— Яка коханка? У мене нікого немає, Марино, ну, що за дурниці?
— Немає? Немає?! — хрипло, на видиху прошепотіла Марина, дивлячись кудись у кут їхньої спальні.
Володимир простежив за її поглядом і подавився черговою порцією виправдань.
З-під подружнього ліжка клубочком викотилася Булочка, кішка Марини, перекидаючи в лапах щось обурливо червоне, мереживне і маленьке, в чому без особливого зусилля вгадувалися жіночі трусики. Чужі жіночі трусики…
Володимир перевів погляд з чужих трусів на законну дружину і рішуче стиснув губи:
— Здається, хтось дуже хоче нашого розлучення… Цікаво, хто? І як?
*****
З Володимиром Марина познайомилася недавно. На той момент їй вже було за сорок, всі подруги давно виростили дітей, деякі навіть перейшли на виховання онуків, а ось у самої Марини особисте життя якось не складалося.
Всі чоловіки виявлялися «тимчасовими», під вінець кликати не поспішали, так що в якийсь момент Марина навіть почала гірко сміятися на чергові розпитування, що, мовляв, доля її така — будувати кар’єру і виховувати сорок кішок.
З кар’єрою все було чудово, а ось кішка поки була тільки одна, зате найкраща – Булочка.
Булочку Марина підібрала зовсім крихітним кошеням. Проходила повз сміттєві баки, почула жалібний писк і – іскра, буря, любов – не змогла залишити маленьку істоту на явну заги.ель.
З тих пір Булочка з жалюгідної грудочки перетворилася на величезну випещену леді.
А потім з’явився Володимир… На вісім років молодший, високий, красивий, як принц з казки, і, як виявилося, налаштований абсолютно серйозно:
— Марино, ти станеш моєю дружиною? — запитав він через тиждень знайомства, простягаючи на широкій долоні коробочку з заповітною каблучкою.
На такий сюрприз на початку вечора вона навіть не розраховувала. Та й взагалі не розраховувала, що раптовий роман виллється в щось серйозне, а тому сильно розгубилася:
— Що? — тільки й змогла прошепотіти розгублена жінка. – Ми ж тільки познайомилися…
— А чого тягнути? У чому принадність віку – так це в тому, що і ти, і я точно знаємо, чого хочемо. Нам добре разом, ми підходимо одне одному, так навіщо тягнути? – філософськи зауважив Володимир, самостійно надягаючи на тонкий пальчик гарну каблучку і цілуючи Марину в долоньку.
Сказати, що проти весілля були буквально всі – це промовчати…
Подруги Марини, її літня мама – всі в один голос кричали, що це якась дурість, підступ і взагалі, така швидкість явно свідчить про ненормальність того, що відбувається.
— Ну, яке кохання, Марино? Скільки тобі вже років? У тридцять два на жінках за сорок не одружуються, їм молоденьких подавай, — голосила мама.
— Та зручно йому, Марино. Поїсти, сорочки випрасувані, гроші кишенькові ти йому видаєш — чому б не жити? Ось побачиш, зараз він освоїться, і по бабах піде, по молоденьких, — повторювали подруги.
Навіть вірна Булочка чомусь виявилася проти Володимира, причому, на відміну від інших, своє невдоволення вона висловлювала прямо в очі «нареченому».
Вона шипіла, мало не плювалася в його бік, без сорому пускала в хід кігті, зуби та інші частини свого котячого тіла.
Залишаючись у Марини на ніч, Володимир регулярно був змушений по пів години витрачати час на очищення одягу від шерсті, свої шкарпетки бачив тільки в перші секунди після зняття, а залишати взуття на видному місці перестав, після того як горда кішка навчилася приносити йому в черевики різне сміття прямо з відра.
Це була битва. Взагалі не тиха і не холодна, зате із застосуванням усіх котячих хитрощів.
Володимир на всі спроби кішки тільки посміхався, мовляв, що з неї взяти, з тварини нерозумної, і старанніше ховав все цінне в місця ,які ретельно замикаються.
Марина розчулювалася такою чоловічою поведінкою і щиро сподівалася, що рано чи пізно Булочка звикне…
*****
Так і жили – Булочка лаялася з Володимиром, Володимир посміхався і дарував Марині квіти, подруги Марини шипіли, що так не буває, не по віку романтика, і взагалі, Володимир або ганчірка, раз об нього навіть кішка лапи витирає, або щось задумав.
Ось тільки десь через півроку умовного щастя Марині раптом стало не до цього. У її квартирі почалися паранормальні явища.
Ні, ні в якому разі Марина не почала бачити привидів або розмовляти з нечистю, але в відточений розум кращого аналітика і аудитора компанії періодично стали закрадатися дивні підозри…
Звикла до певного порядку в будинку, тепер вона час від часу помічала в ньому дивні переміщення.
Навряд чи Володимир став би міняти місцями її креми або приміряти її халатик.
А халатик саме приміряли. І креми місцями міняли. І в косметиці періодично хтось копався, збиваючи порядок баночок і флаконів.
І навіть на кухні періодично виявлялися дивні речі з брудним носиком кавоварки або раптове переміщення в іншу шафу цукру.
Володимир каву не пив і до домашнього господарства не був схильний, Булочка теж не дуже цікавилася макіяжем і людськими смаколиками, а тому в голові Марини почали з’являтися цілком закономірні питання. І підозри…
— У нас були гості? — ніби ненароком поцікавилася вона у чоловіка під час вечері.
