Ймовірно, у кожного в колі знайомих є така людина, яка згадує вас лише тоді, коли йому від вас щось дуже потрібно. Така мерзенна особистість є і в маїй телефонній книзі. Точніше, була донедавна.
Як я отримав таке “цінне” знайомство? Все просто він мій шкільний приятель. Приблизно кілька разів на рік цей тип дзвонить з проханням про дрібний ремонт. Так, я займаюсь ремонтами. Це мій хліб.
Я штукатурю, клею шпалери, не абияк ляпаю на стіни, а роблю так, щоб стіни були рівні та красиві. Минулого разу я відштукатурив цій людині дві кімнати. Знаєте як віддячив? Всунув мені дві пляшки горілки.
По пляшці за кімнату. Навіщо мені горілка? Я взагалі алкоголь не вживаю. І друг би знав про це, якби хоч чимось цікавився, а не лише миттєвим зиском. Зустрітися з колишніми шкільними приятелями? Ні, він не може.
І шашлики теж з усіма не їстиме. Та й взагалі … спілкуватися ніяк не стане, якщо йому нічого зараз не потрібно. Вийшло, що я знаю, що в нього таких найкращих друзів цілий вагон.
Один найкращий друг його постійно “підкидає”, тому що “ти ж на колесах… підкинь тут всього 200 кілометрів, інший найкращий друг для нього найкращий з тієї причини, що у нього є своя ферма…
Він постійно від нього городину, задурно взяту, возить. Нещодавно після важкого дня знову зателефонував із черговим дружнім проханням цей індивід:
– Саню, виручай.
– Я тебе теж “радий чути”.
– Слухай, Сань, ти мені можеш завтра допомогти? Мені тут щебінь привезли. Я хотів щось забетонувати. Тільки спочатку опалубку поставимо. Допоможеш? По дружбі…
В цей раз я не витримав і відмовив, можливо в грубій формі, але ж як ще людині пояснити, що це не дружба. Бажаю всім позбутися подібних друзів. Зробіть це якомога раніше – звільніть пам’ять у своєму телефоні.
