Галя і Валя були сестрами. Але незважаючи на родинний зв’язок, дівчатка були ну дуже різними: Галя з 15 років ходила по клубах, а Валя з 14 років підробляла.
– Навіщо ти працюєш? Влітку діти відпочивати повинні! – говорила сусідка, подруга матері дівчаток. Он, бери приклад із Галини. Вона купальник одягла і пішла засмагати. А ти бліда, як міль, хоча вже липень!
– А я на курси збираю. Вивчуся, отримаю поглиблені знання і буду працювати. Тоді й засмагати не на озері доведеться, а на островах.
– Ой, мріяти не шкідливо! У школі вчать вас, і вистачить. Он я вчилася 11 років, сили витрачала. А потім заміж вийшла і жодного дня не працювала. Краса!
Валя промовчала. Вона не хотіла такого життя, як у сусідки. Ранок – а вона вже з колами під очима. Синець на щоці не закривав навіть тональний крем – мабуть, її чоловік знову вчив уму-розуму “щасливу дружину”.
Судячи з того, що чула Валя через стінку під час таких скандалів у сусідній квартирі, працьовитому чоловікові дуже не подобалося те, що “його жінка жодного дня не працювала, сиділа на шиї й узагалі була нерозвиненою”.
– Я піду, вибачте. Мені спізнюватися не можна, – вибачилася Валя.
– Ех, горе… і в кого така? – зітхнула їй услід сусідка, проводжаючи поглядом Валентину. – точно кажу, Надія нагуляла молодшу, до ворожки не ходи!
У такому ритмі минули шкільні роки. Валя закінчила курси програмування і вступила до престижного вишу, а Галя шукала себе (а точніше, багатого чоловіка).
Працювати молодша почала з першого курсу. Встигала і пишалася кожною заробленою копійкою. Галочка ж тільки й робила, що плакала і просила грошей. Одного разу вона прийшла додому пізно ввечері в сльозах:
– Уявляєш, мамо! Мене в розкішний клуб не пустили! Там син дуже важливої людини в нашому місті відпочивав, я хотіла з ним познайомитися! У-у-у-у! А мені на вході сказали, що я пикою не вийшла.
– Ти красуня, Галю! Просто сукню треба кращу. Ми у Валі попросимо, завтра підеш із нею в бутік. Валентино!
– Мамо, у мене залік завтра. Ну прошу ж, не відволікайте мене!
– Залік можна і перездати! А син важливої людини не щодня в цьому клубі. Кажуть, він поїде скоро за кордон.
– Скатертиною дорога.
– Валю! Та прокинься ти вже! Не книжки й підручники – квиток у щасливе життя! А знайомства і правильні люди.
– Що ви від мене хочете? – Валя зрозуміла, що їй не дадуть позайматися.
– Ти зарплату отримала? Отримала. Витрачати тобі нема на що, сидиш удома. От і віддай гроші Галі. – Заявила Надія.
– Я, взагалі-то, не збиралася витрачати їх на дурниці!
– Це зовсім не дурниці! Ось вийду я заміж за багатого, ще згадаєш мене!
– Гаразд, я востаннє дам тобі гроші. І ти пообіцяєш, що відстанеш від мене до самого кінця навчання!
– Обіцяю!
– Скільки тобі треба? Сподіваюся, що ти віддаси мені всі борги з лишком, щойно розбагатієш за рахунок чоловіка, – роздратовано сказала Валя, відкриваючи мобільний банк.
– Ось, я хочу ось цю сукню…
Мати і дочка взялися вибирати вбрання, а Валя зосередилася на підготовці. Вона не вірила, що від неї відстануть. І справді. Усе повторилося через кілька місяців, коли нова сукня стала старою, а у Валі настав термін авансу.
Зрештою, підрахувавши, що витрачає на сестру занадто багато, вона зібрала речі і розпрощалася зі своїми родичами.
– Поживу в подруги. А ти зароби сама, якщо хочеш! – сказала Валя сестрі. Та напрочуд тихо сприйняла відмову, знаючи, що є ще зарплата матері. І вона-то вже точно не відмовить.
– Добре. Я придумаю бізнес-план! Скоро буду заробляти більше, ніж ти! Ось побачиш! – крикнула вслід старша сестра.
