Пляма від варення на улюбленому білому килимі не відмивалася. Марина скупила “половину” господарського магазину в пошуках засобу, який міг врятувати її “улюбленця”. Але всі спроби були марні. З усієї сили кинувши ганчірку, дівчина сіла на підлогу і розплакалася:
– Не переживай ти так! Це всього лише килим, – намагався заспокоїти дружину Вадим. – Віддамо в хімчистку і все вирішиться.
– Так? – з гіркотою в голосі крикнула Марина. – А чому я маю платити гроші за чистку? Нехай твоя сестра оплачує! Її діти постаралися. Рахунок надамо, до копійки.
– Слухай, не перетворюйся на зануду. Я знаю, як сильно ти любила цей килим. Але не треба влаштовувати драму. Чи тобі проблем у житті мало? Схоже, ти шукаєш пригод. Або скандалів. Краще займися корисною справою.
– Вадиме, я знаю, що це твої племінники. Знаю, що ти їх любиш. Але я не дозволю свій будинок перетворити на місцевий балаган. Тут завжди буде затишок, чистота і спокій. Це зрозуміло?
– Марино, це ж родичі!
– У моєї старшої сестри теж є діти. Але вони не поводяться, як…
– Не треба! Краще не продовжуй, інакше розмова закінчиться великою сваркою. Давай домовимося, що я відвезу завтра килим у хімчистку, і справа з кінцем. Добре?
Образа кипіла всередині, але дівчина змогла погасити емоції.
Попивши води і трохи заспокоївшись, Марина вирішила згорнути килим, щоб вимити підлогу. Але на неї чекав великий сюрприз.
З одного боку більша половина була порізана на дрібні смужки. Дівчина з жахом відкрила рот, але не змогла вимовити ні слова. Вадим злякано подивився на дружину і підбіг до неї.
– Що сталося? Із тобою все гаразд? – Марина стояла вся бліда і вказувала пальцем на килим.
–
Молодий чоловік опустив очі й одразу ж помітив причину страждань дружини.
– Господи, люба. Навіщо ти так лякаєш? У мене серце з грудей мало не вистрибнуло. Думав, щось серйозне. А тут усього лише річ, яку ми щодня топчемо ногами. Були б ми, а новий килим купимо!
Дівчина зрозуміла хитрий маневр чоловіка.
– Не смій мені розповідати казки! Я знаю, що ти зараз намагаєшся зробити. Але не вийде! Я телефоную зовиці!
– Марино, досить! – крикнув чоловік. – Подивися, що ти влаштувала у квартирі! Через якусь ганчірку ти будеш нерви всім тріпати.
– Що? – від здивування дівчина не могла поворухнутися. – Ти знаєш, як довго я шукала саме такий килим. Ти знаєш, що мені його привезли з-за кордону. Мало того, ти в курсі, скільки коштує ця “ганчірка”! Розуміючи ситуацію, стоїш переді мною і намагаєшся робити невинні очі?
– Це всього лише маленькі діти! Як ти не можеш зрозуміти? – відчайдушно промовив Вадим. – Послухай, якби я був упевнений, що хтось порізав твій улюблений килим навмисно, це одна справа. У такому разі я б розбирався в ситуації і зажадав грошей. Але, Марино, малюки просто гралися. Чому ти не хочеш прийняти цей факт? Усе вийшло випадково! Ніхто не хотів тобі нашкодити.
– Коли ти приходиш у чужий дім, за дітьми потрібно стежити. А якщо ти розумієш, що не можеш із ними впоратися, то нехай сидять удома. Або грають на вулиці!
– Чому ти так сильно ненавидиш моїх племінників? – сумно запитав чоловік.
– Ти дурень! Я просто захищаю затишок і речі в домі. Домовляємося так. Щоб Марію й Орину більше не бачила в нашій квартирі. Якщо ж усе-таки вони прийдуть, твоя старша сестра не спускатиме з них очей. Зовсім! А за килим я вимагатиму гроші!
– Ні. Ти цього не зробиш! – упевнено відповів Вадим. – Вибери новий і я куплю. Але ганьбити мене перед родичами ти не будеш. Ніколи!
– Це не їм має бути соромно, а нам? – Марина не могла повірити в абсурдність цієї ситуації. – Вони зіпсували чуже майно, а винні ми?
– Я втомився. Не хочу продовжувати цю безглузду розмову. Відкривай інтернет і шукай нову “ганчірку” на підлогу.
Коли Вадим пішов, Марина зібрала килим і задумалася.
Чому в її шлюбі коїться подібний кошмар? Чому чоловік, який завжди і скрізь проявляє себе порядним і добрим чоловіком, у темі родичів перетворюється на диявола?
Молоді люди познайомилися на святкуванні дня народження спільного знайомого. Вони одразу сподобалися одне одному і майже весь вечір провели рука об руку.
Хлопець запропонував наступного дня зустрітися і Марина з радістю полетіла на побачення. Кохання застигло блискавично й непомітно. Уже через півроку парочка почала жити разом.
