Наша пара вважалася найкрасивішою у своєму селі. На мене задивлялися багато хто, але закохатися я примудрилося в юнака хоч і чарівного, але дещо безвідповідального. Мама від цього шлюбу мене відмовляла.
Я ж батьків не слухала, хоч вони й продовжували сватати мені інших хлопців. Та тільки мені всі нотації рідних були байдужі, коли я знову і знову зустрічалася з коханим.
Хтозна, чому настільки вітряний хлопець зробив мені пропозицію, але я без роздумів її прийняла. Мої рожеві окуляри дійсно стали розбиватися вже в перші місяці шлюбу. Мого чоловіка не змінила навіть новина, що він буде батьком.
Він так само активно відпочивав із друзями, а іноді і з подругами. Я спершу намагалася тримати марку і виходила на тусовки з чоловіком. Але через вагітність нічні гулянки незабаром довелося припинити.
Роки йшли, а життя складалося дивним чином. Чоловік гуляв і відпочивав. Працював то там, то сям. Я народила спочатку сина, а через два роки ще одного. Дітей любила, але чоловікові намагалася приділяти уваги більше.
Щоб не допустити появи в житті горе-чоловіка інших жінок, я намагалася завжди бути з ним і повністю відповідати його ідеалам. Зовсім не дивно, що з часом діти стали жити з моїми батьками.
Бабуся і дідусь, що раніше так ганьбили мене за легковажність, знайшли у своїх онуках справжню відраду. Хлопчики були не по роках розумні та спокійні. Ніколи зайвий раз не турбували.
Дійшло до того, що одного разу молодший назвав свою бабусю “мамою”. Допомоги з боку сім’ї чоловіка не чекали. Зрозуміло, сімейка проявляла якусь ініціативу, але далі порожніх слів справа не заходила.
Мої батьки повністю забезпечували хлопчиків і ростили їх немов рідних синів. Я з’являлася лише зрідка. Діти не приділяли особливого значення мені. Стороною пройшов їх і той факт, що чоловік втягнув мене в сумнівну історію.
На дворі стояли суворі 90-ті, тому було не дивно, коли моє життя пішло під укіс з таким чоловіком. Мої батьки розлютилися на недбайливого зятя і заборонили йому наближатися до дітей тай мені теж.
Завдяки гарному вихованню і справжній сімейній теплоті обидва хлопчики виросли здоровими й успішними молодими людьми. Вони завжди допомагали дідусеві та бабусі. Одного разу старшому зателефонував незнайомий номер.
Дзвонила старша сестра мого чоловіка і просила грошей. Але син був із таких людей, яким палець у рот не клади. Він негайно розшукав адресу, де жив батько, взяв брата і приїхав “знайомитися” з родичем.
Хлопців зовсім не здивував аромат, який панував в убогій квартирі. Батько не розлучався з обіймами зеленого змія разом зі мною. Ба більше, хлопці з’ясували, що він отримує допомогу від держави. Яку благополучно забирає тітка.
Діти не витримали і вирішили нас віддати до спеціалізованого закладу. Але їхня тітка сприйняла новину вкрай погано. Кричала на весь поверх, коли старший син озвучив свій план дій на найближче майбутнє.
Родичі по батьківській лінії намагалися атакувати сім’ю моїх дітей щосили, але їм байдуже. Вони оплатили лікування. Їм здавалося, що цей варіант більш гуманний, ніж той, що пережили вони. Дві дитини, кинуті напризволяще.
Доти, доки не прийшли справжні батьки, що виростили їх і поставили на ноги. І вік моїх батьків не став перепоною. Завдяки своїм синам я повернулася до життя, а з їх батьком розлучилася. Мені дуже соромно, що я так поставилася до них.
