Тихон і Віолетта познайомилися навесні, а влітку вирішили, що немає сенсу чекати і одружилися.
Вони покохали одне одного і не розуміли, для чого відкладати те, що рано чи пізно все одно станеться. Віолетта була щаслива, а Тихон намагався зробити все, щоб його кохана частіше посміхалася. Ось і тепер він спостерігав, з якою захопленою посмішкою його дружина дивилася на путівки, які вони купили рано вранці.
Подружжя вирішило відкласти трохи медовий місяць, накопичити трохи більше грошей і Новий рік відсвяткувати на березі теплого океану. Мрія здійснилася, і тепер молодята з нетерпінням чекали на початок відпустки і дату вильоту. Нехай Новий рік буде без ялинки, морозної свіжості і пухнастого снігу, але зате який!.. Не щоразу можеш дозволити собі таку подорож. А чи з’явиться шанс у майбутньому, відомо не було, адже коли з’являться діти, вільного часу стане суттєво менше. Та й витрати збільшаться.
Подружжя вирішило, що слід ловити можливість за хвіст і не відпускати. Тим паче вони не планували зволікати з появою дітей, бо дуже хотіли стати щасливими батьками, подарувати своїм дітям усю свою любов.
У гості приїхала мама Тихона. Вона попереджала сина, що завітає до молодих, бо збиралася відвідати цього дня подругу, яка живе поруч. Імовірно, зустріч із подругою перенеслася, адже приїхала жінка раніше, ніж зазвичай.
Віолетта поспішила на кухню, щоб приготувати ягідний чай з листочками м’яти, а погляд Юлії Борисівни впав на путівку, що лежала на комоді.
Жінка підняла квитки, пробіглася поглядом, і по її щоках поповзли пунцові плями. У договорі, що лежав поруч, була написана сплачена сума, і від цифри стало ще гірше. Аж знудило, тож довелося проковтнути надто в’язку слину і взяти себе в руки.
– Це звідки стільки грошей? – запитала жінка, здригнувшись голосом. Доводилося ретельно приховувати свої емоції, щоб одразу не показати роздратування.
– Ми накопичили з Віолеттою. Та й яка різниця? Не просили ж ні в кого, – відмахнувся Тихон.
– Як це яка різниця? Ви стільки грошей збираєтеся витратити, щоб полетіти в заморські країни? Чим вас Чорне море не влаштовує? А озера в нас які прекрасні!..
– Хто ж сказав, що не влаштовує? Влаштовує, але ми з Віолеттою хотіли в подорож, і оскільки медовий місяць довелося відкласти, вирішили поєднати його зі святкуванням Нового року.
Віолетта повернулася в кімнату, щоб сказати, що чай готовий, але відчула напругу і запитально подивилася на чоловіка.
Свекруха тільки невдоволено сопіла собі під ніс і стискала пальцями путівки, які випадково побачила. І найголовніше – як вчасно! Юлія Борисівна була впевнена, що тепер у неї є можливість багато чого змінити і повернути так, як їй би хотілося цього.
– Говорити ви нам про це не збиралися, звичайно ж?
– Чому ж не збиралися? – усміхнулася Віолетта. – Ми б сказали, звісно. Я хотіла попросити, щоб ви приїхали хоча б один раз серед тижня полити квіти.
– Значить, хотіли! Хоч щось, нехай і тільки заради поливу квітів. А ви не думаєте зовсім, що в нас уже свої плани були? Уже все розраховано й вирішено? Чи розмовляти з рідними взагалі не потрібно?
Тихон закашлявся, поперхнувшись власною слиною. Він подивився на матір, зовсім не розуміючи, про які плани йшлося. Адже вона й не говорила нічого.
– Якщо ви будували на нас якісь плани, потрібно було поговорити, тим паче я ж давно говорив, що ми хочемо поїхати з дружиною в медовий місяць.
– Говорити і робити – це різні речі. Хто б знав, що у вас такі гроші водяться? Але це навіть добре. Здавайте свої путівки й оплачуйте банкет у ресторані. Новий рік із сім’єю відзначати треба, а не до океану летіти й такі гроші витрачати на цю поїздку.
Віолетті стало ніяково. Вона була неконфліктною людиною, тому навіть не знала, як правильно відповісти в поточній ситуації, щоб не образити Юлію Борисівну.
Не хотілося сваритися зі свекрухою. Начебто в них склалися непогані стосунки, але вимога свекрухи в сьогоденні збентежила. Жінка навіть не намагалася домовитися, а гнула свою лінію і вважала, що тільки так буде правильно. Та й чому вона рахувала чужі гроші – залишалося питанням. Подружжя багато в чому відмовляло собі, щоб зберегти зайву копійку.
