– Чекайте в гості! Приїдемо наступного тижня в п’ятницю! – Поліна прочитала це повідомлення в телефоні чоловіка, прокинувшись вранці.
Її настрій різко погіршився, навіть голова трохи заболіла. Вона побігла до чоловіка, який вже готував сніданок.
– Степане! Твої родичі приїжджають! Знову!
– Що? – здивувався він і поглянув на повідомлення.
З його похмурого погляду вона зрозуміла, що чоловік теж не в захваті.
– Степане, що робити? – ніяк не могла заспокоїтися Поліна.
– А що робити? Ну, я ж не можу рідному братові заборонити приїхати в гості?
– Звичайно ж, можеш! Минулий їхній приїзд закінчився погромом!
Поліна нічого не перебільшувала. Коли вони з чоловіком мріяли переїхати до Одеської області, то зовсім не думали, що кожного літа у них будуть гостювати родичі. То одні, то інші.
Молодята вирішили переїхати ближче до моря, але не продумали всі дрібниці.
Коли Славік минулого разу приїжджав у гості зі своєю сім’єю, їх затишна квартира перетворилася майже на руїни.
Мінус новий телевізор, за який ще не встигли виплатити кредит. Мінус змішувач у ванній, куплений за купу грошей. Мінус ноутбук і планшет, не кажучи вже про косметику дружини, яку Вероніка «випадково» прихопила з собою.
Таке відчуття, що вони спеціально приїжджали, щоб рознести їх затишне сімейне гніздечко в пух і прах.
Повторення тієї ситуації Поліні зовсім не хотілося. Тим більше, що пару місяців тому вона дізналася, що чекає дитину. Животика ще не було видно, але вона вже відчувала, як дитина ворушиться всередині неї. Навіщо їй такі переживання?
– Поліна, може, цього разу все буде інакше?
– Що інакше, Степане? Їхні діти – маленькі монстри. Вони руйнують все на своєму шляху. Або ти забув, як їхній Павло скинув телевізор, а потім стояв і сміявся?
А коли їхня Дарина кинула планшет у ванну? А коли Вероніка примудрилася розламати мій робочий ноутбук навпіл? Гаразд, якби вони ще все це компенсували. Так навіть не вибачилися як слід! Я вже мовчу про дорогу пудру, яку вона потягла додому! І не тільки пудру…
Степан начебто і пам’ятав все це, але минув цілий рік, образи вщухли, а по брату він трохи сумував. Вони були дуже дружні в дитинстві. Різниця всього рік. Завжди і всюди були разом, а потім роз’їхалися по різних містах і стали бачитися дуже рідко.
– Поліна, їхні діти стали старшими. Може, цього разу все буде простіше?
– Степане, маленькі дітки – маленькі біди, а великі дітки – великі біди. До того ж старшими вони стали всього на рік! Сонечко, я прошу тебе, скажи їм, що ми їдемо кудись! – благала його дружина.
– Куди? На море? Так ми живемо за двадцять кілометрів від моря?
– Ну, не знаю! Скажи, що в Туреччину полетимо?
– Ага, а потім вони чекатимуть фоточки в інстаграмі. Або запропонують перенести візит! Не знаю, що робити. Славік все-таки мій молодший брат. Я його цілий рік не бачив!
– Степане, ти зрозумій, я ж при надії. Мені не можна так нервувати!
– Ти ще вчора говорила, що це не хвороба! – обурився чоловік.
Поліна і справді це говорила. Вона чіплялася до чоловіка минулої ночі, а він не наважувався, все боявся їй нашкодити.
Тоді-то вона і сказала цю фразу. Тепер навіть шкодувала трохи, але в чомусь він був правий. Прикриватися її цікавим положенням – все одно безглузда затія.
Чоловік поставив перед нею чашку з чаєм і тост з варенням. Поліна втупилася в чашку і мимоволі почала згадувати події минулого року.
Їм довелося поступитися своєю спальнею Славіку і Вероніці, адже у вітальні не було достатньо спальних місць для всіх членів сім’ї. Маленький Павло ще писався вночі, а вони йому раз у раз забували стелити клейонку. У підгузках він уже не спав, три роки виповнилося.
Дарина прокидалася раніше за всіх – о п’ятій ранку. І вона не маму з татом будила, а Степана і Поліну. Їй доводилося вставати і розважати племінницю, щоб всі інші могли виспатися.
А Вероніка? Начебто доросла дівка…Ну як? Як можна було примудритися зламати змішувач? Так ще й відразу не сказала, намагалася полагодити своїми кривими ручками, поки вони не затопили сусідів!
Ні, Поліна розуміла, що збожеволіє, якщо все це повториться знову. Ще й готувати на дві сім’ї кілька днів. Воно їй потрібно?
– Гаразд, Степане, це твій брат. Я все розумію, ти хочеш побачити рідню. Я тут подумала, я батьків сто років не бачила. Наступного тижня в четвер я їду до них у гості. На тиждень!
– Поліна, ти серйозно?
– А що? Це твої родичі, ти їх і розважай. Я повинна подбати про себе і про нашу майбутню дитину!
– А як же робота?
– Я ноутбук з собою візьму. Мені він ще знадобиться. Дома його залишати все одно небезпечно. Інтернет у батьків є. Я там попрацюю!
– Ну, як знаєш! – з образою відповів їй чоловік, але заперечувати не став.
У четвер, як обіцяла, Поліна поїхала до батьків. У квартирі вона прибралася, але їжі приготувала тільки на вечерю Степану. Ще на сніданок трохи залишилося.
