На весіллі подруги Жені ми гуляли два дні. Наречений був прекрасний як Ален Делон і дивно скромний для своєї неймовірно красивої зовнішності.
Всі гості потайки розглядали Вадима: небесно-василькові очі, непристойні для чоловіка густі і довгі чорні вії (чорт забери, навіщо чоловікам таке багатство?!), вольове підборіддя, грецький ніс і абсолютно чиста бархатна шкіра з натяком на смаглявість.
Контрольний постріл — майже два метри зросту. Не любили б ми Женю — пересварилися б всі за цей дивовижний екземпляр прямо на весіллі. Вадим був відчайдушно гарний.
— Ну, якого ти собі красеня відхопила! — накинулися ми на Женю. І кожна постаралася скласти якомога нещаснішу і самотню фізіономію на випадок виявлення у Вадима стількох же красивих холостяцьких родичів.
— Дівчата, ну що ви! Я полюбила Вадима за його простоту. Вадим із села, живе з бабусею, веде господарство, дуже працьовитий хлопець. Познайомилися випадково, коли батьки купували дачу в його селі. Він чуйний, добрий і надійний. Справжній чоловік, дівчата! Ледве вмовила переїхати до міста, не один десяток ночей на вмовляння витратила, хах.
Вадим виявився успішним як у праці та спілкуванні з новоспеченими родичами, так і в навчанні: за пару років він навчився розбиратися в хороших міцних напоях, парфумах, політиці, мистецтві, подорожах, спорті.
Сів за кермо комфортного автомобіля, який люб’язно надав молодій родині тесть, а також зайняв дуже гідне робоче місце біля того ж тестя. Хто подарував квартиру молодим, не скажу, здогадайтеся самі.
На другий рік сімейного життя у Вадима виявилася слабкість до білих шкарпеток. Виключно в білих шкарпетках він ходив і по дому, і в гостях без капців.
Любові до цього білого предмета гардеробу Женя не поділяла, але покірно мила підлоги двічі на день і закуповувалася відбілювачами.
Що у Вадима є коханка, Женя дізналася на восьмому місяці виношування дитини. У коханки, втім, термін виявився таким самим.
Вадим був вигнаний з дому, звільнений, проклятий і оплаканий в добовий термін. А потім потягнулися в’язкі і липкі будні хмурої осені.
Женя постійно лежала на ліжку, яке тепер здавалося страшним і величезним, дивлячись на стелю сухими очима:
— Я поплачу потім. Зараз малюкові шкідливо.
Женя лежала мовчки, а ми, як вартові, змінювалися біля неї, щоб підтримати подругу мовчанням.
Дуже хотілося плакати навзрид, гортати книгу судів і рвати зрадницькі сторінки. Але треба було мовчати і чекати.
На виписці ми галасували, трясли надувними кульками, благали медперсонал пропустити чарочку чаю. Свіжоспечений дід намагався більше за всіх: напередодні, розчулившись і пообіцявши санітаркам усунути наслідки, він спочатку старанно вивів крейдою величезний кривий напис під вікнами палати Жені: «Дякую за онука!», а потім намагався щось заспівати, але був зупинений охороною.
Охоронець люб’язно погодився ознайомитися з репертуаром щасливого діда у своїй коморі під пляшку ,без шкоди для громадського порядку.
У день виписки дід був бадьорий, свіжий і плакав від щастя і гордості. Плакав в міру і з душею.
Ми теж плакали всією делегацією, сміялися, розмовляли з Женею, боязко заглядали в блакитний конвертик і наполегливо мовчали про грецький ніс тата у малюка. Тільки Женка навіть на радощах не плакала:
— Потім. Раптом молоко зникне?
Женя мовчала ще два місяці, а потім взяла і пішла навідати Вадима. Без сірників і кислоти, але з величезним бажанням кричати і плакати. Дорікати, стукати в стіни своїми худими кулаками, соромити, ганьбити і намагатися позбутися накопиченого болю, що приковує її до ліжка, обрушивши цей непотрібний їй біль на зрадника.
