– Ну нарешті! – не встигла Дарина зайти додому, як одразу почула голос дружини брата.
– Чому ти так пізно? – гнівно запитала та її.
Взагалі Дарина була здивована. Вона не очікувала, що хтось буде в цей час удома, тим паче, дружина брата.
– Марино, а ти що тут робиш? – запитала вона її.
– У сенсі? – очі Марини стали величезними. – Ми з Костею переїхали до вас. В нас же дитна буде, А ти що, не знала? Дарія нічого не відповіла. Та напевно їй говорили про це, та тільки зараз у неї “на носі” ЗНО, тому всі ці розмови пройшли повз неї.
Дарія кинула сумку на тумбочку, зняла пальто, чоботи і попрямувала у ванну, щоб вимити руки. Марина йшла за нею.
– А ти що, завжди так пізно приходиш? – запитала Марина.
Дарина знизала плечима.
– Зроби мені зелений чай, – Марина продовжила говорити.
– А ти що, сама не в змозі? – нарешті подала голос Дарія.
– Ну я ж у положенні ! – обурилася Марина.
– Ходімо, зроблю, – Дарія вирішила бути гостинною господинею: врешті-решт, Марина в їхньому домі перший день, напевно, не знає, що і де знаходиться.
Потім вони пили чай і Дарина все поривалася піти й зайнятися своїми справами, а Марина ніяк не відпускала її.
Дарія з сумом подивилася на годинник і побачила, що вже 6 година.
– Марино, давай вечерю робити, – вимовила вона. – Почистиш картоплю?
– Я не можу. Я ж у положенні! – сказала Марина.
Дарина ледве втрималася від того, щоб закотити очі.
– Піду телевізор подивлюся, – сказала Марина і вийшла з кухні.
І Дарина зраділа. Вона одразу ж вирішила, що готуватиме макарони, поставила каструлю на плиту, налила в неї воду і ввімкнула вогонь. А потім зачинила двері в кухню і обклалася підручниками.
Близько 19-ї години прийшла мама, Марина повернулася на кухню, а Дарія втекла у свою кімнату, залишивши докучливу Марину з мамою.
Наступного дня Марина знову не давала Дарині займатися. І через день теж. І через тиждень……
Дарія намагалася поговорити спершу з Мариною, кажучи, що їй потрібен особистий простір, а потім із Костею про те, що вона не наймалася розважати його дружину, і щоб він що-небудь зробив для того, щоб Марина не чіплялася до неї, а дала можливість побути на самоті.
– Я не розумію, а навіщо тобі бути самій? – запитав Костя. – З Мариною ж веселіше.
– Костю! – Дарині захотілося підійти і потрясти його – ну щоб він отямився. – Я ж цього року ЗНО здаю. Взагалі-то, я хочу вступити до інституту.
Костя знизав плечима.
– Навіщо тобі інститут? Ти ж жінка. Тобі треба заміж вдало вийти. Подивися на себе. Який ти маєш вигляд? Кошмар! Тобі треба не бігати від Марини, а, навпаки, поговорити з нею про макіяж, пройтися магазинами, підібрати гардероб і, – Костя підняв палець догори, ніби привертаючи увагу сестри.
– І попросити її познайомити тебе з кимось із її знайомих хлопців і почати зустрічатися з тим, у кого більше грошей.
Дарина стояла, мовчала і плескала віями: ось це так! Ось це перспектива! Вийти заміж за якогось мажорика і напевно потім засісти вдома і нічого не робити, як Марина. Невже Костя справді вважає, що його сестра мріє про таке життя?
– Усе, Даріє, іди й не заважай мені, – сказав Костя. – Хочу відпочити трохи після роботи.
І Костя виставив Дарину зі своєї кімнати.
Даша спустилася вниз і зустріла на шляху тата.
– Тату, слухай, а якби тобі треба було б побути самому, але вдома повно людей, то ти куди б пішов? – запитала вона його.
– Я б? – тато задумався. – Та в бібліотеку, в читальний зал. Або в кафе. А що? Купив каву – і сиди з нею скільки хочеш.
– Точно! – Дарія ляснула себе по лобі. – Дякую, тату.
Відтоді Дарина після своїх занять йшла не додому, а в торговельний центр і сідала за столик на фуд-корті та починала займатися. А додому вона приходила до 18, щоб встигнути зробити вечерю до приходу сім’ї.
Той день нічим не відрізнявся від інших. Дарина спершу була в школі, потім у репетитора, потім у торговельному центрі і до 18 з’явилася вдома.
Як завжди, її зустріла незадоволена Марина і почала скаржитися на все на світі. Вона ходила за Дариною хвостиком, поки та переодягалася і мила руки, і йшла на кухню.
– Марино, а ти що посуд не вимила? – запитала дівчина.
Взагалі-то Марина до цього дня завжди робила це.
