Після навчання я влаштувалася на добре оплачувану роботу. Колектив зустрів мене з розумінням, у підсумку я швидко знайшла з усіма спільну мову.
З першого дня роботи в цій організації мене здивувала дивна співробітниця, яка відпрацювала там багато років. Вона була в робочій уніформі та в’язаній шапочці, носити які, як і будь-які інші в цій компанії, не дозволялося.
Саме це мене ще більше здивувало. Помітила одну особливість у тому, що до цієї жінки з повагою і мало не з поклонінням ставилося навіть начальство, пробачаючи її пустощі.
Я, звісно, з нею конфліктувати не хотіла, але й схилятися перед нею теж. Тому тримала саме з нею нейтралітет, а з іншими співробітниками дружно спілкувалася. І ось понеслося.
Ця дивна жінка бачачи, що з мого боку немає до неї такого ж ставлення, як у всіх інших, почала чіплятися до мене. Не в професійній сфері, наші робочі з нею функції не стикалися, а чисто в спілкуванні.
То зіпсує мені настрій, то прокоментує мою зачіску і зовнішній вигляд, і це при тому, що я регулярно відвідую салон краси. Потім стала принижувати мене при всіх ні з того ні з сього.
Та так, що я вже обідати нормально не могла. Фішка в тому, що всі ті співробітники, з якими я спочатку дружила, підтримували її, і працювати мені там стало зовсім нестерпно.
Минуло вже багато років, а я все думаю, чим я могла насолити тій бабці? Я ніколи не пліткувала ні про неї, ні про інших, але й схилятися, я теж не хотіла.
Невже тільки через це треба було людині все псувати і забирати її енергетичні сили? Адже я після зміни додому приходила ніяка, і не від роботи втомлювалася, а від неї.
