– Знову?! Максиме, знову?! – закричала в телефон Оксана. – Куди ти подів усі ті гроші, що я тобі давала?! Що ти з ними зробив?!
– Та тут, розумієш, так вийшло, що ідея моя прогоріла… Постачальник виявився шахраєм, а в мене навіть немає жодних нормальних документів, щоб тепер до суду подати… І я…
– Тобто ти знову подарував якомусь розводилі сто тисяч?!
– Виходить, що так… – винувато відповів Максим дружині. – Я знаю, що ти злишся, але послухай…
– Та пішов ти зі своїм “послухай”!!! – перебила його Оксана. – Я тебе і так слухала два роки!!! Цілих два роки ти мене годував обіцянками, що в тебе все вийде! Що ти відкриєш щось своє! Що ти… – вона почала задихатися від надлишку негативних емоцій. – А коли я пропонувала свою допомогу, ти казав, що це зайве, що я в цьому все одно нічого не розумію!
– Знаю, люба… Знаю! Мій косяк, я винен! Але тепер із цим уже нічого не поробиш! Далі будемо крутитися разом, чесне слово!
– Далі?! Ти ще думаєш, що в нас якесь далі буде?! – не могла заспокоїтися Оксана від таких новин.
Максим з Оксаною одружилися три з половиною роки тому, спочатку все було добре. Вони разом почали збирати на свою власну квартиру, разом працювали, в побуті домашньому теж один одному допомагали. Але через якийсь час у Максима завівся один дружок на роботі, який постійно підбивав Максима звільнитися і почати власну справу, власний бізнес, тому що, працюючи, як зараз, на когось, він із дружиною буде дуже довго збирати на квартиру, і ще не факт, що накопичить.
Максим, наслухавшись цього тварюки, не обговорюючи все з дружиною, щось повивчав, а потім звільнився. А слідом за ним звільнився і той його колега. Оксана була дуже зла на чоловіка спочатку, але потім дала йому свободу дій, він же завжди був серйозним і не робив щось просто так, думала вона. Тому вирішила дати йому шанс самореалізуватися, адже вона хотіла, щоб він теж був щасливий, оскільки дуже не любив свою роботу, на відміну від неї, її все влаштовувало.
У неї була хороша посада, хороший заробіток, хороші колеги, все було добре. А ось у Максима все було не так райдужно в робочій обстановці.
Він буквально за півроку витратив усе, що сам особисто накопичив на спільну квартиру, але Оксані нічого про це не говорив доти, доки йому не знадобилися нові кошти на нову справу. Він вирішив із тим своїм колишнім колегою відкрити магазин свій, оскільки бізнес через інтернет у них не пішов, але нічого про це не знав, тому знову занурився з головою у вивчення теми.
Оксана, коли дізналася, що від його накопичень нічого не залишилося, була дуже незадоволена, але вона розуміла, що без вкладень Максим нічого б не зміг навіть спробувати, тому побурчала якийсь час і вирішила забути про це. Адже в них же є ще її гроші, її накопичення.
Тільки ось вона думала, що тепер Максим знову знайде собі якусь стабільну роботу і буде все як і раніше.
Сам чоловік на це нічого не говорив, він постійно сидів то за комп’ютером, то брав у дружини ноутбук, щось читав, вичитував, вивчав.
І ось, він попросив у неї перші двісті тисяч, розповів їй, що вигадав, що хоче зробити разом із тим своїм дружком. Оксана була не в захваті від ідеї відкриття магазину, адже зараз є стільки різних маркетплейсів, щось рідкісне люди зазвичай замовляють через інтернет, та й узагалі, сумнівно все було в цій ідеї, аж до колишнього колеги по роботі Максима, вона ніколи не довіряла цьому персонажу на ім’я Едік.
З моменту першої їхньої зустрічі цей чоловік здався їй якимось мерзенно-липким, що на зовнішність, що в спілкуванні, а ось Максим, навпаки, здружився з цим Едуардом. Постійно розповідав щось дружині про нього. Оксані навіть інколи здавалося, що чоловік більше захоплений не розвитком власного бізнесу, а цим сумнівним другом, хоча той мав дружину і трьох дітей.
І ось Максим одного разу попросив у дружини двісті тисяч, у них начебто почало щось виходити, пішов якийсь заробіток, потім знову вони пішли у великий мінус, а кредити на продовження брати ніхто не хотів, тож Максим знову з простягнутою рукою звернувся до дружини. Вона дала йому сто тисяч, але сказала, що це останнє, що вона особисто вкладає в проекти чоловіка.
