Дівчата дружили ще з дитинства. Одна звичайна, просто хороша дівчина, а інша – яскрава, артистична, людина-свято. Творча особистість та душа компанії, простіше кажучи. Років у 25 обидві вийшли заміж.
Творча – за звичайного, просто гарного хлопця, а звичайна – за яскравого, артистичного. Так вийшло, до подруги звикла, мабуть. Подруги продовжили спілкування, чоловікам робити нічого, теж спілкувалися.
Коротше, потоваришували будинками чи сім’ями. Прожили вони роки по три у шлюбі, і у двох творчих виник взаємний потяг. Очікувано, загалом. У звичайних взаємних потягів не було, вони ж просто хороші.
Творчі не витримали любовного тиску і згрішили. І пішло в них життя – суцільне свято. Таємні зустрічі, дика пристрасть, вогняне кохання, бурхливі сварки, буйні примирення. Так їм добре було разом.
Прості половинки продовжували просто жити, чого їм ще робити. Для творчих їх пари були нудні і ніякі, тому й виникла ідея розлучитися. Стали вони думати, як своїм просто добрим цю радісну звістку піднести.
Боялися поранити, звісно – вони ж не звірі. Чекали на зручний момент, а в очікуванні дико ревнували один одного. Звели один одного вкрай, а половинкам своїм просто хорошим так зізнатися і не наважилися.
І ось одного разу приходить просто хороша подруга до творчої і каже, що здогадалася, що в тої роман з її чоловіком, і от вона відпускає його і її подруга тепер може бути щаслива.
Тут уже творча своєму звичайному чоловіку повідомила, і він пішов. Підозріло спокійно прийняв, швидко так втік. Квартиру залишив навіть. Стали творчі разом жити, але щастя так до них і не прийшло.
Виявилося, що свято щодня – зовсім не те, що рідкісні зустрічі. Кожному хотілося бути найважливішим і нікому не хотілося займатися домашньою роботою. Ще й з’ясувалося, що основний дохід у сім’ї приносили звичайні.
Загалом човен кохання розбився об побут. Оцінивши зручність простого чоловіка, творча вирішила повернутися, але тут виявилось, що звичайні теж зійшлися. І все в них гаразд, на дитину чекають.
Творчі розбіглися в результаті, потім кожен знайшов собі нового звичайного. І тепер уже за них трималися, тому що людина-свято в сім’ї може бути лише одна та й того може бути забагато.