– Щось мені було погано. Голова розболілася. Зроби мені масаж. Раптом мине, а то пігулки пити не можна, – сказала Марина.
– Може, лікаря викличемо? – Дарії справді не подобався Маринин вигляд.
– Та ні. Усе нормально, – відмахнулася Марина. – Помасажуєш голову?
– Давай, – погодилася дівчина.
І, справді, робила Марині масаж голови, шиї і трохи плечей. Бо Марина сказала, що це може позбавити її головного болю.
Вона навіть трохи поспівчувала своїй своячениці.
Наступного дня Дарія, після навчання, пішла було, як зазвичай, у торговельний центр, а потім повернула до будинку. Вона подумала, що Костик не просто так перевіз свою дружину до них. Адже вона чекає дитину і з нею справді може трапитися все, що завгодно. Ось як учора, заболіла голова.
Дарина зайшла в будинок, але Марина не вийшла її зустрічати. Поки Дарія роздягалася, вона зрозуміла чому – Марина говорила телефоном.
– Костина сестра така смішна! Я вчора їй поскаржилася, що голова в мене болить і попросила масаж зробити, а вона зробила. До речі непогано. Тепер буду завжди їй говорити про головний біль.
Марина говорила щось далі, але Дарія її не слухала. Вона привалилася до дверей і подумала, що вона дуже дурна. Звісно, не треба було робити ніякого масажу, треба було викликати лікаря і все. Адже все очевидно: Марині нудно, от вона й розважається: то скандал Кості влаштує, то з батьками його посварить, то до неї, до Дарії прив’яжеться. І ось на тобі – масаж якийсь придумала.
“Усе, більше не піддаюся на провокації, – вирішила Дарина. – Продовжую готуватися до ЗНО і не звертаю уваги ні на кого.”
Вона відчинила двері і голосно грюкнула ними, щоб Марина почула, що хтось прийшов.
Марина тут же з’явилася в передпокої.
– Даринко, а ось і ти! – зраділа вона.
І знову Марина ходила за дівчиною хвостиком і врешті-решт заявила, що сьогодні в неї болять ручки й ніжки, і попросила Дарію зробити масаж .
– Знаєш, Дарино. Тобі взагалі потрібно курси масажу закінчити і все. Я тобі рекламу зроблю. Будеш купу грошей заробляти. Не потрібен тобі ніякий інститут, повір мені, – цими словами закінчила своє прохання Марина.
– Знаєш, Мариночко, масаж – це не моє. А ще знаєш що, ти жву положенні! Тобі спеціальний масажист потрібен, для тих, хто чекає дитину. Тому вибач, допомогти тобі не можу, – відповіла Дарина.
Вона бачила, що Марина задумалася, а потім вимовила:
– А ти маєш рацію.
На подив Дарії, Марина пішла “гуглити” фахівця з масажу, і дівчина змогла прошмигнути у свою кімнату і навіть позайматися.
На вихідних Дарина вийшла погуляти з подругою.
– Ну як життя? – запитала Оля.
– Та ніби нічого, – відповіла Дарія. – Тільки от батьки тепер не хочуть, щоб я в інститут вступила. Послухали Костину дружину і тепер вмовляють мене вчитися на масажиста. Тобто піти в медичне училище, а потім займатися масажем. А мене чому вони не питають?
Дарина зітхнула.
– Тепер вони не дають мені займатися. Репетиторів скасували всіх. Кишенькових грошей не дають. Ноутбук заборонили з дому виносити, щоб я не сиділа з ним на фуд-корті. Телефон теж забрали, видали кнопковий. Прямо не батьки, а шкідники якісь!
Дарина знову зітхнула.
– Нічого собі! – Оля була здивована.
– Та годі, – Дарія спробувала посміхнутися. – Придумаю що-небудь.
– Дарино, а ти в інститут у нашому місті хотіла вступати? – запитала Оля.
– Так. А що?
– Даремно. Зараз дитина у них з’явиться і взагалі тобі життя не буде. Скажуть: давай доглядай за племінником. І все.
– А Марина казатиме: ну я ж молода мама, – Дарина передражнила свою свояченицю. А потім додала: – Ти маєш рацію, Олю, – сказала Дарія. – Я, чомусь про це не подумала…
Йшов час. У родині всі готувалися до появи її племінника. Що ближче наближався цей день, то прискіпливішою, вимогливішою і примхливішою ставала Марина. І чомусь найбільше претензій вона висувала до Дарії.
– Дарина не підігріла мені суп!
– Даринане поговорила зі мною!
– Я скаржилася Дарині, а вона стояла й усміхалася!
– Дарина не допомогла мені піднятися!
– Дарина те, Дарина се…..
Щодня Дарія змушувала себе йти додому і це було жахливо.
Але найголовніше, її батьки і брат косо поглядали на неї і приймали позицію Марини. У такі моменти Дарія задавалася питанням: а точно вона їхня дочка і сестра, а може її взяли з дитбудинку?
