— Карино, тебе знову підвіз із роботи цей твій Мишко? – невдоволено пробурчав Андрій, щойно його дружина переступила поріг будинку.
– Ну, так, і я не бачу в цьому нічого страшного, – знизала вона плечима, – Я їсти хочу, як дикий звір, давай краще вечеряти, ніж з’ясовувати стосунки.
— Я тобі мільйон разів уже казав, що мені неприємно, коли тебе підвозять сторонні чоловіки, – не зважаючи на спробу дружини повести розмову в інше русло, зауважив Андрій.
— Йому дорогою, і потім ми просто колеги, між нами нічого немає і не може бути, — категорично заявила вона.
Поки Карина переодягалася у домашнє та мила руки, Андрій накривав на стіл. Він приходив з роботи раніше, ніж дружина і встигав дещо приготувати з їжі, щоб після її повернення повечеряти разом.
— Карино, давай їсти, бо я теж зголоднів, — крикнув він.
— О, салатик нарізав, — зраділа Карина і додала, — от бачиш, як зручно, а так, якби поїхав мене зустрічати, то довелося б обходитися без салату, а задовольнятися тільки тим, що я вчора приготувала.
— Та пропади пропадом цей салат, якщо цей Мишко мені сьогодні весь настрій зіпсував! – у серцях вигукнув Андрій.
Карина в цей момент пошкодувала, що знову нагадала йому про Михайла, вирішивши за вечерею говорити про щось інше. Андрій нещодавно влаштувався на роботу в поліцію консультантом із юридичних питань, а Карина давно вже працювала у системі транспортно-логістичних послуг по лінії митниці.
Мишко був ніби напарником Карини, вони з ним працювали в одній «зв’язці», були взаємозамінні, так що, питання про відпустки та вихідні, і ще багато інших робочих моментів у них залежали один від одного. Ні про яке кохання й мови бути не могло, і Карина завжди дивувалася, як Андрій може її ревнувати, який був пухким, неповоротким увальнем порівняно з ним.
— З ким ти там так самозабутньо листуєшся? – запитав Андрій дружину перед сном.
Не чекаючи її відповіді, він витягнув шию і заглянув у її телефон, побачивши, як в месенджері набирає якийсь текст у відповідь на повідомлення все того ж триклятого Михайла.
— Все, все вже написала, домовилися, що завтра він мене прихопить на роботу, — сказала Карина.
— Карино, ти знущаєшся наді мною?! – скипів Андрій. – Я тобі щойно людською мовою сказав, що сам можу тебе підвозити та забирати у будь-який час дня та ночі!
— Андріє, тобі самому треба вранці на роботу, а ти ще й зі мною возитимешся, не кип’ятись, — миролюбно промовила вона і посміхнулася.
Андрій засинав з думкою, що завтра будь-що, але він сам відвезе дружину на роботу, і забере її звідти ввечері, але повторилося те саме, і Карина якось змогла врегулювати сімейний конфлікт, згладити гострі кути і не довести невдоволення Андрія до великомасштабної сварки.
Роки роботи в логістиці навчили її психологічним прийомам у спілкуванні з людьми, тож їй навіть корисно було відточувати свій професіоналізм у таких перепалках із чоловіком. Андрій і Карина одружилися і з’їхалися нещодавно, але вони знайомі ще зі школи. Карина завжди подобалася Андрію, а вона помітила його почуття лише тоді, коли вони вже навчалися в інституті.
На третьому курсі він зробив їй пропозицію, а на п’ятому одружилися, тож їхню сім’ю можна було вважати молодою, тим більше, що дітей у них ще не було, бо обидва займалися своєю кар’єрою. Якось у фірмі Карини був організований корпоратив, на який співробітники запрошувалися зі своїми «половинами».
Веселощі були організовані на честь ювілею з дня заснування їхнього відділу. Начальство розщедрилося, і свято вийшло хоч куди, з розвагами, конкурсами, танцями та смачною їжею. Саме на цьому заході Андрій познайомився з дружиною Михайла, того самого Мишка.
– Світлано, – звернувся він до неї, коли вони представилися один одному, – не знаю, як Вам, а мені не подобається, що моя дружина постійно спілкується з Вашим чоловіком.
– Ой, Ви знаєте, мені теж не подобається, – підтакнула вона.
– У мене до Вас пропозиція, – загадково сказав він. — Пропоную Вам створити фіктивну видимість нашої взаємної симпатії, щоб наші «половини» на собі відчули це неприємне відчуття.
– Ой, Ви знаєте, а мені подобається Ваша витівка! – загорілася Світлана.
