Весілля Катерини було не дуже веселим. Точніше сказати, молодь веселилася на повну, батьки нареченого зберігали доброзичливий спокій. А на дальньому кінці столу сиділи батьки Каті та її старша сестра Ірина. Вони з тужливим виглядом поглядали на всі боки.
Причиною їхнього занепокоєння було те, що молодша донька виходила заміж раніше за старшу. І шлюб вдалий, і наречений багатий, і батьки нареченого з хорошим достатком.
Пощастило. А ось Ірина була обділена всім цим. У неї взагалі не було ніякого нареченого. І маму з татом це турбувало.
Сестри росли і виховувалися однаково, ніяких переваг молодшій Каті не було. Але за характером вони були абсолютно різні, і зовні теж. Катя з дитинства миленька, жвава, товариська. Волосся кучеряве, на щоках ямочки. А Ірина похмура, негарна дівчинка з рідкісним волоссям, тоненькими, як палички, ніжками, сутула і нескладна.
Ну так уже природа розпорядилася: одній все, іншій нічого. Ірину намагалися перетворити, і одягали добре, не гірше за Катю, і в перукарню її мама завжди водила, хоча Каті рідко випадало таке щастя. Але тим не менш, дівчаток було не порівняти.
Одне добре, що Ірина не була злобливою, добре ставилася до сестри. А якщо й заздрила їй (куди ж без цього), то мовчки, не показуючи виду. Вони були подружками, тільки в Каті їх було ще кілька, а от у Ірини тільки вона одна.
Коли дівчата подорослішали, у Каті почали з’являтися хлопці, а у Ірини ні. Вона замкнулася в собі і нарешті зрозуміла, що за сестрою їй не встигнути. Після школи Ірина вступила до торговельно-економічний коледжу, а Катя через два роки до Університету, вирішивши стати ландшафтним дизайнером.
Їхні дороги розійшлися остаточно.
І ось тепер молодша виходить заміж, а старша все одна. Не знаходилося їй пари. Колектив на роботі був переважно жіночий, знову не на її користь. Та й зарплата так собі.
Минуло два роки. Катя з чоловіком досягали успіху, квартиру купили, обставилися. Старша дочка, як і раніше, жила з батьками, змирившись зі своєю безрадісною жіночою долею.
Але коли отримала посаду старшого товарознавця, і зарплата збільшилася, Ірина вирішила з’їхати і орендувала собі квартиру недалеко від роботи.
Усе сімейство допомогло з переїздом. Батьки трохи хвилювалися за Ірину, а Катя сказала:
– Та це для її ж користі. Своє особисте життя влаштує. Двадцять вісім уже, куди тягнути?
Але мати махнула рукою, впевнена в тому, що це Ірині не світить: несучасна вона якась, самотня, та й непоказна, за собою не стежить. Точніше, за модою.
– Ти б її хоч трохи одягнула, Катю! Ну що вона все свої старі сукні та спідниці доношує! Молода жінка, а виглядає, як пенсіонерка. Ні підборів, ні зачіски.
Тоді Катя привезла сестрі цілу сумку своїх майже нових речей і кілька пар туфель, благо розмір однаковий. Ірина не відмовилася. Вони разом усе переміряли, відібрали гардероб для роботи, а дещо на вихід. Ну там, до батьків або до них у гості.
А на день народження сестра з чоловіком подарували Ірині коротеньку песцеву шубку. Та зніяковіла, але подарунок прийняла з вдячністю. Але ось із нареченими справи поки що йшли не дуже.
Як раптом на загальний подив виявляється, що Ірина чекає на дитину! Ця новина буквально приголомшила все сімейство, не кажучи вже про колег.
Річ у тім, що хто батько дитини – залишалося таємницею за сімома печатками, і Ірина не бажала її розкривати ні матері, ні сестрі, як вони не намагалися викликати її на відвертість.
– Ніякого ЕКЗ, не вигадуйте! – відповідала їм Ірина. – Батько живий, справжній, не з пробірки. А хто, сказати не можу. Не питайте мене.
