Павло, розсерджений і незадоволений, пішов на роботу, так грюкнувши дверима, що Катерина мимоволі здригнулася.
Вона сиділа,на затишній, чисто прибраній кухні і знову і знову згадувала ранкову неприємну розмову з чоловіком.
Сьогодні вона довше, ніж зазвичай, поралася на кухні і, щоб не запізнитися на роботу, попросила Павла відвезти дітей до школи, що викликало в нього роздратування.
Замість того щоб просто відмовитися, знайшовши цьому якесь пояснення, він завів давню розмову про те, що їй узагалі слід звільнитися.
– Катю, я багато разів казав, що ти даремно витрачаєш час на свою роботу.
І робота даремна, і платять за неї копійки, – почав чоловік спершу спокійно, але, не дочекавшись від дружини відповіді, поступово розпалювався і перейшов на саркастичний образливий тон:
– Чи ти все ще віриш, що бібліотекар – це шляхетна місія, покликана врятувати світ, пропагуючи читання, зображуючи з себе посередника між високою літературою і читачами.
– Павло, а я багато разів говорила, що нехай небагато, але все-таки мені платять. При цьому, на цій роботі є можливість бути з дітьми.
Якщо я працюю зранку, другу половину дня перебуваю з ними вдома. Якщо працюю в другу зміну, вони приходять до мене в бібліотеку. Ми разом обідаємо.
Потім саджаю їх у читальному залі, і вони займаються під моїм наглядом. Коли вивчать уроки, дивляться книжки і теж долучаються до читання.
І ти маєш рацію, хоч говориш про це зі знущанням, я люблю свою роботу і бачу в ній велику користь.
Я допомагаю людям знайти потрібний матеріал, дізнаюся, що їм цікаво, і добираю для них літературу, розширюю їхні знання, як би пишномовно це не звучало.
Павло не почув потрібної йому відповіді, тож атмосфера загострювалася. Він не розумів, чому вона так упирається. Він продовжував переконувати її, дедалі більше дратуючись:
– Чим дбати про користь чужих людей, подбала б краще про своїх дітей і чоловіка.
Зокрема, не просила б мене підвозити дітей до школи, а зробила б це сама.
Діти, давайте швидко в машину. Сьогодні я вас повезу, – скомандував він дітям, а звертаючись до Каті, сказав:
– Мама спізнюється на важливу роботу. У бібліотеці вже черга стоїть за знаннями.
І не розраховуй надалі, що я візьму на себе твої обов’язки. Усе-таки я забезпечую сім’ю.
Моя робота важливіша і для всіх вас і для людей, ніж розставляти книжки та ходити між стелажами.
На роботу Катерина все одно запізнилася.
– Краще б не просила його допомогти, знала ж, чим це прохання закінчиться, – думала вона. – Хіба я мало дбаю про дітей і чоловіка, хіба мало роблю для сім’ї?
Вона сиділа, відчуваючи спустошення і образу, не в силах впоратися з сумними думками про те, наскільки марними є всі її старання створити в домі цей затишок, її турботи про сім’ю.
Вона завжди ставила інтереси сім’ї на перше місце і вже схилялася до рішення кинути улюблену роботу, щоб уникнути скандалів на цьому ґрунті, що все частіше виникали останнім часом.
Ще в юності її головною мрією була дружна сім’я, життя, сповнене любові й турботи.
Зустріч із Павлом, надійним, упевненим у собі молодим чоловіком, подарувала Каті надію на здійснення цієї мрії.
Вийшовши за нього заміж, вона справді відчувала себе найщасливішою жінкою на світі.
Вона пишалася Павлом, люблячим і турботливим чоловіком і батьком. Але поступово її ідеалістичні уявлення про їхній шлюб стали більш реальними.
Увесь тягар домашніх турбот про нього і про дітей, розв’язання побутових проблем, які лежали на Каті, він не вважав чимось значним, а її роль у сім’ї, веденні господарства, створення затишку, вихованні дітей важливою і незамінною.
Натомість завжди наголошував на своїй ролі глави сім’ї, годувальника і добувача.
Катя працювала, доглядала за домом, за дітьми та чоловіком, часто забуваючи про себе. Але її зусилля залишалися непоміченими.
Павло, навпаки, намагався підкреслити її найменші промахи, робив образливі зауваження з найнезначніших приводів.
Невдала страва до обіду, погана оцінка доньки чи сина – все пояснювалося тим, що Катя надто зайнята своєю даремною роботою, і їй бракує часу повністю присвятити себе своєму головному призначенню – бути дружиною і матір’ю.
