.
Через кілька хвилин чоловік повернувся, і вони з Кариною стали грати в боулінг. У цьому закладі нові знайомі провели майже півтори години. Жінка зголодніла, а також хотіла що-небудь випити. Петро жодного разу не запропонував їй напої, хоча до її приходу він спустошив дві склянки з лимонадом.
– Може, підійдемо до бару? – Карина кивнула в бік кафе, яке знаходилося поруч. Там можна було не тільки випити, а й що-небудь поїсти.
– А навіщо? – здивувався Петро. – Я ж нам столик у ресторані забронював. Думав, після боулінгу ми поїдемо туди і перекусимо.
– Правда? – усміхнулася Карина. Їй сподобалася ініціатива Петра, і вона з радістю погодилася поїхати з ним на вечерю. – Я така голодна, що готова з’їсти навіть слона.
– Ну, слона не обіцяю, – розсміявся Петро. – Але кажуть, стейки в цьому закладі дуже навіть непогані. Ходімо, заберемо речі з гардероба і поїдемо вечеряти.
Увесь шлях до ресторану Карина і Петро весело спілкувалися. Дівчина вже забула про цю неприємну історію з оплатою боулінгу. Молодий підприємець явно запав їй у душу. Він був не тільки симпатичним, але ще й дуже цікавим співрозмовником.
У ресторані Петро поводився більш галантно, ніж у боулінгу. У гардеробі він допоміг Карині роздягнутися, а потім запросив у зал і, підсунувши стілець, запропонував супутниці зручно на ньому розташуватися.
– Тут так гарно, – озираючись, видала жінка. Раніше вона ніколи не відвідувала подібних закладів. Колишній чоловік Карини був звичайним слюсарем. Постійної роботи в нього не було. Перебиваючись тимчасовими заробітками, чоловік здебільшого сидів на шиї у дружини.
До появи дитини Карина працювала фінансистом в одній великій компанії. Там вона отримувала непогані гроші.
Ось і зараз жінка тільки-тільки вийшла з декрету. Дві зарплати вона вже отримала, але після роздачі боргів у неї залишилося зовсім небагато грошей. Але Карина не впадала у відчай. Вона знала, що скоро увійде в колію, і все буде нормально.
– Що будемо замовляти? – розглядаючи меню, Петро перервав думки нової знайомої.
– Навіть не знаю, – протягнула жінка. – А що ти запропонуєш?
– Стейки! – упевнено заявив чоловік. – Ну, і куди ж без салату?
– А десерт? – розсміялася Карина.
– Це само собою, – підтримав співрозмовницю Петя.
Весь вечір молоді люди мило спілкувалися. Чоловік розповів жінці про свій бізнес. Як і припускала Анжеліка Михайлівна, Петро виявився досить амбітною людиною. Він повідав Карині, що в майбутньому планує відкрити свій ресторан, подібний до цього.
– Ого! Ось це плани, – здивувалася жінка. – Ти вмієш готувати?
– Ні, а навіщо? – знизав плечима чоловік. – У моєму закладі готуватимуть найкращі кухарі міста.
– Тоді бажаю тобі удачі! – усміхнулася Карина.
Доївши незвичайний десерт від шеф-кухаря, Петро поманив до себе офіціанта і попросив у нього рахунок за вечерю. За кілька хвилин папка з чеком уже лежала поруч. Чоловік відкрив її і став демонстративно плескати себе по кишенях.
– Що таке? – Карина одразу зрозуміла, що щось сталося. – Ти щось шукаєш?
– Так, здається, я забув гаманець удома, – насупившись, видав чоловік. Після цієї заяви жінка розгубилася. Вона знову згадала про плату за боулінг і зрозуміла, що історія повторюється.
– А телефон? Тут же можна оплатити безготівковими коштами, – Карина розуміла, що якщо зараз Петро не заплатить за вечерю, то цей розрахунок ляже на її плечі. Але в гаманці жінки було не так багато грошей. Ці кошти вона залишила спеціально, щоб якось протягнути до наступної зарплати.
– А в телефоні в мене зарядка сіла, і я залишив його в машині, – знизав плечима Петро.
– Добре, я оплачу, – сухо відповіла Карина і, діставши гаманець, вийняла звідти останні гроші. Їх ледь вистачило, щоб покрити рахунок за вечерю.
– Дякую! Ну, що? Поїхали? Я тебе підвезу до будинку, якщо ти не проти, – Петро знову посміхнувся своєю білозубою посмішкою і допоміг супутниці встати зі стільця.
– Не проти, – повільно протягнула жінка. Вона намагалася всіляко відігнати від себе сумні думки. Карина вирішила, що в житті всяке буває. Іноді вона теж забуває зарядити телефон, а іноді й без гаманця з дому виходить.
Мовчки виправдовуючи чоловіка, жінка вийшла з ресторану і сіла в його машину.
– Ой, здається, я шарф забув у гардеробі, – озираючись, видав Петро. – Ти поки посидь тут, а я швидко за ним сходжу.
Поки Петра не було, Карина знову занурилася у свої сумні думки. Вона не розуміла, чому в її житті все так відбувається. Перший чоловік сидів у неї на шиї, а тепер ще й новий знайомий поводився аналогічним чином.
Карина ніколи не була меркантильною. На побаченнях вона була не проти ділити рахунок із партнером порівну. Але забезпечувати чоловіків жінка більше не збиралася, тому вся ця історія їй дуже не сподобалася.
Знову намагаючись виправдати симпатичного Петра, погляд Карини випадково впав на двері з боку чоловіка. На вузькій поличці вона помітила телефон бізнесмена. Озирнувшись, жінка дотягнулася до гаджета і натиснула кнопку ввімкнення. Яке ж було її здивування, коли екран загорівся, і там було видно повну зарядку.
– Оце так, – невдоволено видала Карина.
Ця знахідка одразу відбили бажання в Карини продовжувати спілкування з новим знайомим. Якщо він зараз її так обманює, то що буде далі?
Але наступного моменту двері відчинилися, і Карина побачила Петра з великим букетом квітів.
– Це що? Твій шарф? – Карина була здивована.
– Це квіти. Тобі. Вибач, що так вийшло… – Петро чекав реакції. – У боулінгу я тебе перевіряв. А в ресторані я справді забув телефон і гаманець. Але зараз я готовий відшкодувати тобі рахунок.
– Перевіряв?! – Карина не знала, плакати чи сміятися.
– Ну так. Знаєш, скільки зараз тарілочниць розвелося?
– Ясно. А знаєш? Давай, я не проти. Половину чека я заберу, – відмовляючись від квітів, сказала Карина.
Петро перевів їй половину, і вони мовчки поїхали в бік її будинку. Між ними була помітна напруга. Карина була засмучена, що Петро їй не довіряв і вирішив перевірити. Це образило її. А Петро картав себе, що вирішив так вчинити. Йому сподобалася Карина…
Але її довіру було не повернути.
– Дякую за вечір… І ще раз вибач, – сказав він, відчиняючи дверцята автомобіля.
– Тобі теж спасибі. За досвід. – Сказала Карина і пішла.
Троянди так і залишилися лежати на задньому сидінні автомобіля…
– Як пройшло побачення? – із занепокоєнням запитала мама.
– Добре. Навіть занадто, – тихо сказала Карина, забираючи сина.
Вона подумала, що якщо Петро ще раз напише їй, то, можливо, вона дасть йому другий шанс.
