— Катю, давай розлучимося? — Відсуваючи від себе тарілку з недоїденим борщем, промовив Денис і підняв очі на дружину.
Катерина, яка до цього спокійна пила чай, поnерхнулася, закашлялася, почервоніла.
На очах виступили сльози. Трохи перепочивши, вона уточнила:
— Ти серйозно?
Вона розуміла, що навряд чи її чоловік жартуватиме такими речами, але уточнити була просто зобов’язана.
– Серйозно.
— Але чому, Денисе? – закусивши губу, щоб не розплакатися, спитала Катя.
Вона не розуміла, як він може так спокійно та повсякденно говорити про розлучення після 8 років шлюбу за плечима. Та ще й за наявності двох маленьких дітей.
— Катю, давай тільки без істерик, — швидко промовив чоловік, бачучи в якому стані дружина.
— Пам’ятаєш, ми колись обіцяли один одному, що не брехатимемо?
— Пам’ятаю.
— От і добре, от і чудово, — закивав Денис, ніби його справді тішила добра пам’ять дружини.
— Саме тому, що ми обіцяли один одному не брехати, я хочу розлучитися.
– Розумієш… — він затнувся, підібрати слова було складно, це в його думках розмова виходила простою і легкою, а на ділі все виходило заплутано і страшно, він не хотів робити боляче дружині, але робив і нічого не міг змінити.
— Розумієш, — знову почав він, — я, здається, закохався, — Денис опустив очі, йому було соромно.
— Ти мені зрадив? – прошепотіла Катя, знову закусивши губу ще сильніше. Не дивлячись на це, вона сиділа, не зводячи очей з чоловіка.
— Я тобі не зра джував, — твердо промовив Денис.
На його погляд, Катя зрозуміла – не бреше.
– Але мене тягне. Тягне до колеги по роботі, – продовжив чоловік. — Я намагався не думати, заглушити ці почуття, але не вийшло, вибач.
Катя вже не могла стримати сльози. Вони котилися по її щоках великими краплями, падаючи на майку і залишаючи на ній мокрі плями.
Жінці хотілося схопитися зі свого місця, влаштувати скандал, розбити кілька чашок, але вона стрималася.
Залишившись на місці, вона продовжила слухати Дениса.
— Ти мене вибач, Катя і відпусти, прошу. Так буде правильно . Мабуть, — він знизав плечима, зітхнув і спитав, — відпустиш?
Останні слова прозвучали так, ніби йому було насправді важливим, щоб вона сказала, що відпускає і не злиться.
А вона злилася. І відпускати не хотіла. І кохала. І боялася залишитись одна, але нічого не сказала, кинула тільки одну фразу:
— Іди, — і, вставши зі свого місця, пішла до дитячої. Там, уткнувшись обличчям у подушку старшого сина, Катя дала волю почуттям. Вона чула, як збирається Денис, як грюкнули вхідні двері, і як він пішов.
Знайшовши в собі сили, Катя зателефонувала мамі та попросила забрати дітей із садка.
Поговоривши телефоном, жінка знову впала на ліжко і заплакала. У її душі кипіли неабиякі пристрасті. Їй хотілося помститися чоловікові. Вона хотіла налаштувати дітей nроти батька, заборонити йому бачитись, але не зробила цього.
Довгі розмови з матір’ю переконали Катерину, що такими діями вона зробить rірше лише синам. Зусиллям волі вона змогла направити свою руйнівну енергію в позитивне русло. Катя зайнялася собою.
Ні, дітей вона не закинула, просто навчилася цінувати і любити себе трохи більше, ніж раніше.
Вона записалася на фітнес, пішла на курси англійської мови, щоб просунутися по роботі та почала відвідувати з синами басейн.
Катя схудла, стала гарною і стала впевненою у собі жінкою. Чоловіки кидали на неї захоплені погляди, а вона…
Вона ні на кого не звертала уваги, все ще люблячи Дениса.
Денис виявився чудовим батьком. Справно платив аліменти, забирав дітей у вихідні та їздив з ними у відпустку. Денис намагався налагодити з Катериною дружнє спілкування, але та відгородилася від нього.
Не могла вона дружити з тим, кого досі кохала. Та й ламати себе більше не хотіла. У радощах, прикростях, дрібних турботах пролетіло три роки.
Катя успішно будувала кар’єру, ростила дітей та любила життя.
Стосунків у неї не було, та й не шукала вона собі чоловіка. Денис також був один. Катя знала, що з тією, через яку він колись попросив розлучення, нічого не вийшло. Від цього жінка не відчувала ні радості, ні смутку. Їй було бай дуже.
Все перевернулося одного разу, коли Каті зателефонував Денису.
— Привіт, Катю, — якимось дивним голосом промовив чоловік, — я потрапив в аварію, я в лікарні. Ти не могла б мені привезти щось із одягу?
— Могла б, — байдужим голосом озвалася жінка, у якої всередині все завмерло . А в голові пролунав голос: — Він тобі все ще небайдужий.
Катя кивнула в такт слів цього незрозумілого голосу ,та поїхала до Дениса в лікарню .
Перелом був серйозним. Кілька тижнів у лікарні, а потім ще й повний спокій вдома.
Катя весь цей час допомагала колишньому чоловікові, турбувати його літніх батьків не хотілося, та й не важко їй було доглядати Дениса.
Подальше відбулося спонтанно.
Якось Денис просто підтягнув до себе колишню дружину, і ніжно поцілувавши в rуби, промовив:
— Я тебе кохаю . Ти – найкраща з жінок. А я…, – він замовк, вона теж мовчала, приходячи до тями. — Може спробуємо почати з нуля? — Раптом наважився він.
Гордість кричала – пішли його, а серце говорило – погодься.
Катя послухала серце і жодного разу не пошкодувала. Вона знову щаслива з Денисом, а тим, хто каже їй поrано і натякає на те, що чоловік (так, так, вони з Денисом вдруге розписалися) її знову покине, Катя просто відповідає:
— Ніхто не знає, що буде далі, але зараз я щаслива. Я кохаю і кохана, — бачучи здивовані обличчя, вона тут же додає, — так, ось таке дивне кохання, не заздріть!
