Всі шкодували Іллю. Такий молодий, а вже вдівець. Дружина Настя пішла з життя рік тому від раку. Ілля з донькою Даринкою залишилися самі.
Батьки допомагали, звичайно. І морально підтримували, як могли. Друзі теж завжди були поруч.
У вітальні, на стіні висів портрет Насті з Дариною. Ілля замовляв портрет незадовго до того, як дізналися страшний діагноз дружини. Дарина часто дивилася на нього, згадувала маму. Вони були дуже схожі.
— Тату, а мама нас бачить з неба?
— Звичайно, Даринка. Вона продовжує нас любити, як і раніше. Тільки вона живе в іншому місці, сонячному і красивому. Їй там добре.
— А можна портрет, де я з мамою, повісити в моїй кімнаті? Так мама буде дивитися на мене ще й з портрета…
— Звичайно, Даринко.
Даринці нещодавно виповнилося 5 років. Маму вона запам’ятала здоровою і красивою, під час хвороби вона її мало бачила. І на похоронах не була. Ілля вирішив, що так буде краще для дитячої психіки.
Життя потихеньку увійшло в колію. Ілля вдень працював, Дарина в дитячому садку. У вихідні ходили в гості до бабусі, або йшли гуляти.
Ілля дуже сумував за дружиною. Проклята хвороба розлучила їх. Лікарі нічого не змогли зробити, пізно виявили, що Настя хвора.
Багато хто говорив, що життя триває, дитині потрібна мати. Його дратували ці розмови. Вони що, не розуміють, що нікого йому не треба. Немає більше таких, як Настя. Нічого, він впорається, і Даринка не відчує нестачі любові.
— Алло, Ілля Сергійович? Це Катерина Олександрівна, вихователька з дитячого садка. Дарина скаржиться на головний біль, у неї піднялася температура, і вона сильно кашляє. Заберіть її, будь ласка.
Ілля не міг зірватися з роботи і поїхати в садок. Попросив свою маму.
— Мамо, нехай до вечора побуде у вас, я заберу потім. Виміряй температуру, дай таблетку або сироп, що там дітям можна. Вона раніше і не хворіла особливо, навіть не знаю, чим лікувати.
— Добре, синку, все зроблю, не переживай.
Після роботи, купивши продукти, Ілля поїхав до батьків.
— Температуру збила, на ніч ще перевір, якщо підніметься, тоді сироп даси, я в пакет поклала і розписала все, як давати.
Завтра лікаря виклич додому, нехай подивиться. Два вихідних попереду, може у нас нехай залишається, а ти поспиш?
Ілля не захотів залишати дочку у батьків, скучив. Дарина була трохи млявою, але в цілому почувалася нормально.
Вранці дочка заявила:
— Тату, а до мене вночі мама приходила.
— Правда? Уві сні, напевно?
— Ні. Я не спала. У мене сильно розболілася голова. Я подивилася на портрет, поскаржилася мамі. Раптом вона з’явилася в кімнаті, підійшла і сіла на моє ліжко.
Я запитала: «Мамо, ти назавжди повернулася?». Вона сказала: «Я ненадовго, спи, рідна», і погладила мене по голові. Голова перестала боліти. Я відразу заснула.
— Ось бачиш, мама завжди з нами, іноді її стає видно.
Ілля розповів про це своїй мамі по телефону.
— Синку, вона сумує, це не дивно. Та й температура у неї була, привиділася мама.
Може, тобі одружитися? Дівчинці потрібна мати, зрозумій. А тобі жінка в домі.
— Мамо, не починай. Все нормально, ми впораємося без всяких там жінок!
Іллю дратували ці розмови про одруження. На роботі навіть намагалися сватати молоду бухгалтерку. Що за люди?
Наступного дня Дарині стало гірше. Ілля викликав педіатра додому. Вона послухала Дарину і сказала, що нічого серйозного, сезонна застуда. Призначила ліки, вітаміни.
Ілля збігав в аптеку і все купив. Дарина весь день то спала, то дивилася телевізор.
Спати лягли раніше. Йому снилися кошмари, він крутився і часто прокидався. Під ранок пролунав телефонний дзвінок.
Ілля різко підскочив у ліжку і схопив телефон, щоб відповісти. Хто дзвонив, він навіть не подивився.
