— Все, так більше жити неможливо — йду від тебе, сиди і думай про свою поведінку. — Андрій Петрович рішуче натягнув підготовлені шкарпетки і встав з дивана.
Галина Антонівна скрикнула і вчепилася в нього.
— Та куди ж ти, Андрію, як же ми тут без тебе…
А все почалося з того, що Андрій Петрович поставив перед дружиною важливу мету — більше економити на покупках. Він людина відповідальна, заробляє, а ось дружина Галина розлінилася — не хоче їздити на оптовий ринок, щоб заощадити так важко зароблену ним копієчку.
— Та як я, Андрію, звідти такі сумки потягну?
— А що такого? Мати моя тягне і бабуся моя, тягне. А їй, між іншим, вже під дев’яносто! А тобі, бабі молодій — бачте, важко. — З його суворої постаті виливалися обурення і злість.
— Так це ж півдня тільки на дорогу витратити потрібно… — мимрила Галина. — А мені ще треба Івана з садочка забрати, тобі улюблених пиріжків напекти, м’ясо приготувати в духовці, як ти любиш… — Галина мудро промовчала про прибирання і прання.
— А я ж ще працюю, — з соромом додала вона.
Хоча з роботою Галині пощастило — вдалося на пів ставки влаштуватися бухгалтером у компанію поруч. Більшу частину роботи вона могла робити вдома — лавіруючи між роботою і домашніми справами.
— Ти розбестилася… Що там за робота — в комп’ютері ночами лазиш, клацаєш, мені спати не даєш. Краще б подружній обов’язок виконувала, ніякої любові і радості від тебе не дочекаєшся. А мені може, другого спадкоємця хочеться!
Галина здригнулася і винуватим поглядом опустила очі. Що правда, то правда — до інтиму справа доходила рідко, як правило, ледь відчувши подушку, організм негайно відлітав у царство Морфея. Що вже говорити про сімейну демографію…
***
Ось так Галина Антонівна залишилася з сином жити на свої пів ставки. Адже до цього дохід сім’ї розподілявся виключно чоловіком і ніяких накопичень у неї не було.
Після відходу благовірного вона проридала майже годину — більше часу не було, потрібно було бігти в сад за Іваном. Тож довелося відкласти страждання до ночі.
Прийшовши з дитиною додому, вона швидко її нагодувала, поїла сама, погуляла, викупала і, нарешті, зібралася продовжувати ридати про відхід годувальника.
Хоча, більше про те, що скажуть про це оточуючі — особливо її батьки. Маленька дівчинка в душі Галини панікувала — тепер вона ганьба для всієї родини.
***
Вранці, як завжди, вона прокинулася о шостій, щоб приготувати сніданок чоловікові і почистити його костюм, але тут згадала, що це вже не потрібно…
Серце стиснулося, сльози виступили на її очах, але тут раптом Галя зрозуміла, що… вона може ще поспати цілих півтори години!
Прокинулася Галя о восьмій, швидко зібрала синочка і відвела в садок. Прийшовши, налила собі кави, швидко посмажила улюблені тости і сіла за роботу.
Робота рухалася швидко, не потрібно було відволікатися на дзвінки свекрухи і чоловіка, замішувати пиріжки на вечерю і бігати в магазин за тижневим запасом продуктів. Так що, до обіду робота була зроблена.
Ну ось, тепер можна і поплакати про свою гірку самотність.
На очах почали закипати сльози, але тут раптово подзвонила подруга Тетяна з пропозицією сходити в театр.
Зателефонувала про всяк випадок, Галина вже багато років нікуди не виходила з подругами — чоловік вважав непристойним, щоб дружина вечорами тинялася невідомо де.
Галя замислилася… і погодилася піти тинятися. Адже тепер у вихідний можна було запросити до себе маму, яку Андрій не міг терпіти.
Посидівши в розгубленості від власної нахабності, вона кинулася до плити, щоб приготувати вечерю з трьох страв і компоту, як любив чоловік, але згадала — її цілком влаштовував салат…
Тоді Галина зателефонувала роботодавцю і запропонувала перейти на повний графік, з частковою роботою в офісі. Той зрадів — вона була на хорошому рахунку.
Наступного дня, виспавшись, Галя прийшла в офіс і провела там приємний день, спілкуючись з колегами і вникаючи в нові обов’язки. Паралельно попиваючи безкоштовну каву з печивом.
Правда, у вихідний довелося пояснюватися з мамою, яка, як і очікувалося, була в шоці.
— Як можна такого чоловіка прогнати? Працює, не ображає, без шкідливих звичок. Пожила б з таким, як твій батько! Ви ж другу дитину планували. І що тепер? — Галя здригнулася і під суворим батьківським поглядом почала збиратися в театр.
Грошей Андрій не переказував — карати, так карати неслухняну дружину. Але через три місяці раптово з’ясувалося, що на рахунку Галини накопичилася сума, яка їй нещодавно здавалася казковою. І тоді вона вперше замислилася про справжню відпустку, з сином.
А про страждання вона поки забула, їй не було коли — нова робота, нові справи, більше сну і захоплень. Схудла, обзавелася купою друзів. Загалом, самі розумієте…
Через півроку раптом прокинувся Андрій — його мама втомилася тягнути забаганки улюбленого синочка і вказала йому пальцем у бік сім’ї.
— Галю, я сподіваюся, ти все обдумала і зрозуміла. Я вирішив, що пробачу тебе і повернуся завтра. І ще, я вирішив, що нам терміново потрібна друга дитина для зміцнення сім’ї.
Галина здригнулася, слухаючи знайомий голос у слухавці.
Наступного дня Андрій з’явився перед дверима квартири. Але, на жаль, ніхто йому не відповів, і його ключ не підійшов до замка.
Галина з Іваном поїхали у відпустку.
Спеціально для сайту Stories