На руйнівника її надій і їхнього світу з маленьким синочком, в якому вона – Женя – передбачала бачити себе, в’яжучи шкарпетки своїм улюбленим чоловікам затишними вечорами, усміхненого Ігоря, який тримає їх з Вадимом за руки на прогулянці, і самого Вадима — такого рідного і такого потрібного їм, з сином, людиною.
А ще Женці дуже хотілося подивитися в очі тій безсоромній тварині, що спить з чужим чоловіком. Очі обов’язково будуть зухвалими і, швидше за все, дуже красивими.
Куди саме йти скандалити, Женя дізналася випадково від ініціативних бабусь під час прогулянки з дитиною.
Доброзичливі бабусі зупинили Женю, нагадали, що Вадим — так і є козел, в фарбах розписали маршрут слідування до місця гніздування коханців і можливі варіанти помсти зраднику. Женя впала в ступор, ридаючи в душі, навіть хотіла піти, не розчувши номер будинку, але чомусь не пішла.
І ось стоїть вона, Женя, перед потрібним їй під’їздом старого будинку, і потрібно лише піднятися на п’ятий поверх.
На першому поверсі Женя подумала, що з її нинішнім везінням,напевно, вдома нікого не буде і вона даремно витрачає час. На другому поверсі прийшла думка, що було б навіть непогано, якщо вдома нікого не буде. На третьому поверсі Женя почула відчайдушний дитячий плач, що доносився з п’ятого поверху.
Їй відчинила двері худа і заплакана дівчинка, чий вигляд ніяк не в’язався в голові у Женьки з образом рок-зірки, яка звабила її чоловіка.
Поки Женя ошелешено розглядала конкурентку, що шмигала носом, дитина продовжувала несамовито плакати в глибині квартири.
— Вітаю, Євгенія. Вадима тут немає, він пішов від нас два тижні тому. І де він — я не знаю, — прошепотіла дівчинка і сіла на підлогу, заплакавши.
Жені різко перехотілося скандалити. Захотілося пройти в кімнату і заспокоїти дитину цієї непутящої матусі.
Немовля було сухим. Очі набрякли, на лобі проступила жилка, голос охрип. Однозначно, дитина хотіла їсти. Хлопчик кричав від голоду на межі своїх крихітних можливостей, а його дивна безвідповідальна мати лежала на підлозі передпокою і вила.
Як вона відкривала кухонні порожні шафки в пошуках їжі і марно шаруділа в порожньому холодильнику, Женя згадувала потім насилу.
Як знайшла на кухонному столі аркуш зі страшним недописаним реченням : “Прошу в моїй см.” — з жахом.
Дівчина на підлозі істерично ридала, розповідаючи Женці, ніби близькій подрузі, що їй нікуди йти з цієї орендованої квартири, а йти треба буквально через пару днів.
Що молоко пропало, Вадим зник, а грошей, власне, і не було. І що їй дуже шкода. І соромно. І пізно. Але вона не знала. І просить вибачення.
А хлопчика звуть Павло і нехай Женя це запам’ятає, на всяк випадок. Павло виявився старшим за Ігоря всього на 9 днів.
Женя поспішала додому стрімголов — через 20 хвилин Ігор зажадає маму.
Бігти Жені було не просто: дві здорові сумки Оксани відтягували руки, сама захекана Оксана бігла поруч, тримаючи сонного ситого Павла. Женя бігла і думала, куди поставити ще два ліжка.
Через три роки ми гуляли на весіллі Оксани, через чотири — у Жені.
Чоловік Жені терпіти не міг білі шкарпетки, вважаючи, що життя треба робити яскравішим, і обожнює дружину, сина і двох дочок.
Оксана — мама чотирьох хлопчиків, її чоловік не втрачає надії на донечку…
Спеціально для сайту Stories
