Я не обирав для себе такої долі. У 24 роки довелося кинути навчання і знайти роботу, щоб доглядати за мамою. Більше в нас нікого не було, крім одне одного. Мало куди беруть на роботу без вищої освіти.
В моїй ситуації ще було важливо мати плаваючий графік, тож іншого виходу в мене не було. Ось уже третій рік я працював прибиральником в офісі, де кожен вважає своїм обов’язком принизити мене.
Всі казали, що я їм заважаю, та гидливо ставилися до мене, хоча в мене був такий самий графік, як і в решти колег в офісі. З тим, що мене за людину ніхто не вважає, миритися не хотілося. А сенс скаржитися?
Головне – зробити свою роботу й отримати зарплату, щоб було на що жити. Я лише у порожнечу відповідав, що не винен, що всі ходять та смітять по офісу. Якось директор підійшов до мене і сказав, щоб я поквапився.
Потім начальник заметушився і пішов до свого кабінету, наче кудись поспішав. Я і не чекав похвали від начальника. Він не з тих людей, яким є діло до простих робітників. Добре хоч зарплату вчасно платить.
Але в офісі час від часу все-таки з’являється хороша людина – це дружина начальника. Щоразу жінка, зустрівши мене, звертається до мене, як до друга, питає, як у мене справи.
Ось і цього разу вона зупинилася, щоб поговорити зі мною і запитати, як поживає моя мама. Від кількох хвилин спілкування з цією прекрасною жінкою в мене з’являється мимовільна посмішка. Гарна та добра жінка.
Усі ці роки вона добре ставилася до мене, і цього разу ми мило поспілкувалися кілька хвилин. Дружина начальника сказала, що попросить підвищення для мене, але я відмовився.
Я не вважав себе гідним премій і заохочень, і навіть зараз не встигав зробити свою роботу. Я розповів, що її чоловік попросив швидше закінчити з роботою, бо він кудись поспішав.
Жінка здивувалася, адже їй чоловік сказав, що затримається на роботі допізна. Бачачи, що Анастасія вона стривожена, я вирішив, що сказав зайве. Так і було. Уже не вперше вона викриває свого чоловіка у брехні.
Коли я закінчив роботу, співробітники офісу вже розходилися по домівках. Поспішаючи додому, я увійшов до кабінету керівника, щоб протерти підлогу, але побачив начальника в кріслі, перед яким на столі сиділа дівчина.
Директор розлютився та вигнав мене. Дорогою додому я не міг перестати думати про те, що трапилося. Мені дуже подобалася дружина керівника як людина. Їй 28 років, а вона набагато розумніша за свого старого чоловіка.
Він старший за неї на 12 років, але в кожній бесіді жінка щиро говорила, що кохає його, а він, хоч і здається грубим, кохає її. Я згадав розмову директора і молодої співробітниці – вони домовилися про зустріч у вихідний день.
Наступного дня я підкинув непомітно дружині директора записку, в якій написав про свої здогадки. Коли жінка побачила записку, вона не хотіла вірити тому, що в ній було написано.
Вона ніколи не сумнівалася в чоловікові, вважала його вірним, працьовитим і турботливим. Але вже кілька місяців вона знаходить невідповідності в словах чоловіка його вчинкам. Цього разу вона вирішила перевірити мої слова.
У призначений час вона відчинила офіс своїм ключем і тихо підійшла до кабінету чоловіка. На хвилину їй здалося, що вона марить – у кабінеті було тихо. Коли жінка вже збиралася йти, вона раптом почула жіночий сміх.
Тут-то все і прояснилося, вже відкриваючи двері, вона знала, що побачить у кабінеті. Коли увійшла, перед нею сидів чоловік у розстебнутій сорочці, а на колінах у нього сиділа дівчина в білизні.
Побачивши дружину, дівчина сховалася під стіл, а чоловік навіть сказати нічого не встиг. Цього дня вона вирішила, що розлучається. Два тижні в офісі директор не з’являвся, тільки ходили плітки про пригоди начальника.
А потім стало відомо, що фірма закривається. Цього дня дружина керівника востаннє підійшла до мене, подякувала за все та вручила великий конверт. Пізніше виявилося, що в конверті лежить моя зарплата на два роки вперед.
Крім того, там були й обіцяні, але не видані начальником премії. А ще в конверті лежала візитка цієї прекрасної жінки, щоб я, якщо мені знадобиться допомога, зателефонував їй.
