Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, чинить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта й не важливо.
Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину кохає, робить подарунки. Гроші заробляє, з домашніми справами допомагає. Невже він не має права трохи розслабитися?
Постійних коханок у Василя не було. Він не хотів, щоб хтось до нього прив’язався. А то потім проблем не оберешся. Із дружиною він розлучатися не збирався, вона його повністю влаштовувала. А ці зустрічі, це так, для душі.
Зазвичай із дівчатами він зустрічався разів зо два-три, а потім, поступово, зводив спілкування до мінімуму. Не кидав їх, адже немає нічого страшнішого за розлючену жінку. Просто переставав бачитися, і вони самі все розуміли.
А зараз він якраз познайомився з дуже красивою і усміхненою дамою. Звали її Карина, вона була досить молода, але, що важливо, не дурна. Адже він не тільки в ліжку проводив час із коханками. Йому ще важливо було й поговорити.
Звичайно, Василь був у передчутті зустрічі. Карина не відразу погодилася на побачення в готелі, довелося за нею позалицятися. А сьогодні зранку вона написала, що вільна всю ніч. Чи це не натяк?
– Василю, ти чого застиг?
З різних цікавих думок його вивів голос дружини Ксюші. Вася прибрав телефон і посміхнувся.
– Та по роботі пишуть. Тільки прокинувся, а мене вже дістають. Уявляєш, завтра важлива шишка з головного офісу приїжджає. І, головне, попередили за день! Ні сорому, ні совісті!
На останній фразі Василь навіть поперхнувся, розуміючи, як вона підходить йому.
– Кошмар який. І що тепер? – співчутливо запитала Ксюша.
– Та нічого! Доведеться сьогодні до ночі звіти підбивати… А я хотів, навпаки, сьогодні раніше звільнитися…
– Тебе не чекати до вечері? – сумно запитала Ксюша. Останнім часом у чоловіка було багато роботи, принаймні, вона так думала.
– Мабуть… Якщо я раптом звільнюся раніше, я тобі дам знати.
– Гаразд. Кохаю тебе.
– І я тебе, сонце.
Може, Василь й відчув би зараз хоч трохи почуття провини, але всі його думки були зайняті майбутньою зустріччю. Тому, совісті довелося посунутися.
Але Василь не очікував: роботи й справді багато звалилося. Ще й Карина постійно ставила уточнювальні запитання: який готель, о котрій годині, що вдягнути. Надсилала йому різні фото, відволікаючи від роботи. І Василь відповідав уже на автоматі: справи ж і справді треба завершити до кінця робочого дня.
Дружині він відписатися, звісно, забув. Для неї місця в графіку зовсім не знайшлося. І тоді Ксюша написала йому сама.
“У нас вийде разом повечеряти?”
У цей же час Карина завалювала Василя повідомленнями. І коли він прочитав смс від своєї дружини, то навіть не зрозумів, що це від неї. Вирішив, що це знову його майбутня коханка пише. Хоча, якщо вона не дасть йому допрацювати, то побачення скасується.
Василь швидко відповів і знову повернувся до роботи. Відповів він Ксюші, але думав-то, що Карині.
“Звичайно, вийде, я ж після роботи голодним буду. Замов, що хочеш, у мене часу зовсім зараз немає. Якщо ти хочеш, щоб побачення відбулося, не відволікай”.
Ксюша напружилася. З одного боку, цілком логічна відповідь, з іншого, тут явно щось не сходиться.
Чоловік говорив, що не встигне до вечері, а зараз пише так, немов і не було цієї ранкової розмови. Та й що за побачення? Вони два роки одружені.
І коли до Ксюши дійшло , їй навіть зле стало. Ні, не може бути! Василь не може їй зраджувати!
Вона випила склянку води і стала думати, що робити. Виглядати істеричкою Ксюша не хотіла. Раптом, це повідомлення і справді призначалося їй. Але і бути дурепою, якій чоловік спокійно зраджує, вона теж не бажала.
Коли Ксюша трохи отямилася, вона почала мислити логічно. Цілком імовірно, що Василь відповів не тій, але, якщо Ксюша йому знову щось напише, він це зрозуміє. І викрутиться.
Ох, як філігранно вмів викручуватися Василь. Йому рівних у цій справі немає. Він на ходу міг придумати таку цікаву історію, в яку складно не повірити. І з цього болота він точно вибереться, тут і дитина впоралася б. А Ксюша хотіла знати правду.
Тому вона промовчала. Вирішила почекати, і все стане зрозуміло.
А Карина все надсилала Василю повідомленнями, і він навіть не помітив, що серед такої кількості загубилося повідомлення від його дружини.
Увечері Ксюша все ж не витримала. Вона зателефонувала чоловікові якраз до закінчення робочого дня.
“Відчуває вона щось, чи що? – подумав Василь. – Треба бути обережнішим”. У той момент він навіть не підозрював, що вже проколовся.