Спочатку вони випили на брудершафт і перейшли на ти.
– Андрію, я все бачила, – сказала після цього Карина йому на вухо.
— Що ти бачила? – вдав, що нічого не розуміє, він.
— Бачила, як ти цілував цю жінку, — трагічно сказала Карина.
— Але це ж дружина Михайла, — витріщив здивовані очі Андрій.
— Ну… так… це мені зрозуміло, – кивнула Карина і більше нічого не сказала.
Після корпоративу Андрій уже й забув про цю інтригу, але дружина Михайла не забула. Світлані дуже сподобався чоловік Карини, вона порівнювала його зі своїм неповоротким, злегка зажирілим Михайлом і думала, що, коли її Мишко так подобається Карині, то нехай вона його собі забирає на здоров’я, а їй віддасть м’язистого Андрія, в якого Світлана, здається, закохалася. Через деякий час після корпоративу вона знайшла Андрія у соцмережах та почала переписуватися з ним.
— З ким ти там переписуєшся? – якось запитала його Карина, помітивши, як чоловік жваво з кимось спілкується у месенджері перед сном.
— Та це дружина твого Мишка написала анекдот смішний, ось і обговорюємо, — як ні в чому не бувало пояснив Андрій.
– А ти все так і продовжуєш з нею спілкуватися? – здивувалася Карина.
— Ну так, навіть якось підвозив її додому кілька разів, — відповів Андрій.
– Звідки?! – ще більше здивувалася Карина.
— Та в місті зустрілася, попросила підкинути дорогою, і я підкинув, адже її чоловік тебе постійно підкидає дорогою, і я в нього ніби в боргу, — сказав Андрій.
Карина насупилась і замовкла, а Андрій був радий, що все так складалося. Світлана йому зовсім не подобалася, але він відчував, що вона на нього «запала» і не проти закрутити інтрижку за спиною свого чоловіка, тому вирішив, що нічого не робитиме, а просто спостерігатиме, куди його «винесе ця течія». Наступного ранку Каріна нікуди не поспішала.
– У тебе що, сьогодні вихідний? – Запитав її Андрій.
— Ні, — похитала вона головою.
— А чому тоді не поспішаєш? – насторожився він.
— Так на тебе чекаю, коли ти зберешся, щоб ти мене до офісу підвіз, — підібгала губи Карина.
— А що, у твого Мишка машина зламалася? – посміхнувся Андрій.
— Ні, ти сказав, що можеш підвозити та забирати, ну й підвозь-забирай, раз обіцяв, – сказала Карина і подивилася на нього невинним поглядом.
У Андрія ніби камінь із душі впав. Він широко і щасливо посміхнувся, обійняв Карину за плечі і потискав її трохи. Вона засміялася і легенько вкусила його за мочку вуха.
– То ми з тобою взагалі нікуди зараз не поїдемо, – засміявся він, підштовхуючи дружину до виходу.
Після роботи машина Андрія вже стояла біля дверей офісу, де працювала Карина.
– Карино, давай швидше! – крикнув їй Михайло, коли робочий день закінчився.
— Ні, Михайле, я не поїду з тобою, за мною чоловік приїхав, — сказала Карина, помітивши у вікно Андрієву машину.
— Ну, як знаєш, — знизав плечима чоловік.
Карина кулею спустилася сходами і, застрибнувши в машину до чоловіка, раптом відчула радісне биття серця.
— Карино, може, в кафе повечеряємо? – запитав він, – Я премію сьогодні отримав.
— Заманлива пропозиція, але… може, ми відкладемо ці гроші на дещо краще? – Запитала вона.
– На що, наприклад? – запитав він.
— Я подумала, може, водійське посвідчення отримати, щоб самій їздити на роботу? – зніяковіла Карина.
– А знаєш, це ж чудова ідея, – похвалив її Андрій, – Тільки давай все-таки сьогодні в кафе, а потім я сам тебе повчу і керувати автомобілем, і за правилами дорожнього руху поганяю, а потім уже подумаємо, про посвідчення і про додатковий автомобіль. Мені зовсім не важко відвозити і привозити тебе, ти ж моя кохана дружина.
Карина від задоволення навіть почервоніла. Яка ж вона була дурна, коли витрачала свої дорогоцінні хвилини на занудливого Мишка, коли так приємно було б проводити цей час із чоловіком. Вона вже й забула, який Андрій може бути романтичний, навіть у кафе запросив і не проти купити машину.
Андрій також був усім задоволений. З легким серцем він тепер ігнорував повідомлення Світлани, підвозив і відвозив Карину і думав, що як мало йому потрібно для повного щастя.
