Його дружина без запрошення пішла на кухню, заглядаючи, що в мене є. Почала командувати, що я маю їй загорнути з собою…

Ми з чоловіком у шлюбі вже 12 років. І я досі його обожнюю. Він прекрасний і турботливий чоловік, з яким мені надзвичайно пощастило. У нього є тільки одна вада – його родичі, а саме його дорогий братик.

У нього вже є своя сім’я: дружина і дитина. Живуть вони точно не гірше за нас. Ми ростимо двох дітей, непогано заробляємо, але й не шикуємо, намагаємося заощадити, щоб можна було щось краще купити для нас і дітей.

Багато працюємо для цього. Наскільки нам відомо, брат чоловіка теж отримує непогану зарплату, але це не заважає йому ходити до нас додому, як на роботу.

Кілька днів тому він знову зателефонував чоловікові й попередив, що вони з дружиною ввечері заглянуть до нас. Я не сумнівалася, що вони знову прийдуть клянчити гроші. Так і сталося.

Дружина брата мого чоловіка не краща за нього. Така нахабна й безпардонна. З порога помітила мої нові чоботи й почала розповідати мені, що нерозумно витрачати гроші на взуття, адже в мене й минула пара цілком нічого.

Це відразу мене розлютило. Чоловік помітив, що я починаю закипати, тому одразу запитав, навіщо брат приїхав. І що ви думаєте? Правильно, їм знову потрібні гроші.

Він почав розповідати якісь казки про те, що в нього справи, партнери, потрібно перекрити, через два тижні будуть гроші. Загалом, нічого нового. Його дружина без запрошення пішла на кухню, заглядаючи, що в мене є.

Почала командувати, що я маю їй загорнути з собою. У мене аж дар мови пропав від такого нахабства. Мені не шкода, я з радістю пригощаю гостей своїми закрутками, але прийти і так нахабно просити.

Хіба це нормально взагалі? Я мовчки набрала їй банку капусти, дістала огірки. Вона з радістю їх узяла, але тут раптом почула, що мій чоловік не позичить їм грошей.

Вона підібгала губи і знову почала бурчати, що нічого на останні гроші чоботи купувати. Мені вже було байдуже на її бурчання, аби скоріше пішли з мого будинку.

Чоловік раптово скипів і сказав, щоб вони більше ніколи за грошима не приходили, якщо не вміють спілкуватися по-людськи. І виставив їх за двері. Звичайно, не хотілося ось так псувати стосунки з ріднею.

Але, може, чоловік правильно вчинив, поставивши їх на місце, а то вони так вилізуть на голову і ноги звісять. Адже так теж не можна. Що робити з такими родичами?

You cannot copy content of this page