Хотіла виклянчити квартиру у батьків чоловіка

Ми із чоловіком у шлюбі вже 3 роки. Живемо мирно і дружно, підтримуємо одне одного. Разом заробляємо та разом вирішуємо всі питання, у тому числі фінансові. І все було б добре, але є одна проблема — немає власного житла. І нас дуже засмучує ця обставина.

Ми навіть дитину завести не можемо собі дозволити. А як це зробити на орендованій квартирі? Тут навіть ремонт не зробиш, адже тебе будь-якої миті можуть попросити на вихід. Ні про який затишок навіть не йдеться. Та й упевненості у завтрашньому дні теж немає.

Варто сказати, що я приїжджа, а мій чоловік завжди жив у цьому місті. Його батьки живуть також тут. Але цікава штука в тому, що свекри, крім своєї квартири, мають ще одну, “зайву”. І вони її здають, щоб отримувати додатковий дохід до пенсії.

Я про це знала давно і на їхню квартиру не зазіхала. Вони купили її за свої гроші, і ми з чоловіком у цю покупку не вкладали. Тому я навіть не думала про те, щоб попроситись туди переїхати жити. Але я дізналася, що свекри цю другу квартиру віддають дочці. Вже і дарчу оформили. Тут я, звісно, ​​не витримала.

У свекрухи двоє дітей. І мій чоловік, і його молодша сестра рівноправні спадкоємці. То чому його сестра просто так отримає у своє розпорядження квартиру, а він повинен переїжджати з однієї зйомної халупи на іншу або ж все життя виплачувати кредит?

Чоловік цю новину просто проковтнув і виду не подав, але я цього не могла так залишити. Стало прикро і за нього, і за себе. Свої претензії я висловила свекрусі. Благо там була ще й її улюблена донечка, тож дісталося й тій. Але у відповідь почула, що я думаю лише про себе. А поки не вибачусь за свої слова, то до них можу більше й не приходити.

Чоловік мене не підтримав та ще й ображається, що я на його родичів накинулася. Каже, що мені туди лізти не слід, а його батьки можуть робити з їхнім майном усе, що їм заманеться. Та ще й натякає мені, що було б добре піти вибачитись.

Але я цією ситуацією обурена до краю. І не розумію, чому він поводиться так пасивно. Коли його батькам щось потрібно, вони йому дзвонять, і він одразу біжить на допомогу, навіть у свій єдиний вихідний. Ніколи їм ні в чому не відмовляє, а вони так з ним вчинили. Невже йому самому не прикро?

Я за свої слова вибачатись не збираюся. Прокручую в голові той діалог і розумію, що все сказала правильно. Можна було б і ще кілька фраз додати. А ось чоловіка просто перестала розуміти. Чому не може відстояти своє законне право? Сестра буде на всьому готовому, а йому накажете в іпотеку залазити?

You cannot copy content of this page