Минуло два роки. Галя так і ходила по клубах, перебиваючись якимось підробітком на кшталт моделей і промоутерів і чекаючи щасливого випадку, а Валя тим часом екстерном закінчила інститут і піднімалася кар’єрними сходами. Вона навіть придумала стартап у галузі штучного інтелекту.
– Дивлюся на тебе, донечко, і думаю, як ти така худенька, маленька, а стільки грошей можеш заробити! – Хитала головою Надія. Того дня вони зібралися в кафе з нагоди сімейного свята. Мати знала, що Валя давно знімає квартиру сама, а нещодавно навіть заїкнулася про те, що купить машину!
– Мамо, у мене немає вільних грошей. Я зовсім не зберігаю в шафі гори золота. Я інвестую в себе і свій розум. Це приносить плоди і дає мені змогу отримувати блага. Наприклад, машину.
– Я теж хочу інвестувати! Я хочу як ти! – заявила Галя. – Я пам’ятаю нашу розмову тоді! Я багато читала і придумала стартап.
– Вау… – не стримала сарказму Валентина. Іноді їй здавалося, що Галя за все життя не прочитала жодної книжки. – І що ж це? Які сфери діяльності передбачає твій стартап?
– Це буде таке місце, ну красиве… Де збираються красиві дівчата, які хочуть заміж. І туди приходять чоловіки, ну зрозуміло, багаті й успішні, щоб собі дружину знайти.
– Ось це ідея! – стриснула Валя.
– Я ж кажу: у мене Галочка – талановита дівчинка! – вставила 5 копійок Надія.
– Це не стартап. Такі агентства вже давно існують! І називаються вони “шлюбні”! Нічого нового ти не вигадала, все одно що винайти велосипед.
– До чого тут велосипед?! Я буду свахою.
– А. Ну так. Будь, якщо хочеш. Для цього тобі не потрібні вкладення. Просто шукай чоловіків і жінок. І зводь їх.
– Ні! Мені потрібен початковий капітал: хочу красиву студію з рожевим диванчиком! Щоб чай, кава, тістечка! І все навколо таке… як зефірчик!
– Коротше, Валю, бачиш, тут проект намічається. Нам грошей треба, – більш приземлено повідомила мати.
– А бізнес-план є у вас?
– Та який план? Ось, я знайшла офіс! У новій висотці відомого бізнес-центру. Меблів там немає, зате вікна в підлогу. – Галя простягнула телефон із фото і ціною. Ціною, від якої у Валі затріпалося око. Вона знала ціну оренди в цій будівлі, і навіть за своєї зарплати не могла собі дозволити таку розкіш.
– Меблі замовимо тут, – Галя продовжила гортати фото.
Треба сказати, що Валентина вперше бачила сестру такою серйозною. І хоча їй хотілося сміятися і струсити сестру, щоб та прокинулася від рожевих мрій і повернулася в реальність, щось у цій затії було. Може те, що Галі треба було хоч чимось почати займатися?
– То що, ти даси грошей?
– Грошей не дам, але подумаю, що можна зробити. Крім дивана і вікон до підлоги треба клієнтів знайти. Вони – основне, а не мішура типу страз на абажурі.
– Що таке абажур? – підняла брови Галя.
– Це накидка на світильник. – закотила очі Валентина. – Ну все, я пішла. Мені працювати треба. На мрію збирати.
– Я замовляю меблі?
– Ні! Дай мені тиждень. Я подумаю, чим допомогти.
Прийшовши в офіс, Валя розповіла про свою проблему директору і за сумісництвом своєму потенційному свекру. Його син, Михайло, уже рік як залицявся до розумненької Валентини. Вони працювали разом і обидва працювали над стартапом. Батько Михайла, Федір Григорович, був чоловіком заможним і фінансував молодий проект.
– Розумієте, Федоре Григоровичу, сестра мені життя не дасть. Грошей у мене немає на її забаганки, але мені треба хоч якось пояснити їй, що треба працювати, що зарплата з неба не падає, – поділилася вона на кава-брейку.
– Отже, хочеш сестру на шлях істинний наставити?
– Ну так.
– Добре. У мене є приміщення порожнє. Навіть диван рожевий є. Від колишньої дружини залишився. Не знав, куди подіти, викинути хотів…
– Ви допоможете?!