— Ілля… Вези терміново Дарину до лікарні. Віра допоможе. Будьте щасливі.
— Хто це? Алло! Алло!
Це був голос Насті, тільки дуже тихий. Лунав шум і тріск, коли вона говорила, але Ілля почув кожне слово. Сон, як рукою зняло. Як це все розуміти?
Він подивився вхідні, там не було цього дзвінка. Як же так, адже він чітко чув дзвінок і голос покійної дружини. Може це хтось помилився, але були названі їхні імена. Нісенітниця якась.
Ілля відкрив шухляду комода і дістав телефон Насті. Спочатку він його заряджав, бо надходили дзвінки від людей, які не знали, що Насті більше немає. А потім поклав у шафу і забув про нього. Сім-карта була на місці.
Значить, це все приснилося. Інакше як пояснити? У містику він не вірив. Про всяк випадок пішов до кімнати доньки.
Доторкнувся рукою до чола. Кип’яток. Дарина щось бурмотіла уві сні.
Він вирішив викликати швидку допомогу. Але потім передумав. Швидко одягнув доньку, взяв документи, гроші і поїхав до лікарні. Дорога була незавантажена, що дуже полегшувало шлях.
— Добрий день, дівчино. Доньці погано, температура висока, прийміть, будь ласка, нехай лікар подивиться. Педіатр сказала, що це застуда, але мені так не здається, переживаю.
— Чоловіче, що за терміновість? Могли б і швидку викликати. Лікарня переповнена, везіть її в іншу.
— Знущаєтеся? Покличте чергового лікаря!
— Що тут відбувається, добрий день. Я черговий лікар, Віра Миколаївна. Розповідайте, що з дівчинкою. Давайте я її огляну.
Вірі Миколаївні не сподобався стан Дарини. Вона залишила дівчинку в лікарні, дала Іллі свій номер телефону і взяла його, для зв’язку.
Наступного дня він зателефонував їй, запитав про дочку.
— Ілля, стан Дарини зараз стабільний. Ви вчасно її привезли, не встигло розвинутися важке ускладнення. Запалення легенів. Їй ставлять крапельниці, дають всі необхідні препарати.
Багато батьків не кидаються вчасно, і це погано закінчується. Потрібно було терміново вживати заходів, що ви і зробили. Це не проста застуда, як сказав педіатр, а набагато серйозніше.
Тут Ілля згадав той дзвінок. “Віра допоможе…” І дійсно, лікар Віра допомогла, невідомо, що було б, якби він не відвіз дочку до лікарні.
З кожним днем Дарині ставало все краще. Віра Миколаївна була її лікарем. Ілля часто дзвонив, спочатку дізнатися про Дарину, а потім раптом виявив, що йому подобається з нею розмовляти.
Віра Миколаївна теж не розуміла, чому вона спілкується з цим чоловіком. Раніше вона собі такого не дозволяла, дзвінки суворо по справі. Вона відчувала до Іллі незрозуміле тяжіння.
Після розлучення з чоловіком, нові стосунки не входили в її плани, а тут з’явився Ілля, і Дарина відразу їй сподобалася. Саме таку дочку вона хотіла б. Але своїх дітей поки не було.
Після виписки Дарини, Ілля зважився і запросив Віру на побачення. Та з радістю погодилася. Наступного разу він взяв з собою Дарину. Вони весь день провели разом.
— Віра, хочу тобі щось розповісти. Хочеш вір, хочеш — ні, але саме так все і було.
Ілля розповів про дивний дзвінок тієї ночі.
— Ілля, не повіриш, але тієї ночі мені здалося, ніби хтось потряс за плече, я прокинулася. Виходжу в коридор, а там ти шумиш. Я вірю в містику і наявність душі у людини.
Настя продовжує стежити за вашим життям, і при небезпеці проявила себе. Читала десь, що далеко не всі душі можуть виходити на зв’язок з близькими, видно Настя на особливому рахунку там. А ще дивно, що ім’я моє назвала. Вона все знала. Врятувала дочку і нас звела.
Ілля і Віра одружилися. Дарина полюбила її всім серцем, як і та її. Через два роки Віра народила сина. Вони вірили, що все це не випадково, і що Настя благословила їх. Тепер її душа спокійна. А вони щасливі, як вона і побажала.
Спеціально для сайту Stories
