Дуже багато жінок сподіваються зустріти свого коханого, як героїня фільму, але в реальному житті зустрічають тільки старість. Наша головна проблема – інфантилізм.
Надія на те, що одного разу станеться диво і ти знайдеш коханого, хорошу роботу, виграєш у лотерею, тебе викрадуть інопланетяни і наділять надздібностями та інша нісенітниця.
Це дуже небезпечний стан. Цього потрібно позбутися за всяку ціну і в будь-якому віці, тому що закінчується інфантилізм однаково – розчаруванням у житті, за яким стоять самотність, бідність і думки про смерть.
Я теж чекала від життя справедливості, сподівалася, що мені буде компенсація за роки поневірянь, коли я залишилася одна з маленькою дитиною після втрати чоловіка.
Я ростила сина, працювала на двох роботах, не розгинаючи спини, і все чекала, коли ж з’явиться мій принц. Потім син виріс, вивчився, став заробляти і жити окремо. Одружився, і я стала бабусею.
Фінансові проблеми, завдяки допомозі сина, якось відійшли на другий план, але прийшла моторошна самотність. Ні, звісно, у мене були чоловіки, але я ніколи не була головною жінкою в їхньому житті.
На п’ятому десятку і чоловіків не стало, бо в цьому віці нас, жінок, у рази більше, ніж представників сильної статі. І чим нам їх тепер зацікавити? І ось, у 50 років я кардинально змінила своє життя.
Я поїхала на заробітки за кордон. За 10 років у мене є добре оплачувана робота, я вже заробила на місцеву пенсію, хоча мені святять найменші виплати, але й цього достатньо для життя.
Кожну відпустку я відпочиваю в різних екзотичних країнах, я вже три роки одружена і дуже щаслива в шлюбі. Ці роки вимагали від мене стількох сил, що моє життя матері-одиначки, яка працює на двох роботах, здалося безтурботними.
Але інакше було ніяк. А ось результат такої важкої роботи та стількох докладених зусиль тепер вельми відчутні. Шкодую тільки, що не зважилася змінити своє життя раніше.