– Так. Оплатиш комуналку і прибирання там. Ну і ніяких цих… ну ти зрозуміла. Щоб усе було в межах закону.
– Обіцяю.
Через тиждень Валя привела Галину в її “офіс”. Галя випросила в матері грошей на діловий костюм із величезним декольте, щоб приваблювати клієнтів. На цьому її навички керівника скінчилися, і вона вирішила просто плисти за течією.
– Ось. Це тобі на місяць. Працюй.
– А просування? – потоншила доморощена “бізнесвумен”.
– Шукай клієнтів сама. Це не мої проблеми.
– А де шукати?
– На стовпах вішай оголошення, – пожартувала Валя, але Галя сприйняла всерйоз.
Того ж вечора Валі зателефонував Федір Григорович.
– Ти зовсім уже?!
– Що таке? – злякалася Валя.
– Хто тобі дозволив на дошці оголошень біля під’їзду вішати папірець з інформацією про ваше шлюбне агентство?! Та мене податкова… – він вилаявся так, що Валя почервоніла.
– Вибачте… Я все владнаю.
– Я вже їду туди. Буду з твоєю сестрою сам розбиратися.
– О ні… – видавила Валя і поїхала в “офіс”, якому, мабуть, судилося закритися того самого дня.
От тільки були дуже великі затори. І коли Валя приїхала, то побачила зовсім не те, що очікувала.
На диванчику, мило посміхаючись одне одному, сиділи Галочка і Федір Григорович.
– Валюша! Привіт, люба! Кави хочеш? – люб’язно запропонувала Галя. – Федя тістечка привіз! Такі смачні, просто пальчики оближеш. Галина виставила вперед свою могутню, 4-го розміру, і сліпуче посміхнулася начальнику Валі. Той не зводив із неї очей.
– Я, здається, забула в таксі телефон, – пробурмотіла Валя.
– Так? Ну ти йди, тоді Валю. Ми з Галею тут бізнес обговорюємо. Не хвилюйся, додому їдь, ми без тебе впораємося, – не обертаючись, сказав Федір Григорович.
Валентина почервоніла і кулею вискочила за двері.
Вона не очікувала, що шлюбне агентство “окупиться” в перший же день роботи.
Коли Михайло дізнався, що тато залицяється до сестри Валі, він був у шоці.
– Гаразд, Михайле… Ти його не чіпай, а раптом це кохання? – сказала Валя. – У нас роботи повно, треба головою думати… Стартап…
– Слухай, Валю… А знаєш, ми ось із тобою вічно головою думаємо, плануємо щось, зводимо “дебет” із “кредитом”. – Він подивився на Валю якось по-особливому.
– Ну так… – зковтнула вона.
– Виходь за мене, га? Прямо сьогодні! Зараз! Я зрозумів, що хочу жити сьогоденням, а не завтра і потім. Поїхали в РАЦС! – сказав він і притиснув Валентину до себе.
Поки вони їхали до РАЦСу, хлопець розмовляв зі знайомим турагентом, і вже вранці наступного дня щасливі молодята збиралися в медовий місяць.
– Михайло… Я, здається, телефон у таксі залишила, – цього разу серйозно сказала Валя, не знайшовши апарата.
– Ні, люба. Це я його стягнув. Поцупив і прибрав у камеру схову. Ми з тобою їдемо відпочивати. Забудемо про роботу на тиждень. Ти, я і море.
– Але як же… робота?!
– Просто житимемо тут і зараз. Ловити момент! – розсміявся він.
Валя не знала – плакати чи сміятися. Але вона розуміла одне: попереду на неї чекало щось неймовірне і нове. Те, чого вона ніколи раніше собі не дозволяла. Відпочинок і перезавантаження.
Дивно, але обидві пари “склалися”. Два “аналітика” і “заучки”, які дозволили собі маленький бунт, чудово відпочили і повернулися з новими силами, щоб створити щось неймовірне.
Друга “парочка”: Федір і Галочка, теж знайшли одне одного. Він побачив у Галі молодість і красу, вона в ньому тугий гаманець і турботу майже батьківську, якої їй не вистачало по життю. Кожен знайшов те, що шукав. Що з цього вийде – час покаже.Спеціально для сайту Stories
