Три роки тому я жила разом із сестрою та мамою у малосімейці. Все життя в ньому прожили. Батька нема. Мама все життя працювала. Я на три роки старша за сестру. Якось так.
Все почалося після того, як моя сестра почала вести веселе життя. Вдень вона вчилася, а ввечері тусила. І я не проти розваги, але не коли ти гуляєш з однієї вечірки чи дискотеки на іншу разом з малознайомими хлопцями.
Буквально три місяці подібної туси вистачило для того, щоб дізнатися, що вона вже чекає на дитину. Тут мені довелося шукати орендоване житло. У малосімейці і втрьох тісно, а з маленькою дитиною просто нестерпно.
Добре, що до цього часу я встигла закінчити виш та знайти нормальне місце роботи. Однією жити виявилося справді здорово. За звичкою перший місяць готувала великі порції їжі. Якщо борщу — то на півтора тижні.
Утрьох ми б швидше з’їли, але тепер я стала жити сама. Іноді готувала спеціально трохи більше – привозила їжу мамі та сестрі. Я розуміла, що з дитиною особливо не розженешся.
Сестра почала давати мені періодично завдання: то підгузки купити, то присипку, то ліки… Мені було не складно виділяти для них час. Після року роботи мене підвищили.
Додали до зарплати добряче, але й обов’язків стало більше. По роботі тепер доводилося їздити і у відрядження і, до речі, досить далеко. Хоча мені було навіть радісно помчати на інший край країни на тиждень-другий.
І тут розпочалося. Сестра дзвонить із дому: “Терміново приїжджай! У нас суміш закінчилася і кашу купи, а ще візьми присипку і…”. Я спробувала пояснити, що мене немає, на що та заявила: “Ти не зрозуміла? Швидко!”
Ось у цей момент я кинула слухавку. Після цього почали рідше спілкуватися, хоча тепер сестра просила вислати їй гроші на картку, тому що їй треба. Кілька разів висилала. В якийсь раз не змогла вислати гроші, бо не було.
Цього разу мені сестра вже в наказному тоні, збагативши фразу добірною лайкою, вимагала надіслати гроші. Такого вже я не витримала. Сказала сестрі, куди їй піти з її гонором. Мені 26. Познайомилась із хлопцем.
Почали зустрічатися. Їздити країнами. Сестрі перестала допомагати. Наші з сестрою спільні знайомі перестали зі мною спілкуватися, повідомивши мене, що я меркантильна тварюка, якій шкода грошей для сестри.
Саме через подруг я і з’ясувала, що я винна в її бідах, мовляв, катаюся по країнах заморським, живу в окремій квартирі і чи бачите роблю що хочу, а їм і копійки не даю.
Так, я меркантильна тварюка, яка думає головою і хоч якось намагається планувати своє майбутнє, а не перетворює своє життя та життя рідних на пекло. Шкода, що в це пекло потрапила моя мама і племінник, якого ні про що не питали.