– Віриш, – говорила вона Олі. – Додому йти зовсім не хочеться.
– Вірю, – кивала подруга. – Як у тебе підготовка до інституту?
Дарія зітхала.
– Йде потихеньку. Беру завдання у своєї вчительки й активно ходжу займатися в бібліотеку.
– Молодець! Придумала гарний вихід зі становища, – похвалила Дарину Оля. – Ти тільки знаєш що?
– Що?- Не виходь ні за кого заміж, щоб втекти від тієї маячні, що коїться в тебе вдома, – порадила Оля.
– Олю, – засміялася Даша. – Ну який заміж? У мене і хлопця-то немає, і ти це прекрасно знаєш. Хоча….ідея цікава. Я подумаю про це.
– Не смій! – обурилася Оля, а Дарина засміялася.
Того дня Дарія прийшла додому, як зазвичай, і знову Марина почала вимагати від неї то чаю, то пирога, то щоб вона відчинила кватирку, потім зачинила, зашторила вікна і знову розшторила.
– Марино, мені займатися треба, – боязко сказала Дарина.
– Не треба. Скоро малюк з’явиться і ти мені допомагати будеш, – безапеляційним тоном заявила Марина, і Дарія відчула у своїй душі тугу й зневіру.
А потім Марина поклала руку поруч із чашкою свіжоналитого чаю і повільно стала посувати її до краю, а потім різким рухом руки змахнула зі столу. Ясна річ, що чашка впала і розкололася на кілька частин, а чай розлився по підлозі.
– Ой, – якимось радісним голосом сказала Марина. – Прибери.
Вона встала, переступила через калюжу і пішла у вітальню. А у Дарині замість смутку, з’явилася в душі злість. Вона нічого не стала прибирати, і вирішила не робити вечерю, а пішла у свою кімнату.
Увечері батько і брат попросили Дарину вийти на вулицю. Вони відійшли на велику відстань від будинку і там влаштували їй рознос.
– Та що з тобою не так? – кричав брат. – Ти дурна, як пробка! Я стараюся для вас усіх. Одружився на багатійці, заробив їй дитину. Вам усім залишилося тільки терпіти її. Зараз з’явиться онук, і її батьки обов’язково дадуть нам гроші, і всі наші проблеми буде вирішено.
Сказати, що Дарія була шокована, це не сказати нічого. Вона думала, що її брат одружився по коханню, а виявилося, що ні. Усе, буквально все, було підлаштовано ним.
– Знаєш, Костю. Ти б хоч поділився зі мною своїми планами, і я б сказала тобі, хочу я в усьому цьому брати участь чи ні, – сухо сказала Дарина.
– У тебе купа можливостей знайти багатого хлопця – просто поспілкуйся з моєю дружиною і будь милою.
– Костю, почекай. А які в нас проблеми? – запитала Дарина. – Ти сказав, що в нас з’являться гроші і всі проблеми вирішаться. Які, Костю?
– Дарино, по-перше, наші батьки скоро виходять на пенсію, по-друге, я не хочу працювати, – заявив Костя.
– Почекай, Костю. Ти тут нас із матір’ю не приплітай. От я зараз не зрозумів, як це ти працювати не хочеш? Ти ж нам із матір’ю сказав, що батько Марини дасть тобі хорошу посаду, – вступив батько.
– Це одне й те саме, тату.
– Хороша посада і сидіння вдома – це різні речі.
– Тату, зараз не про це. Зараз про Дарину. Я хочу, щоб вона робила все, що каже їй моя дружина, і готувалася до того, що допомагатиме їй після появи дитини.
– Гей! – крикнула Дарина. – Сам допомагай своїй дружині або найми няню. Тим паче вам обіцяли купу грошей. А в мене на моє життя свої плани!
Дарина розвернулася і пішла до будинку.
“Зовсім знахабнів, як його дівиця,” – злилася вона, думаючи про брата.
А потім зателефонувала своїм бабусі з дідусем і попросилася пожити трохи в них.
Чи вступила Дарина до ВНЗ? Так. ВНЗ був в іншому місті і вона переїхала туди і весь час навчання жила в гуртожитку. Там вона зустріла свого майбутнього чоловіка і залишилася там.
Марина привела у світ дитинку, але, на жаль, ніяких грошей від її батьків Костя не отримав і в підсумку вони розійшлися.
Костя досі намагається знайти дівчину з багатими батьками і мріє сидіти весь час удома і нічого не робити. Але поки що живе з батьками і ходить на ненависну роботу.
Іноді Дарина з чоловіком приїжджають у гості до батьків і гостюють тиждень чи два. Вона давно вже їх пробачила і навіть рада, що все склалося саме так. Адже, в іншому разі, вона ніколи не зустріла б свого чоловіка.