І всі відступилися. Мати з батьком були раді в душі: онук чи онука скоро з’явиться, та й Ірина все ж не самотня тепер. Катя їхніх захоплень не поділяла, але сприйняла цю новину спокійно, хоча сама все тягнула з малюком. Кар’єра, робота, поїздки – не до дитини поки що.
Навесні в Ірини на світ з’явився синочок,
здоровий малюк, міцний, доношений. Вона назвала його Аліком, і сімейство знову спантеличилося: чому таке дивне ім’я? Але Ірина лише знизувала плечима: ім’я як ім’я, нічого, мовляв, дивного.
І раптом у молодої мами несподівано з’являється нова квартира, та ще й автомобіль на додачу! Тут уже рідні не витримали! Зібрали сімейну раду і наполягли на поясненнях: що все це означає, від кого дари і навіщо їй машина без прав?
Але виявилося, що права в Ірини є, торік ще отримала, просто не говорила про це. А дари – це синові від батька.
Подальше мовчання Ірини ставало образливим для сім’ї. Катя відсторонилася з розпитуваннями, іноді відвідувала племінника, приносячи красиві іграшки. Новоспечена бабуся переживала мовчки, а дід постійно бурчав, що Ірина накоїла справ і приховує правду від батьків. Не діло це.
Але одного разу батькам до хати доставили величезний кошик харчів: фрукти, овочі, м’ясо, сир. Усе найсвіжіше, добірне. Але ні записки, ні повідомлення, від кого цей “ріг достатку”. Кур’єр вручив кошик і втік.
Мама зателефонувала Каті, але та теж була не в курсі. До Ірини вона додзвонитися не могла, і батьки вирішили, що це якась помилка, скоро приїдуть і заберуть назад.
Але ввечері до них нагрянули гості: старша дочка з онуком і огрядний чоловік років п’ятдесяти. Смаглявий, темноволосий, бородатий. Ірина в шубці, він у дублянці, веселий, усміхнений.
– Ось, матусю і татку, познайомтеся. Це Вартан…
– А це мій син Алік, – закінчив чоловік і почав роздягати синочка.
Той захникав, але чоловік ніжно притиснув його до себе. Батьки в подиві дивилися на цю ідилію, не знаходячи слів. Але нарешті всі пройшли у вітальню, мама заметушилася на кухні, Ірина почала їй допомагати, залишивши чоловіків наодинці. А за чаєм уже розговорилися.
Вартан директор ринку. Він не був красенем. Уже у віці, волосся хоч і густе, але з сивиною, на щоці помітний шрам. Але очі добрі й доброзичлива посмішка
Раніше він був одружений, теж на українській жінці, але вона пішла з життя два роки тому, так і не подарувавши йому дитину. Пізніше він зустрів Ірину.
– Вона у вас особлива, – сказав Вартан, з ніжністю дивлячись на почервонілу жінку, яка навіть якось змінилася, покращала.
– Ми кохаємо одне одного, син у нас. Тільки заміж за мене не йде. Каже, батьки не пустять за вірменина. Ірина ще більше почервоніла, а батьки зніяковіли.
– Та ми й не знали ніколи, Ірина нам не говорила, хто батько Аліка, – сказала мама.
– Я знаю. Вмовляв її скільки, щоб розповісти вам і познайомитися нарешті. Ледве вмовив, – сказав Вартан, обіймаючи Ірину й усміхаючись на весь рот.
Вартан батькам сподобався. До Вірменії повертатися не збирається, прижився тут. Ринок тримає у своїх руках, щоб ніякої мафії і темних справ тут не крутилося. А заради майбутньої дружини і сина все зробить.
І слова свого дотримав. Після весілля переїхали до нього у великий і красивий будинок із садом. Вартан дуже подружився з Катею та її чоловіком. І їх, і батьків забезпечував свіжими продуктами.
– Дочекалася донька свого щастя, – говорила мама зі сльозами на очах.
І батько полюбив зятя за його відкриту вдачу і добрий характер. От тільки в шахи йому весь час програвав. Тому сердився, а Вартан реготав від душі:
– Піддаватися не буду, батьку! Хоч Ірина й лається на мене.
І це була найбільша неприємність у їхніх стосунках. В усьому іншому велика і дружна сім’я була щаслива!Спеціально для сайту Stories