– Мамо, я ж не дитина вже. Ми з Віолеттою тепер сім’я. Звичайно, я розумію, що вам важко це приймати, але я подорослішав. У нас з’явилися свої бажання і потреби. Ми хочемо по-справжньому відпочити в цей Новий рік, а не наїдатися від пуза олів’є, а потім дивитися заїжджені фільми.
Це все цікаво, звісно, навіює ностальгію, але іноді потрібно відступати від традицій. До того ж, ти не обурювалася так сильно, коли торік сестра поїхала відзначати Новий рік із сім’єю свого чоловіка. Чим же я відрізняюся від неї, що без нас із Віолеттою ви не зможете відзначити свято?
– А цього року вони будуть із нами! Ми вже зібрали всіх близьких. Домовилися. Не смійте ганьбити мене. Ви маєте піти з нами в ресторан. І я навіть не збираюся нічого слухати про мрії та відпустку. Це наша сімейна традиція. Забороняю порушувати її.
Батьки Віолетти зовсім не були проти, коли донька повідомила про свої плани ще до купівлі путівок. Вони пораділи, що в молодих є така можливість, побажали їм гарненько відпочити, навіть запитували, чи потрібно їм допомогти фінансово. Чому свекруха сприймала все настільки в багнети, зрозуміло не було абсолютно.
– До того ж – чому я маю витрачати всі накопичення, якщо у вас є стільки грошей? З лишком вистачить, щоб оплатити ресторан на всіх.
Тихон підвівся з дивана, на якому сидів, наблизився до дружини і обійняв її за плечі. Він бачив, у якому сум’ятті та перебувала, і хотів якось заспокоїти.
– Мамо, давай тільки без криків і образ.
Чоловік акуратно витягнув путівки з рук матері, сховав у комод і посміхнувся.
– Ми дорослі люди. Час почати рахуватися з нашою думкою і бажанням. Цей Новий рік ми зустрінемо на березі океану. Не слід приймати все близько до серця. Самі ви не залишитеся, сама сказала, що сестра буде з вами, і рідню ви якусь запросили.
– Я тебе не для того ростила, щоб ти зараз перечив матері. Чому я маю копійку з копійкою зводити, відмовлятися від якихось страв, щоб нам грошей вистачило, а ви таку суму витратите на подорож? На двох! Ні вже… здавайте! А інакше я перестану з тобою спілкуватися. З вами обома.
– Гаразд, – згідно кивнув Тихон. – Якщо тобі так простіше, ти можеш перестати з нами спілкуватися. Я ніяк не зможу вплинути на твоє рішення, але й змінювати своє не стану.
Юлія Борисівна зробила страдницький вираз обличчя, але зрозуміла, що син не збирається дослухатися до неї, тому розвернулася і з високо піднятою головою покинула їхню квартиру, кинувши Віолетті на прощання, що якщо хоче дружити зі свекрухою, то переконає чоловіка відмовитися від такої відпустки.
Віолетті здавалося, що вона справді винна. Думка вирушити до океану в Новий рік уже перестала здаватися такою казковою як раніше.
– А може, нам дійсно здати путівки? Тут буде ялинка… мандарини… родичі, а там …
Тихон поспішив заспокоїти дружину і запевнив, що не завжди слід чинити так, як велять традиції.
– Головне те, що в нас у серцях, хіба ні? А якщо ти хочеш ялинку, ми її там добудемо і прикрасимо. Напевно, штучну, але все одно зробимо. Усе буде добре. Я тобі обіцяю. Важливо здійснювати свої мрії, а не жити так, як хочуть цього інші.
Віолетта погодилася з чоловіком. Він пообіцяв, що всі питання зі своєю матір’ю владнає сам. Ось тільки Юлія Борисівна вирішила, що простіше буде натиснути на невістку, адже м’яка і безвідмовна молода жінка явно прислухається до неї і легко зуміє переконати чоловіка.
З Тихоном завжди було складно: він уже з дитинства якщо вб’є собі в голову щось, то рухатиметься до поставленої мети.
Його дружина – інша річ. Наївна, проста, занадто добра для цього світу. Юлія Борисівна передчувала зустріч із невісткою, коли їхала до неї на роботу. Вона вирішила будь-що змусити сина оплатити святковий банкет, адже спокою не давала думка, що він зіллє стільки грошей на якусь поїздку!
Витратить гроші за десять днів і згадати нічого буде! А ось вона зате потім довго з гордістю зможе говорити, що ресторан оплатив її син.
