Як же все набридло! Таня з посмішкою згадала свої мрії і плани шестирічної давності.
У їхньому глухому «бомонді» дівчина, яка вийшла заміж, відразу піднімалася в очах суспільства на три-чотири сходинки.
Виходити заміж потрібно було до двадцяти років. Святкувати цю подію гучно, три дні, із запрошенням усіх родичів, подруг і знайомих.
Обручка повинна бути товщиною і шириною з півпальця, і носити її слід було попереду себе, виставивши долоню, прикрашену знаком відмінності так, щоб всі бачили – йде еліта, еталон і зразок вдалого життя.
Тетяна хотіла вийти заміж, але вся ця показуха викликала роздратування. До дев’ятнадцяти років у неї були міцні стосунки з деяким Віталіком, колишнім сусідом, який поїхав вчитися і працювати в столицю, але зв’язки з нею не переривав.
Коли вони оголосили про свої плани, обидві сім’ї грудьми стали на захист традицій – кортеж з десятка машин, сукня, обручки, інша мішура, триденна гулянка, «щоб було не гірше, ніж у людей!»
Однак у молодих плани були скромніші – їм хотілося швидше закінчити всі ці клопоти і поїхати до столиці, щоб почати нове життя.
Якось владнали всі питання з рідними і помчали до орендованої квартири Віталіка, підкорювати столицю.
Спочатку було навіть цікаво. Нове, величезне місто, нові люди, нове життя. Дівчина досить швидко пристосувалася до особливостей столичного ритму, швидко «вивела з себе провінцію».
З чоловіком жили непогано, навчилися поступатися один одному, вести господарство, економити. Незабаром народився маленький Сашко, і почалося зовсім інше життя. Ті проблеми, що ще зовсім недавно здавалися нерозв’язними, тепер виглядали дрібницями.
Колись Таня не могла уявити собі, що буде засинати практично стоячи, що її зовсім перестане цікавити інти.не життя – вона поступалася іноді чоловікові, тільки заради миру в родині, не отримуючи від процесу ні найменшої радості.
При цьому, не можна сказати, що втома була якоюсь дуже важкою, пригнічувала саме безпросвітність – вона завжди мріяла вирватися з болота провінційного містечка, зажити повнокровним життям у великому місті, але тут зіткнулася з ще більшим болотом.
Рутина, туга, нудьга при повній відсутності вільного часу – парадокс! З нетерпінням чекала, коли син підросте, не потребуватиме постійного догляду, вона зможе вийти на роботу.
Нарешті, цей момент настав, влаштувалася в якийсь офіс, на дрібну посаду з мізерною зарплатою. Ура! Тепер можна було одягати гарний одяг і парадні туфлі не тільки на дитячий майданчик або в магазин, але і «в суспільство»!
Однак повного полегшення не настало. За роки декрету вона втратила всі навички бути привабливою жінкою, а не тільки молодою мамою і домогосподаркою. Якось не виходило у неї…
Сашко підростав, ходив до садочка, чоловік намагався допомагати, балував її всілякими подарунками, вона також стала проявляти до нього більше турботи.
Все ніби в їхній родині налагодилося, але чомусь здавалося, що вони йдуть кудись не туди, що чоловік прикидається, що вона йому набридла і він давно завів собі красиву, витончену міську леді, яка тихо посміхається над селючкою, яка так і не змогла освоїтися в столиці…
Сьогодні всі неприємності навалилися об’єднаними зусиллями. Таня їхала з роботи в жахливому настрої – в офісі панувала нервова обстановка, шеф лаявся на всіх підряд, дівчата-співробітниці сварилися між собою, дісталося і Тані.
В останні дні Сашко дошкуляв їй своїми капризами і ниттям, у Віталіка теж щось не ладилося на роботі, потік на кухні кран, квартиру чекало генеральне прибирання, яке виконає хто? Вгадайте з трьох разів!
Від чоловіка прийшло повідомлення, що Сашка він забрав, і вони вирушають гуляти і веселитися. Це стало у них такою доброю традицією: у п’ятницю чоловіки йдуть з дому, щоб не заважати мамі прибирати, готувати, мити посуд і віддаватися іншим радощам господарських веселощів.