Гості приїхали до порожнього холодильника і дуже здивувалися.
– А що Поліна тобі навіть їжі не залишила? – першою обурилася Вероніка.
– Ну, самі щось приготуємо. У чому проблема? – заступився за дружину Степан.
– Я Славіку відразу сказала, що на відпочинку готувати не збираюся!
– Ну, значить, ми самі щось приготуємо, – відгукнувся її чоловік.
– Тоді починайте і швидше. Я голодна і діти теж!
Уже в цей момент Степан зрозумів, що Поліна не просто так втекла. На секунду він пошкодував, що не поїхав з нею в гості до тестя, але тікати з підводного човна вже пізно.
У перший вечір було вирішено замовити піцу. Продукти в холодильнику були, але готувати у хлопців не було особливого бажання.
Повечерявши піцою, вони стали вкладатися спати. Вероніка знову наполягла, щоб Степан поступився їм великим ліжком. У нього не було вибору, довелося погодитися. Про всяк випадок він лише запитав:
– Павло вже навчився тримати все в собі?
Хлопчику стало соромно, він розридався, як дівчинка, а невістка з докором подивилася на брата свого чоловіка.
– Міг би й промовчати! – з образою сказала вона, але на його питання не відповіла.
Відповідь він дізнався вже наступного ранку, коли їхній новенький матрац знову виявився мокрим. Після їхнього минулого приїзду Поліна півроку відкладала гроші, щоб купити новий. Запах сечі ніяк не вдавалося вивести.
Він уявив, як Поліна засмутиться. Знову. Подумки вибачився перед нею і пішов готувати сніданок.
Добре хоч Дарина перестала прокидатися о п’ятій ранку, а то Степан оцінив би ще більше всі принади перебування родичів у їхній квартирі.
– А що твоя Ніка взагалі не готує? – запитав Степан, коли прийшов його брат.
– Чому? Вдома готує! Просто на відпочинку не любить.
– І що? Ти думаєш, я вам буду готувати всі ці дні? – поцікавився він.
– Я не думав, що Поліна нас кине. Я поговорю з дружиною.
Поля спеціально зібрала валізу побільше і вивезла абсолютно всі речі, які могла позичити Вероніка. А ще всю косметику прихопила і навіть свої шампуні з бальзамами, хоча в цьому і не було необхідності.
Гостя виявила це вже наступного ранку, коли захотіла прийняти душ, а ні модного шовкового халатика, ні гелю для душу з приємним запахом лаванди не знайшла.
– Поля, що з собою все забрала? – обурено запитала невістка, вийшовши з ванної.
– Вона взяла тільки те, що їй потрібно.
– А чого це вона взагалі вирішила поїхати? Знала ж, що ми в гості приїдемо?
– Мама попросила! – збрехав Степан. – Їм допомога потрібна.
– Ох, і батьки у твоєї дружини. Вже й почекати тиждень не можуть. Мені що, тепер ще готувати на всіх доведеться?
– Ну, Поліна ж минулого разу впоралася. Тепер твоя черга! – подражнив її Славік, але тут же спіймав гнівний погляд дружини.
Тиждень тягнувся дуже довго. Кожен день готував Степану нові сюрпризи. Поліна дзвонила щодня, питала, як справи, але він не наважувався їй нічого розповідати, правда, передчував її невдоволення, коли вона повернеться.
Він довго терпів, але і його терпінню прийшов кінець в певний момент. Павло був ще тим пустуном. Вероніка вивела дітей погуляти у двір. Неподалік була припаркована машина дівера.
Загалом, невістка не встигла простежити, а племінник примудрився розбити йому заднє скло на пасажирських дверях каменем. Розважався малюк.
Степан вибіг на вулицю, почувши сигналізацію. Побачивши те, що сталося, він зірвався на крик. Багато всього наговорив Вероніці, довів її до сказу і до сліз.
Славік розумів його невдоволення, але і таке ставлення до своєї дружини і сина теж пробачити не зміг. У той же момент вони зібрали свої речі і поїхали додому.
Через два дні повернулася і Поліна. Степан якраз закінчив наводити лад у будинку. Ох і багато ж йому довелося попрацювати, відтираючи маркер з дзеркал, а зеленку з килима. Хоча останнє йому зробити так і не вдалося.
Він віддав матрац у хімчистку, сподіваючись, що дружина нічого не помітить, але забув, що у неї особливо загострився нюх. У першу ж ніч вона не витримала і пішла спати в іншу кімнату.
Вранці вони вирішили підрахувати збитки.
– Мінус матрац! – похмуро сказала Поліна.
– Мінус парасолька для пляжу і два шезлонги! – додав Степан.
– Мінус чотири тарілки і моя улюблена чашка!.
– Мінус скло на машині.
– Мінус москітка на балконі… Як вони взагалі примудрилися її вирвати?
– Мінус килим.
Підрахувавши суму, Степан нарешті зрозумів, що гості їм обходяться занадто дорого. Довелося пообіцяти дружині, що більше такого не повториться.
– Дуже на це сподіваюся! – з посмішкою сказала Поліна, але все одно попросила Степана записати цю обіцянку на відео, щоб були докази на наступне літо.
Правда, через кілька місяців у них народилася чарівна дівчинка, яку назвали Лерочкою. Тепер вони могли сміливо прикриватися тим, що в родині маленька дитина, а значить в гості тепер можна потрапити тільки за особливим запрошенням.
Спеціально для сайту Stories
