Лариса була дуже гарною жінкою. Коли вона познайомилася з майбутнім чоловіком, він закохався одразу. Весілля зіграли пишне, батько подарував квартиру, живи та радуйся. Радість почала повільно згасати, коли Лариса зрозуміла, що не може стати матір’ю.
Вона мала проблеми зі здоров’ям, про які не знала раніше. Брати сироту з притулку Лариса не хотіла. Жінка впала в депресію, чоловік став похмурим та грубим. Свекруха все частіше клювала йому мозок з приводу спадкоємця, якось Лариса почула, як вона назвала її «сухою пустушкою».
І так не дуже хороші стосунки покотилися під укіс. Чоловік затримувався на роботі. Невдовзі Лариса зрозуміла, що він їй зраджує. Та й сестра чоловіка, яка працювала в його фірмі, почала розповідати їй, що, мовляв, Віталік знайшов хорошу дружину зі своїх співробітників.
У неї є дитина, а значить, вона не “сухом’ятка”, на відміну від Лариси. Поступово жінка зрозуміла, що сім’я на межі. Діагноз лікарів остаточно її підкосив. Вона дуже кохала чоловіка, але вдіяти нічого не могла. Якось уранці, коли вона була вдома одна.
Вона прибирала, коли у двері постукали. Жінка побачила перед дверима молоду циганку з немовлям на руках. Про себе вирішивши, що вона просто спитає, що їй потрібно, Лариса відчинила двері. Циганці на вигляд було років двадцять. Невисока, з довгим, на диво чистим і гарним волоссям, в акуратному одязі.
Вона привіталася з Ларисою і попросила дозволу переповити немовля. Лариса чула про циганів і їх звички. Вона вирішила, що циганка просто хоче потрапити до квартири та обікрасти її, але Рада, так назвалася циганка, наче прочитала її думки.
– Не бійся, красуне, добро мені твоє не треба, дитину перевдягну і піду.
– Гаразд, проходь, – дозволила Лариса, яку трохи здивували слова Ради. Про себе вона вирішила, що не відійде від гості ні на крок.
Дівчина вправно впоралася зі своєю роботою та попросила води. ‘Ну, почалося!’ – з досадою подумала Лариса, але відмовляти було ніяково, все-таки мати з маленькою дитиною.
Жінка покликала циганку на кухню, і налила їй води у стару чашку, яку потім вирішила викинути. Поки Рада пила, немовля почало плакати. Рада поколисала його, але дитина не замовкала, а заливалася все дужче.
– Їсти хоче, – тихо сказала Рада і Лариса одразу зрозуміла, про що та зараз попросить.
– Гаразд, годуй, але потім марш із квартири і без розмов!
– Добре, – покірно погодилася Рада і сіла на стілець.
Поки вона годувала дитину, Лариса знічев’я почала витирати кухонні шафки. Рада нишком спостерігала за нею.
– Гуляє він від тебе, – сказала вона і Лариса обернулася.
– Чоловік твій. Гуляє, іншу знайшов, руду, з блакитними очима, а тебе сухом’яткою та пустушкою кличе.
У Лариси випала з рук ганчірка. Вона безсило притулилася до стіни і по щоках покотилися сльози.
– Він каже, що більше мене не хоче, що я риба холодна, пуста, а та йому дитину народить. Я вже опустила руки, нехай робить, що хоче…
– Помилилися лікарі, ти не пустушка ніяка. І дитину в тебе бачу, але тобі треба повернути чоловіка.
– Як? – Лариса машинально витерла щоки кухонною ганчіркою, а потім жбурнула її у відро. – Він уже півроку мене не торкається, додому під ранок приходить!
– Не реви. Добра ти, хоч і дурна, не ображайся. Кохаєш чоловіка?
Лариса закивала, сльози знову покотилися по щоках. Вона вже й думати забула про те, що збиралася одразу прогнати циганку. Давно вже ніхто не говорив з нею про її проблеми так людськи. Рада похитала головою.
– Я допоможу тобі, – сказала вона, – за те, що не гидувала, не вигнала. Принеси келих для вина.
Лариса виконала прохання Ради. Дівчина взяла келих, по шептала щось і бризнула в нього молока з грудей. Потім вона підійшла до Лариси, поклала руку на її живіт і знову щось прошепотіла своєю мовою.
– Влаштуй чоловікові вечерю зі свічками, і напої червоним вином з цього келиха, – веліла вона, – а на повний місяць переспи з ним і ти понесеш дитину. За три місяці я до тебе повернуся. Заплатиш мені стільки, скільки не шкода буде за жіноче щастя.
Рада пішла. Лариса зробила все, що веліла їй циганка. Вона приготувала розкішну вечерю з вином, дочекалася чоловіка з роботи. Він здивувався, але від вечері не відмовився. Коли він випив вина з келиха, він глянув на дружину такими ж очима, як і п’ять років тому під час весілля.
Вперше за довгий час в них все було добре. Лариса була щасливою. Чоловік звільнив коханку, з якою крутив шашні, посварився з сестрою та матір’ю, наказавши їм не ображати його дружину. У них із Ларисою знову почався роман, з поцілунками під місяцем, прогулянками, цукерками та квітами.
А одного ранку тест показав дві смужки, які вона чекала побачити цілі х п’ять років. Радості чоловіка не було меж. Він носив кохану на руках, виконував усі її примхи, домовився про пологи з найкращою, найдорожчою клінікою… Ларисі здавалося, що вона потрапила до казки.
Здобувши щастя, Лариса зовсім забула про Раду. І дуже здивувалась, коли побачила на порозі своєї квартири молоду циганку. Минув відведений час, і Рада прийшла за платою. Який біс поплутав у цей момент Ларису, історія замовчує, але їй стало шкода грошей і вона вирішила обдурити циганку.
– Ти прийшла? – Запитала Лариса, нудно позіхаючи, – пробач, але я нічого тобі не винна. Як я була холодна, так і залишилася. Та й вагітності ніякої немає, тож вибач… – Лариса розвела руками, а Рада посміхнулася і її чорні очі спалахнули.
— Я не пошкодувала тобі, як сестрі, своє молоко, — сказала вона. – Якби ти зараз дала мені гроші, я б із не взяла, просто перевірити тебе хотіла, яка ти людина. Будь по твоєму і Бог тобі суддя. Немає в тебе вагітності, і не треба, мабуть, негідна ти. Кажеш, що холодна? Ну, так будеш гаряча. Така гаряча, що до сусідського кобеля побіжиш.
Сказавши це, Рада розвернулася та пішла. Ларисі стало страшно від її слів. Вона схопила з сумки гаманець і хотіла наздогнати Раду, але циганки вже й сліду не було. Вночі у Лариси почалася кровотеча. Дитину лікарі не врятували.
Коли вона вийшла з лікарні, то її розум був як у тумані. По мужиках вона бігала, навіть не ховаючись і їй все мало. Чоловік її покинув, пішов до рудої, а Лариса дуже скоро уславилася на своєму районі дешевою і безвідмовною жінкою. З усіма наслідками…