Потім прийдуть, Віталік накинеться на вечерю, плюхнеться в крісло перед телевізором зі зітханням: «Уф, втомився, як собака, посиджу трохи!», а вона сяде з сином на кухні, намагаючись впихнути в нього обов’язкову кашу, одночасно вислуховуючи звіт про веселу прогулянку з татом.
Таня вийшла з маршрутки, дуже невдало наступила в глибоку калюжу, зачерпнувши туфлею добру порцію холодної, брудної рідини. Добралася до будинку, відчинила двері. Ну, зрозуміло, чоловіки веселяться, речі розкидані по коридору, на кухні гора брудного посуду, повне відро сміття, недоїдки на столі – коли тільки встигли?
Ну що ж, переодягаємося і за справу! З чого почнемо? З посуду, з пилу, з розкиданих речей? Таня проковтнула сльози, сіла на табуретку біля кухонного столу, схлипнула вголос.
Ні, почнемо хоча б з бутерброда і чаю. Вона підвелася, відкрила холодильник: так, сир, ковбаса, масло. Хліб у хлібниці. Заварений чай у заварнику, закип’ятити воду – три хвилини.
Що б ще знайти, варення, або згущене молоко? Вона порилася в шафці, і раптом намацала пляшку з вірменським напоєм, в якій залишалося трохи менше половини, ще з якогось забутого свята: вони з Віталіком були практично непитущими, так, зрідка і потроху.
«А сьогодні я візьму і ви.’ю!» – раптом вирішила Таня і налила напій у крихітну чарочку. Ви..ла, і благодатне тепло пробігло по жилах. Налила чаю, зробила бутерброди.
«А що, дуже непогано!» – подумала вона і ви.ила ще одну. Стало зовсім добре. «Ну все, ще одну, і беруся за прибирання» – спорожнила чарку, подивилася на майбутній ф. .нт робіт, єхидно посміхнулася і пішла в спальню: «Полежу п’ять хвилин, відпочину» – промайнула миттєва думка, і Тетяну накрив міцний, солодкий сон…
Прокинулася вона в темряві, штори в спальні виявилися запнутими. З дитячої доносилися чоловічі голоси – чоловік і син обговорювали якусь важливу проблему. Вона вийшла до них, збентежено посміхнулася.
– Щось ви сьогодні рано повернулися!
– Та ні, як завжди. Час-то, дев’ята година!
– Скільки? – ахнула Таня. – Дев’ята година? Як же я, стільки проспала, я ж нічого не встигла, ні прибрати, ні приготувати…
– О, яка! Гаразд, іди на кухню, починай з неї, – якось надто жваво вигукнув Віталік, чомусь переглядаючись з сином.
Таня зайшла на кухню і зупинилася на порозі в повному здивуванні: чиста раковина, прибраний стіл, повний порядок. Навіть кран не тече!
– Сюрприз! – хором вигукнули чоловік з сином і весело розреготалися, а Сашко ще й пустився в танок. – Там ще печеня в казані, ми вже поїли, це тобі залишили.
– Звідки печеня? – абсолютно ошелешено запитала Таня. – Замовили чи що доставку?
– Ображаєш! – удавано образився Віталік. – Ми з Сашком, мультиваркою і сайтом скористалися! І взагалі, ми тут порадилися – на цих словах Віталік підставив долоню, а Сашко відбив її з важливим виглядом – і вирішили вихідні провести в чоловічій компанії, без жінок!
– А мене куди? – розгубилася Таня.
– А тебе до Лариски на дачу, ти давно збиралася. Я вже з ними про все домовився. Завтра зранку Дімка відвезе вас на дачу, будете там в гамаку валятися, ягоди збирати, відпочивати на повну.
А ми тут чоловічий клуб організуємо на трьох, на риболовлю поїдемо, пінне, юшка, морозиво. Так, сину?
– Ще б пак! – важливо прогудів наймолодший член чоловічого клубу.
– І взагалі, десь раз на місяць будемо організовувати тобі відпочинок, а то, дійсно, неподобство, все на тебе кинули, а самі… Сашко вже великий, ми вдвох прекрасно впораємося, а тобі відпочити дамо!
– Ви мої хороші! – Таня знову плакала, але вже від радості і полегшення, обіймала своїх чоловіків і відчувала, як з душі звалюється величезний, важкий камінь, стає легко і радісно, життя набуває яскравих фарб і виявляється невимовно прекрасним!
Спеціально для сайту Stories