Цього разу пасмо чужого світлого волосся на її гребінці навіть простору для уяви не залишило, але скандалу Марина все ще не планувала.
— Ні, — коротко відзвітував Володимир, не відриваючись від газети.
— Дивно… А чому в мийці стояли дві чашки? І гребінець з волоссям… Ти ось, любий, на блондинку зовсім не тягнеш…
— Марино, ти на щось натякаєш, я не розумію? Які чашки? Який гребінець? — чоловік посміхнувся з-за газети. — Сама, напевно, зранку не помила свої чашки…
— А волосся?
— Та подружки твої, мабуть, чесалися. Алла ж, он, блондинка якраз.
Визнавши аргументи справедливими, Марина відступила. Може і сама, може і подруги…
І тільки гарчання Булочки з-під столу стало злішим, ніби пухнаста улюблениця розуміла і знала набагато більше за господиню. Ну, або просто вкотре намагалася показати, що якимось стороннім чоловікам у їхньому з господинею затишному світі немає місця.
*****
Драма остаточно перетворилася на фарс рівно через тиждень після тієї розмови.
Речі продовжували мігрувати, Володимир не поспішав зізнаватися в зраді, але поява в подружній спальні, прямо з-під подружнього ліжка, вульгарно червоних мереживних трусиків розставила крапки над І.
І хоч чоловік усіма силами відпирався від своєї причетності до цієї деталі невідомо чийого гардеробу, навіть намагався ставити камери спостереження, довіряти йому Марина різко перестала.
Тому що самі по собі чужі труси під ліжком не з’являються…
З чоловіком вона не розмовляла, тільки гладила вечорами Булочку, замість ситної вечері нагороджуючи чоловіка, який повернувся з роботи, холодними поглядами.
Ідея з камерами їй сподобалася, так що на роботі вона попросила хлопців із серверної і особисто поставила в спальні одну, невраховану. Просто про всяк випадок.
А той факт, що після появи в будинку камер речі різко припинили свою міграцію, тільки сильніше доводив провину Володимира. Через що останній злився в два рази активніше, кричачи, що його підставили.
А в черговий холодний вечір, коли Марина вже встигла задрімати в кріслі з книгою, з кабінету пролунав радісний крик:
— Попалася! — і повз Марину кудись у бік спальні пронісся Володимир.
Повернувся чоловік з ще більш дивним предметом гардероба в руках. Червона напівпрозора сорочка понуро звисала навколо його кулака, яким Володимир загрозливо тряс перед мордою здивованої Булочки.
— Маринка, ходімо, покажу! Там таке шоу! У житті б не подумав…
У кабінеті, на моніторі комп’ютера, на паузі завмерло відео. Марина ледь не сіла повз крісло, машинально натискаючи кнопку запуску.
На відео абсолютно чітко було видно, як Булочка, задерши хвіст, крадеться до лоджії, застрибує через підвіконня на шафу і… ховається в крихітному вентиляційному отворі під стелею!
А через мить вистрибує назад, вже з тією самою сорочкою в зубах. Після чого старанно тягне цю сорочку прямо на подружнє ліжко, закопуючи ганчірку кудись в подушки.
З прострації Марину вивів щасливий голос Володимира:
— А я ж казав! Казав, що мене підставили! Але хто б міг подумати… Може, нам цю артистку в цирк здати? Такими трюками вона нас озолотить, злодійка пухнаста! До речі, куди це вона залізла? Хто до нас за крадіжку пред’являти прийде?
— Сусіди з 12-ї, — машинально відповіла Марина, зітхнула, потерла скроні і… зареготала. Трохи нервово, але абсолютно від душі. — Ну, Булочка, ну, артистка! Це ж треба таке придумати!
— А ти уяви обличчя сусідки. Де труси? Немає трусів! — підтримав її сміх Володимир, обіймаючи жінку за плечі.
— Все, більше ніяких смаколиків для котів! Не заслужила, — суворо погрозив він пальцем у бік Булочки.
Кішка презирливо пирхнула і застрибнула господині на коліна, а звідти — на клавіатуру. І як слід пройшлася лапками по клавішах…
Екран слухняно блимнув, відео котячої ганьби зникло, запустилося нове, і погляду глядачів відкрилася картина з тих, які показують тільки на спеціальних сайтах…
Знову спальня, знову рідне ліжко, ось тільки замість грайливої кішки на ліжку спліталися два вельми впізнавані тіла – Володимира і тієї самої сусідки, молоденької і завзятої любительки червоної мереживної білизни.
— А ось це кіно вже набагато цікавіше, — простягнула Марина, дивлячись в очі Володимира…
*****
Поки по дому літали речі Володимира, який поспішно збирався, Марина тихо шепотіла кішці, що лежала на її колінах:
— Так ти все знала, так? Все бачила? Ти ж мамина розумниця, моя хороша. Захищала мене, очі мені, дурепі такій, відкрити намагалася…
Ну, нічого, ми з тобою сильні, ми з тобою обов’язково з усім впораємося. Обіцяю, я тепер завжди буду до тебе прислухатися. Ти в людях явно краще розбираєшся, ніж твоя дурна господиня…
А через пару місяців нового кавалера Марини, відставного військового і просто хорошої людини, Булочка зустрічала радісним муркотінням і майже людськими обіймами.
Але це вже зовсім інша історія…
Спеціально для сайту Stories