Максим її відразу запевнив, що тепер у них точно все вийде. Тепер вони вже знають усі “підводні камені” і більше таких осічок не буде.
Але це було сказано тільки заради того, щоб Оксана дала грошей, тому що за тиждень від них уже нічого не залишилося, оскільки їх із його дружком “кинув” їхній же постачальник, і Максим знову пішов клянчити до дружини.
Тільки ось цього разу вона сказала своє тверде “ні” на продовження цього марнотратства. Пояснила, що якщо вони хочуть продовжувати так працювати, то нехай тепер цей самий Едуард вкладається, а вона більше не дасть ні копійки.
Подружжя сварилося через це не один вечір, але Максим усе одно не домігся того, чого хотів. Оксана нічого не дала йому.
І тоді він самовільно вирішив залізти в її схованку, упевнений, що він встигне повернути ці гроші на місце, до того, як дружина виявить пропажу, і взяв звідти ще сто тисяч. Але Оксана виявила все це буквально через три дні. Вона полізла докладати гроші туди і виявила, що чомусь стопка купюр стала в рази меншою, а пам’ять у неї була дуже хороша. Вона відразу ж усе перерахувала, і зникнення ще ста тисяч гривень розкрилося.
Вона одразу ж зателефонувала чоловікові, спочатку почала сваритися з ним телефоном, потім, коли той приїхав додому, продовжила скандал, бо ніколи й подумати не могла, що її Максим, її коханий чоловік, опуститься до крадіжки.
І ось знову сталося те саме. І знову обдурили, і ні товар не прийшов, ні гроші тепер забирати ні в кого… давала йому сама, і ті, що він узяв без її відома.
Люті Оксани просто не було меж. Усі заспокійливі блоки, що вона подумки намагалася ставити у своїй голові, наслухавшись порад інтернетних психологів, не могли вберегти її психіку від нового потрясіння. Але коли Максим приїхав додому після телефонної розмови з дружиною, коли вона на нього кричала в телефон, Оксана була напрочуд спокійна.
Максим навіть здивувався такій її поведінці, бо думав, що зараз у нього полетить усе, що тільки можна, аж до меблів, але ні…
– Люба, вибач… Знаю, що ти мене попереджала! Пам’ятаю, що ти казала мені не починати цього всього, а влаштуватися просто кудись, але я не міг, розумієш? Не міг не спробувати себе в бізнесі… – розпинався він перед дружиною, впавши на коліна перед нею, яка сидить на дивані з відсутнім поглядом.
– Серйозно?! Ти? Не міг? Та все ти міг, Максиме! Все ти міг! Ти спокійно міг не красти! Міг забути всі ті свої провали і далі жити! Міг!!! – різко відповіла вона йому, ніби прокидаючись від якогось гіпнозу.
– Так? А потім шкодувати про це невідомо скільки? Піти в депресію? Ти цього для мене бажаєш?! – злегка підвищив він голос на дружину.
– Я бажаю, щоб у нас нарешті була своя квартира! Щоб ми стали нормальною сім’єю, без брехні, крадіжок і зради! Ось чого я бажаю! Цього можна домогтися і не без свого бізнесу, яким ти вже просто мариш! А все через кого? Правильно? Через цього дружочка твого! Це ж він тебе підбив звільнитися з роботи спочатку! Він тобі підсовував різні ідеї! Це він…
– Досить у всьому звинувачувати Едіка! Він нормальний чоловік! Взагалі не розумію, чому ти його так не злюбила! – перебив Максим слова дружини.
– А я не його звинувачую в усьому, зовсім ні! А тебе і тільки тебе! Тому що це в тебе не вистачило мізків, щоб зупинитися і не йти далі просаджувати наші гроші! – злобно відповіла Оксана чоловікові.
– І дозволь дізнатися, а цей твій Едік хоч копійку вклав у ваші з ним починання? Він хоч щось робив узагалі? Чи всім займався тільки ти, так само, як і оплачував усе це?
– Звичайно, він робив свій внесок! Це він шукав постачальників усіх, він ідеї мені давав, а я вже далі сам усе обмірковував, він…
– А! Тобто в нього немає жодних матеріальних втрат, усе вкладено було туди тільки тобою, так? – практично ласкаво запитала дружина його.
Але Максим одразу зрозумів, що так змінився голос в Оксани не на добро, що зараз може бути одне з двох: або вона “вибухне” криками, або просто розплачеться, а ні того, ні іншого він не хотів.
– Ну, як ні, він теж вкладав свої гроші… Не так багато, звісно, як я, але, теж… І зараз, за нашим із ним договором, я йому ці гроші зобов’язаний повернути… Інакше він на мене до суду подасть… – тихо, обережно, боячись сказати зайве слово, або якось поворухнутися, сказав Максим.