– Так, люба, – максимально втомленим голосом відповів він.
– Привіт. Ти, раптом,не звільнився? Тебе чекати на вечерю?
Ксюша вирішила, що спитає рівно те, що запитувала в повідомленні. Якщо все ж таки виявиться, що чоловік відповідав їй, вона краще вдасть, що пропустила його відповідь. Скаже, що замоталася, і не бачила, що він написав.
– На жаль, ні. Я б дуже хотів, але…
Ксюша зковтнула. Це була остання надія… І тепер вона розтанула, як дим. Навіть якщо Василь потім стане викручуватися, вона йому не повірить.
– Шкода…
Поки Василь задоволений їхав у готель, Ксюша збирала валізи. Квартира була чоловіка, але в неї була і своя. А вона ще хотіла її продати, щоб вони змогли купити щось побільше. Навіть уже покупців знайшла, але вони в останній момент відмовилися. А потім з’явилися справи, і вона відклала продаж квартири. Наче сама доля їй допомогла.
Василь зустрівся з Кариною. Молода, гарна, але занадто нав’язлива.
– Ти мені грубо відповідав, – надула вона губи.
– Вибач, але я ж працюю. І якби я не закінчив справи, то наше побачення скасувалося б. А ти постійно ставила запитання, я відволікався. Ти ж і сама могла б вирішити, що замовити на вечерю.
– До чого тут вечеря? – насупилася Карина. – Я планувала, що ми поїмо тут, у ресторані.
– Ну, ти ж запитувала, чи будемо ми вечеряти.
– Я такого не питала.
– Крихітко, ти так багато всього писала, от і сама забула.
– Не роби з мене дурепу! Вечеря входить у побачення за замовчуванням! Навіщо я буду таке питати?
– Ну, як же… – розгубився Василь. Він кілька разів перечитав усі повідомлення від Карини, але там і справді не було нічого такого. І тоді його осінило.
– Ні… Не може бути…
Він відкрив листування з дружиною і одразу ж зблід. А потім він згадав, що вона дзвонила ввечері й повторила те саме запитання. Господи, ось же він бовдур!
– Мені треба додому! – промовив Василь, встаючи з ліжка.
– Що? Ти зовсім з глузду з’їхав? – обурилася Карина.
– Я попався, ясно?! Мені потрібно залагодити все з дружиною.
Карина закотила очі.
– Сподіваюся, номер оплачений? І перекинь мені грошей, я хоч смачно поїм.
Усю дорогу до дому Василь придумував правдоподібне виправдання. Вирішив зупинитися на тому, що просто розіграв дружину. Адже він уже сказав їй, що прийде, тому телефоном просто вирішив пожартувати.
Коли Василь влетів у квартиру, там нікого не було. Як і не було речей Ксюші. За якісь пару-трійку годин вона встигла все зібрати і поїхати.
Він почав їй телефонувати, але вона не брала слухавки. Тоді він написав, що це був розіграш, що він уже вдома. Але знову тиша.
Так, Ксюша була наївною, але дурепою не була. І Василь зрозумів, що вона не повірить у його казки.
Тоді він поїхав до Ксюші додому, але вона йому не відчинила. Довелося чатувати її. Усю ніч Василь просидів у машині, а вранці йому пощастило. Ксюша вийшла на вулицю.
Він одразу ж вискочив до неї.
– Ксюшо, це не те, що ти подумала! Я можу тобі показати свій телефон.
Звісно, він підчистив усі листування.
– Усе скінчено. Я не хочу чути твої виправдання.
– Гаразд, зізнаюся, я зробив помилку. Я поганий чоловік. Зустрівся один раз з іншою. Але в нас нічого не було, правда!
– Мені це вже не цікаво, – промовила Ксенія, намагаючись пройти. Але потім зупинилася. – А чи один?
Василь зробив вигляд, що не розуміє, про що говорить дружина.
– Твої відрядження, затримки на роботі. Запах парфумів, і твої вічні невдоволення, що це у вас прямо в офісі користуються парфумами. Чеки з магазинів на продукти, яких я не бачила. Господи… Це ти, виходить, зраджував мене з самого початку?
– Ні, нічого такого! Правда, Ксюшо, я кохаю тільки тебе.
– Себе ти, Василю, любиш. На розлучення я зараз поїду подам. Можеш їхати до тієї, для кого ти готовий закінчити раніше, щоб встигнути на побачення.
Напевно, в якомусь сенсі Василь і справді кохав свою дружину. Тому що після її відходу він відчував біль і розчарування. І, що дивно, зникло бажання шукати коханок. Немов, це було невід’ємною частиною шлюбу.
Але Ксюша вважала інакше. Зради для неї були несумісні зі шлюбом. І хоч би як вона любила Василя, вона наслідувала його приклад: насамперед треба думати про себе і про свої бажання.Спеціально для сайту Stories