Але батьки Марини виступили категорично проти цивільного шлюбу.
– Це непорядно! – виховувала доньку Тамара Львівна. – Та й нестабільно для дівчини. Що відбувається у вільних стосунках?
– І що ж страшного відбувається? – дивувалася Марина. – Давай роздуй вселенську проблему!
– Доню, ти живеш із чоловіком в одному будинку. Ділиш постіль, готуєш, прибираєш. Загалом, виконуєш усі жіночі обов’язки. А чоловік? Він нічого не винен. Вільний. Отримуючи все, в будь-який момент може розвернутися і піти. Залишивши тебе ні з чим!
– Мамо, Вадим не такий! Ти його просто не знаєш!
– Так, вони всі не такі! Доти, доки не треба брати на себе відповідальність за сім’ю!
Батько, В’ячеслав Степанович, теж підтримав дружину. Він заборонив доньці жити в цивільному шлюбі.
– Якщо хоче, нехай прийде і познайомиться з нами. Попросить твоєї руки. Зіграємо весілля і будьте щасливі! А історій “ні вам, ні нам” не буде!
На подив Марини Вадим з радістю прийняв пропозицію батьків.
– Знаєш, а вони мають рацію! Якщо ми кохаємо одне одного, то чому б і не одружитися! Яка різниця, що ми знаємо одне одного лише півроку. Якщо є почуття, то всі інші проблеми вирішаться самі собою. Вийдеш за мене?
Дівчина розплакалася від радості, відповівши згодою.
Батьки нареченої прийняли майбутнього зятя з усією душею.
– Якщо наша донька тебе полюбила, то й ми тебе любимо. З цього дня ти – наш син!
З родичами нареченого історія була трохи іншою. Не сказати, що майбутня свекруха, Лариса Андріївна, погано прийняла невістку чи висловила незгоду. Навпаки, жінка плескала в долоні та захоплювалася красою Марини.
Але чомусь у неї визріла нав’язлива ідея, що старша донька Христина і майбутня невістка мають стати найкращими подругами. Причому за тим ідеальним сценарієм, який з’явився у неї в голові.
– Марино, моя Христиночка – дуже хороша дівчина, але з нещасною долею.
Закохалася перший раз у двадцять сім років, вийшла заміж, чекала на малюків. А зять як дізнався, що будуть двійнята, просто втік. Зник! Вона повернулася додому з роботи, ні його, ні речей нема. Донька намагалася знайти Данила, але безуспішно.У той період ми всією сім’єю підтримали бідолаху. Не вірили, що впорається, але вона сильна жінка.
– Зовиця перебралася жити до вас?
– Так, відтоді вона живе з дітьми в нашій квартирі. Я бачу, як їй важко і самотньо, тому намагаюся робити все, щоб спростити життя доньки.
Згодом Марина зрозуміла, що включає слово “все”. Христина залізла на голову батькам і звісила ніжки. По суті бабуся з дідусем виховували онучок, а “бідолашна” насолоджувалася життям, гуляла з подругами ресторанами і каталася на моря…
І тепер за сценарієм свекрухи Марина теж мала вдягнути плащ “супермена” і рятувати життя страждальниці. Тільки невістка не погодилася з нав’язаною роллю і постійно висловлювала Вадиму невдоволення.
Своєю чергою, брат увесь час захищав Христину і вважав, що дружина поводиться негарно. Кожна ситуація створювала великий скандал у родині. Подружжя могло не розмовляти кілька днів або навіть тижнів.
А тепер ця жахлива історія з килимом. Чому вона має мовчати і заплющувати очі на те, що її улюблена річ зіпсована? Це несправедливо!
Але з іншого боку… Вадим. Людина, яку вона сильно кохає. Людина, з якою поки що не відзначила навіть першу річницю весілля.
Коханий чоловік чи улюблена річ…
Раптом дівчина почула, як клацнув замок у вхідних дверях. Вона швидко витерла сльози і продовжила мити підлогу. Дружина не повернула голову, коли чоловік увійшов у вітальню.
– Марино, вибач! – за спиною прозвучали слова, які вона зовсім не очікувала почути. – Я перегнув палицю з килимом. Знаю, як ти ним дорожила. Але від злості говорив дуже образливі речі. Вибач! Я так не думаю.
– Так? – дружина уважно подивилася на Вадима. – Отже, ти готовий зателефонувати Христині й розібратися в цій ситуації. Правильно розумію?
– Я знайшов інший вихід. Ходімо на диван, покажу.
Дівчина кинула на чоловіка недовірливий погляд і присіла поруч.
– Дивись, я листувався нещодавно з однокласницею.
– І? Вадиме, не плутай мене. Говори, як є! Я не маю настрою розв’язувати ребуси й загадки.
– Світлана вийшла заміж, переїхала до Туреччини. У її чоловіка є невелика фабрика з виробництва килимів. Сама знаєш, у турків килимова справа – найкраща у світі!