– От навіть як? – на очі дружини навернулися сльози.
Але вона не заплакала, стрималася. Замість цього вона злісно подивилася на чоловіка і встала з дивана, щоб піти від нього подалі куди-небудь в іншу кімнату.
– Оксано! Ти куди? Ми ж не домовилися! – кинувся чоловік за нею слідом.
– А мені здається, що домовилися! Тож можеш бігти далі до свого Едіка і вирішувати з ним усі питання, знову не посвячувати мене ні в що!
– Та все! Ми з ним більше не партнери! Він сказав, що я якийсь невдачливий і більше він зі мною жодних справ мати не хоче! – розповів, а точніше поскаржився Максим.
– А я хочу? Я хочу?!
– Але ти ж моя дружина…
– І що тепер?! Що з того, що я твоя дружина? Ти зі мною рахуєшся, як із дружиною? Ти мене поважаєш, любиш, цінуєш, як дружину? Щось я цього всього не помітила останнім часом! Для тебе важливими були тільки твій недобізнес і твій Едік! А я так… Спонсор просто… – стоячи посеред передпокою, невдоволено відповіла Оксана.
– Ні! Це все зовсім не так! Ти найважливіша для мене! І давай узагалі зробимо ось як: віддамо Едіку ті гроші, що я йому винен, і я одразу ж влаштуюся на якусь роботу! Знову буде все як і раніше! Ні, не як і раніше, а навіть краще!
Тільки ось ентузіазму в очах дружини він не розгледів. Оксана стояла і дивилася на нього, як на абсолютно чужу людину, якою він, власне, і став за той час, що займався зі своїм дружком незрозуміло чим.
– Оксано? – окликнув він її, щоб вона хоч щось йому відповіла. – То що ти на це скажеш? Ти ж даси мені грошей, щоб я…
– О ні, любий! Я тобі більше ні копійки не дам на твої “починання”, ми так не те що квартиру ніколи не купимо, ми з голоду ніжки простягнемо!
– Які ще починання?! Мені тільки борг віддати треба, кажу ж тобі! Та й узагалі, про яку квартиру ти говориш із тими грошима, що в тебе є зараз? Посміялася, чи що, Оксано? Там ще працювати й працювати!
– Ось і я про те саме! І, знаєш, я, напевно, цим займатимуся відтепер сама! Все одно ти ніяк не робиш свій внесок у нашу сім’ю! Ти тільки все псуєш, крадеш і знищуєш! – злобно відповіла вона чоловікові, але не кричала.
Було таке відчуття в Максима, що вона давно вже прийшла до цього рішення, але просто не хотіла зізнаватися самій собі. А сьогодні була витрачена остання крапля її терпіння на нього.
– І що? Ти тепер вирішила мене кинути? Піти від мене? – теж розлютився Максим. – Але ж обов’язок-то наш спільний узагалі-то! Ти, як моя дружина…
– Мій підпис є хоч на якомусь із ваших договорів, документах? Там хоч раз фігурує моє ім’я?
– Ні… Але…
– Ось, значить, сам і розбирайся!
Після цих слів Оксана зайшла в спальню і лягла на ліжко. У неї дуже сильно розболілася голова від випробуваного за сьогоднішній день, точніше за його половину, стресу.
А Максим увірвався в спальню слідом за дружиною і поліз туди, звідки вже одного разу вкрав у дружини сто тисяч . Але там нічого не виявилося…
– Де? Де гроші?! – закричав він на неї.
– Які гроші?
– Ти знаєш чудово, про які гроші я говорю, Оксано! Мені треба повернути борг, інакше Едік на мене…
– Це вже тільки твої проблеми, любий мій! У цьому всьому я більше ніяк не беру участі! – майже ніжно сказала дружина йому.
У відповідь же Максим почав кричати, матюкатися, ображати дружину по-всякому, зламавши двері спальні від надлишку злості й тумбочку. Але хоч з Оксаною нічого не зробив.
А наступного дня Оксана зібрала свої речі й переїхала пожити до брата на кілька днів, доки не зніме собі окрему квартиру, не таку велику, як жила з чоловіком, а щоб їй самій там було затишно й комфортно. І того ж самого дня, у день переїзду, подала на розлучення.
Не все ж Максиму її “розводити”…
А ось Максиму довелося потім одноосібно віддувати за всі свої борги перед його улюбленим дружком, але Оксані він ще обіцяв усе це пригадати, тоді, коли вона найменше цього хотітиме…