Віолетта неохоче вислухала доводи свекрухи, хоч і розуміла, що вони безпідставні. Однак усе пішло зовсім не за планом Юлії Борисівни, адже лагідна невістка показала зубки і сказала, що вони з чоловіком змінювати рішення не будуть.
– Віолетто, давай будемо чесні одне з одним до кінця? Я можу зробити так, що син взагалі зрештою кине тебе. Я не стала тиснути на нього, коли так несподівано вирішив одружитися, але можу зробити це зараз, щоб він зрозумів свою помилку і раптом подивився на все під іншим кутом. Ти ж не хочеш, щоб усе закінчилося саме так? Тобі корисніше дружити зі мною.
У своєму чоловікові молода жінка була впевнена, а ще вона добре знала й те, що на поводі у людини, яка шантажує тебе, йти не можна.
– Ви можете спробувати, якщо хочете. Я б не радила так чинити, адже ви налаштуєте сина проти себе, але вказувати вам, як краще вчинити, я не маю права.
– Ти ще мені й погрожувати надумала? – спалахнула свекруха. – Та як ти можеш узагалі?
– Ні, звісно. Я не збираюся налаштовувати Тихона проти матері, на відміну від вас. Однак ви самі можете зробити все, щоб син подивився на вас інакше.
Юлія Борисівна пішла незадоволена. Вона зовсім не очікувала зустріти відсіч, і тепер думала, як же їй вчинити. Присутність сина і його дружини на святі не була обов’язковою умовою, але от якби він оплатив ресторан… це вже інше питання.
Думки розривали голову. Жінка спробувала зателефонувати синові, але знову зустрілася з відмовою. Тоді вона заявила, що з цього моменту в неї немає сина, і якщо Тихон хоче це виправити, то зобов’язаний вчинити так, як йому веліла мати.
Спускаючись із трапа літака, Тихон на мить уявив, як зараз розлючена його мати. Вона завжди була владною жінкою, залежною від думки оточуючих, але він не піддавався. Часом вона прямо говорила, що краще б і не приводила у світ такого сина, а потім знову намагалася налагодити з ним стосунки.
Тихон розумів, що зараз буде точно так само, але вже не хотілося йому продовжувати спілкуватися так, немов нічого не сталося. Можливо, настав час рухатися далі й обмежувати спілкування з людиною, яка намагається використати у своїх цілях, щоб потім похвалитися перед рідними та друзями?
Тихон уже класу з четвертого почав розуміти, навіщо мама оплачувала йому стільки додаткових занять. Тоді він навідріз відмовився відвідувати художню школу та уроки музики, бо йому вони ніколи не подобалися.
Витерпівши покарання, він продовжив говорити матері “ні” і жити для себе. Ось і тепер був упевнений, що прийняв правильне рішення.
Чоловікові вдалося заздалегідь домовитися з адміністратором готелю, щоб за додаткову ціну їм у номер встановили вбрану штучну ялинку. Він хотів, щоб дружина комфортно почувалася.
Тепер у Тихона з’явилася своя сім’я, про яку він мав думати і піклуватися. Виконувати мрії своєї сім’ї, а не матері. І добре б, якби мати насправді потребувала чогось, а не просто бажала похизуватися і скупатися в променях слави.
Віолетта зраділа, побачивши, як гарно прикрашена їхня кімната. Вона, з палаючими від щастя очима, подякувала чоловікові і сказала, як сильно його кохає.
Новий рік вони зустрічали на березі океану через різницю часового поясу, насолоджувалися білим піском, хоч він і не блищав як сніг, зате… коли ще зустрінеш Новий рік ось так незвично?
А коли небо забарвилося яскравими спалахами феєрверків, чоловік простягнув Віолетті келих ігристого і сказав, що це їхній Новий рік… і настав час загадувати бажання, адже в їхньому рідному місті якраз тільки-но стукнуло дванадцять.
Юлія Борисівна, хоч і посварилася з сином, а все одно примудрялася хвалитися перед знайомими, що її син повіз дружину до океану. Вона не посоромилася додати й те, що це вона допомогла їм купити путівку, адже що не зробиш для щастя молодих…
Можливо, хтось і здогадувався, що жінка бреше, але надто вправно вона це робила, за що отримувала таку ж саму фальшиву похвалу та тішилася заздрості, що хлюпала в очах оточуючих.
Жінка навіть не написала синові відповідь на його привітання, вирішивши, що він недостойний цього. Вона купалася у брехні й упивалася цим. А інакше вже просто не вміла, адже все своє життя залежала від чужої думки.