– Вітаю! Тільки досі не можу зрозуміти, навіщо мені ця інформація! – Марина з нерозумінням дивилася на чоловіка.
– Я надіслав їм фотографію нашого килима й уточнив, чи можна зробити точно такий. Відповідь – “без проблем”. Протягом місяця вони виконають наше замовлення і відправлять міжнародною доставкою.
– Ти серйозно? – на очах дівчини знову заблищали сльози, тільки цього разу від радості.
– Навіщо мені жартувати такими речами? Я хочу, щоб ти була щаслива і не засмучувалася. Пам’ятала, що чоловік завжди все вирішить. Ти просто довірся!
– Дуже дякую! – задоволено посміхнулася Марина. – І ти мені вибач, якщо образила. Якщо ти зробив крок уперед, то і я зроблю. Не буду пред’являти претензій зовиці. Обіцяю!
Через два тижні Вадим поїхав у відрядження.
Дружина вирішила скористатися нагодою і зробити у квартирі генеральне прибирання, а на вихідні просто відіспатися. Чомусь останнім часом дівчина відчувала сильну втому, особливо вечорами.
Шлюб виявився зовсім не казковим раєм, яким його малюють у романтичних драмах. Прибирання, готування, прання. А в майбутньому вишенькою на торті – виховання дітей. Від однієї думки паморочилося в голові й бігли мурахи по тілу.
Швидко сходивши в душ, Марина впала на ліжко і заснула.
Вранці її розбудив сильний стукіт у двері. До жаху злякавшись, дівчина підскочила на ліжку, але вже за кілька секунд зрозуміла, що з’явилася зовиця. На годиннику була лише восьма ранку.
Не розуміючи, що відбувається, Марина накинула халат і вийшла на майданчик.
– Що сталося? Чому ти ломишся в мої двері, піднімаючи на вуха весь під’їзд? Ще й у неділю.
– А як по-іншому? – діловито запитала Христина. – Я дзвонила на телефон, але абонент недоступний!
– Тому що абонент спить! Ти не могла міркувати подібним чином? Складно? – невдоволено запитала Марина.
– Мені ніколи з тобою сперечатися. Я їду з подругами на річку відпочивати. На цілий день. Племінниць залишаю тобі! Не нудьгуйте!
– Що? – дівчина очманіла від нахабства зовиці. – А коли ти від мене згоду отримала? Коли домовлялася? Щось я не пригадаю!
– Господи, ти про що! Ми ж родички! Дівчатка захотіли погратися з тіткою. Хіба погано?
– Чудово! – зіронізувала Марина. – Але тільки після того, як награються з мамою!
– Це ти на що натякаєш? – злобно крикнула зовиця.
– Я кажу прямо, без натяків. Христино, досить нахабніти! У тебе зовсім совісті немає? Скористалася ситуацією, зобразила жертву,і катаєшся на шиї. Ти перша жінка, яку кидають? Ні! Будь людиною! Припини цей цирк!
– Ти ніхто, щоб мене вчити! Зрозуміла? Ти сильно пошкодуєш про свої слова! – зовиця схопила доньок за руки і швидко побігла сходами вниз.
Через годину на телефон пролунав дзвінок чоловіка. Марина була впевнена на сто відсотків, що сестра поскаржиться братові і прикрасила ситуацію.
– Ти можеш пожити хоча б один день без сварок і скандалів? Я полетів за тисячу кілометрів, працюю над важливими проектами, вирішую тисячі завдань. Намагаюся, щоб наша сім’я жила в достатку. А чим ти дякуєш? Образами моїх родичів! Ти при своєму розумі, Марино?
– Я нічого не робила поганого. Просто відмовилася сидіти з дівчатками, бо мене про це ніхто не попередив. У мене особисті питання і плани. Чому я маю їх змінювати? Якби зовиця заздалегідь попросила, як нормальна людина, я б ніколи не відмовила. Христина виявила нахабство, неповагу і за це поплатилася.
– Мені ніколи слухати ці дурниці. Подзвони Христині, мамі і вибачся.
– Що? Ніколи! Виключено! – твердо заявила Марина. – Я не зробила нічого поганого.
– Проси вибачення в моїх родичів або розлучуся! – крикнув чоловік.
Дівчина кілька секунд помовчала:
– Ти не забув найсумніший момент у житті сестри? – раптом запитала вона. – Я нагадаю. Вона повернулася додому, а там ні чоловіка, ні його речей. Є неприємна новина. На тебе чекає така сама доля. Прощавай!
– Марино…
Дружина кинула слухавку і вимкнула телефон.
Вона не збиралася більше жодного дня залишатися частиною “дивної сімейки”, яка щодня танцює під дудку зовиці.
Дівчина швидко зібрала речі і переїхала до батьків. Вадим теж не наполягав на примиренні, розуміючи, що Марина ніколи не зможе прийняти його родичів. Через місяць подружжя розлучилося.
