Моя матір незлюбила мого теперішнього чоловіка. Вона навіть не намагається це якось приховувати. Мені вкрай неприємно, адже це псує загальний клімат у нашій сім’ї. Ось днями сталася ще одна сумна історія.
Днями до нас у гості прийшла моя мати. Як завжди роблять матері і бабусі, вона принесла з собою смачненьке для онука. Цього разу у неї були фрукти, овочі, пиріжки та трохи солодощів. Плюс ще додала трохи грошей.
Зараз я живу з другим моїм чоловіком. Перший мій чоловік залишив мене з однорічним сином на руках. Звичайно, було дуже непросто самій ставити на ноги дитину. Добре, що мені тоді допомагала мама. Я їй за це дуже вдячна.
Потім я зустріла своє кохання. Він виявився дуже приємною, доброю і відповідальною людиною. І коли він зробив мені пропозицію, я, не замислюючись, відповіла “так”.
Мама ж мене відмовляла від того, щоб я виходила заміж ще раз. Все казала, що мій коханий не любитиме мого сина як свого. І батька не замінить, тому й не треба нікому ці стосунки.
Тепер же мій син називає татом свого вітчима, той його дуже любить і виконує всі обов’язки батька. У них дуже теплі стосунки, а моя дитина оточена любов’ю як материнською, так і татовою.
Проте мама, схоже, не бажає бачити та визнавати реальність. Щоразу, коли вона приходить до нас у гості і щось приносить, вона чітко дає зрозуміти, щоб мій чоловік й не думав пригощатися.
Чомусь вона свято впевнена, що синові з вітчимом не пощастило. Хоча іноді навіть я вважаю, що він надто балує свого пасинка, а це багато про що говорить. Я проти того, щоб хтось комусь щось забороняв давати.
У нашій сім’ї звикли всім ділитися. Так виховую свого сина. І скільки б я не пояснювала це мамі, вона не чує. Для неї мій другий чоловік поганий лише через те, що він не є біологічним батьком мого сина.
Звідси прагнення забезпечити продуктами і так забезпечену дитину. А послухати її збоку, то вітчим забирає в пасинка останнє печиво. Хіба так важливо, щоб дитина жила саме з рідним батьком? Я не розумію цієї логіки.
Адже тато не той, хто “зробив”, а той, хто виростив. І мій чоловік чудово справляється із цим завданням. Я вважаю, що нам із ним пощастило. І мені дуже прикро, коли мама неприховано висловлює свою антипатію.
