Ми із чоловіком познайомилися досить пізно. У 26 років. А весілля зіграли лише за два роки. Хтось, можливо, не погодиться, але більшість моїх друзів створили пари набагато раніше і живуть досі, тішаться.
Таке ось у мене оточення. Я дочка заможних батьків, з вищою освітою та гарною посадою. Мій чоловік теж людина не бідна, без шкідливих звичок. В нього на першому місті спорт, а ще ми часто подорожуємо.
Знаю, схоже на якусь казкову історію, але так і є. Пощастило, мабуть. Так ось, ми кохаємо один одного, тому немає нічого дивного в тому, що новина про те, що в нас буде дитина для обох була радісною.
Ми давно говорили про дитину. Вагітність проходила спокійно. Були деякі незручності, але нічого надзвичайного. Я люблю ходити до спортивного залу, тому важкий живіт не так сильно турбував спину.
Крім того, мені прописали якісний комплекс вітамінів та корисних мікроелементів. Вагітність має проходити без стресів та проблем зі здоров’ям. І ось радісний день настав. Чоловік був щасливий.
Наші батьки також. Друзі та навіть лікарі посміхалися. Адже я читала про те, які ці люди можуть бути черстві. Єдиною людиною, яка не відчула нічого, була я. Бажаний грудочок щастя не викликав абсолютно ніяких емоцій.
Не з’явилися вони і після того, як нас відвезли додому. Вдома було ще складніше. Чоловік бігав навколо нас, як заведений. Приносив все на першу мою вимогу, плакав побачивши дитину. Чоловічі сльози щастя.
А я вдавала, що мене це хоч якось хвилює. Ну, дитина і що. У результаті перші півроку я була у депресії. Намагалася не показувати цього роздратування, але було складно
Але потім сталося те, чого бояться всі батьки малят – донька захворіла. Кашель, соплі, температура. Я побачила дитину з іншого боку. Тендітну, ніжну. Таку беззахисну. Якийсь механізм усередині мене запрацював.
Напевно, активізувалися всі жіночі гормони одразу. В одну мить я перетворилася на справжню маму-квочку. Не змикала очей, поки дитина не засинала. Постійно бігала перевіряти температуру.
Молоко розігрівала лише до певних градусів, як написано в книгах. Відпарювала одяг, але все обійшлося. Маленькі діти можуть швидко захворіти та швидко одужати. Формується імунітет, зміцнюється організм.
Але на мене ці події справили враження. Я нарешті відчула себе матір’ю. Полюбила свою дитину і усвідомила в ній частинку себе і чоловіка. І тепер хочу віддати їй всю свою любов та турботу. Як то кажуть, не було б щастя та нещастя помогло.