Цим він намагався підвести її до рішення звільнитися. Йому хотілося підкреслити свою значущість, залишившись єдиним годувальником у сім’ї.
Катя не витримала протистояння з чоловіком і пішла з роботи. Однак Павло не врахував, що успішність малого бізнесу, яким він займався, залежить від багатьох факторів, на які підприємець не завжди може вплинути.
Настав час, коли фінансове становище сім’ї сильно похитнулося і ставало дедалі гіршим з кожним місяцем. А настрій Павла дедалі похмуріший.
– Павло, може мені повернутися на роботу або знайти підробіток, хоча б тимчасово, поки не покращаться наші справи? – запитала Катя.
Але Павло не хотів визнавати серйозність становища свого підприємства і своєї помилки в тому, що змусив дружину звільнитися.
– Павло, що будемо робити з комунальними платежами? – запитала дружина. – Вони накопичилися вже за три місяці.
Подібні запитання викликали в чоловіка роздратування. Тон дружини здавався йому зухвалим, а запитання звучали, як докори.
– Що ти мене питаєш? Я поки що не знаю, що з ними робити. І не треба мені нагадувати про те, про що я думаю день і ніч.
Про те, що діти вже не ходили на гуртки і в спортивні секції, Катя боялася навіть говорити.
Вона розмірковувала, що може зробити сама, щоб вибратися зі складної ситуації.
Потайки від чоловіка шукала можливі підробітки, але відповідних варіантів не було.
Одного разу до неї зайшла сусідка і, знаючи, що в Каті була хороша швейна машинка, попросила вкоротити нові штани.
Катерина була рада допомогти, а заразом й відволіктися від важких думок. За роботу жінка, нічого не кажучи господині, залишила на столі невелику суму.
Катя обурилася, але сусідка була наполеглива і гроші назад не взяла.
Ба більше, через деякий час вона привела до неї ще одну клієнтку. Та залишилася задоволена роботою і попросила пошити їй спідницю.
Катерина згадала, що шиття колись було її захопленням. Але шила вона тільки для себе, а в замовниці була нестандартна фігура, але все ж на свій страх і ризик вона погодилася.
Сарафанне радіо працювало безвідмовно. Замовлення на пошиття та ремонт одягу надходили все частіше.
Тепер Катерина жодного дня не сиділа без роботи. Вечорами вона вивчала, який одяг найчастіше замовляють в ательє, де взяти інструменти та матеріали.
Замовлення стали приносити перші доходи.
Бачачи невдоволення чоловіка частою присутністю сторонніх жінок-замовниць, Катерина стала замислюватися про додаткове приміщення для роботи.
Незабаром одна з її клієнток підказала, де можна орендувати вільну квартиру в сусідньому будинку, перероблену під майстерню з окремим входом.
Там Катерина незабаром і відкрила своє власне ательє.
Павло ставився скептично до починань дружини, передрікав крах її маленькому бізнесу.
Не міг змиритися з тим, що поступово Катя стає гарантом фінансового благополуччя сім’ї. Усе чекав, коли вона зазнає невдачі.
Але клієнти йшли, замовлення ставали дедалі складнішими й цікавішими. Катерина придбала додаткове швейне обладнання та в’язальну машинку.
Особливо їй були вдячні люди з дуже солідними габаритами та нестандартними фігурами, яким важко знайти готовий одяг у магазинах.
Нарешті, родина зітхнула вільно. Вони розплатилися з усіма боргами, перестали економити на харчуванні та найнеобхідніших речах.
Катя навіть задумалася про сімейний відпочинок. Найбільше її тішило, що діти змогли повернутися до своїх захоплень, а вона знову може робити їм гарні подарунки на свята і дні народження.
Спочатку Павло не радів успіху дружини. Його лякали її досягнення і незалежність.
Він бачив, якою впевненою та енергійною вона стала, як світяться її очі від успіху, як шанобливо і з вдячністю ставляться до неї люди.
Невдовзі він з подивом помітив, що пишається своєю дружиною.
Досягнення не зробили Катерину зарозумілою і злопам’ятною. Вона з радістю прийняла спроби Павла налагодити стосунки і пропозицію про допомогу в справах.
Він став приділяти більше уваги дітям, брати участь у їхньому вихованні. Тільки тепер Павло став не просто чоловіком, а й партнером дружини у всіх справах.
Стійкість Каті в непростій ситуації, її рішучість допомогли не тільки встати на ноги в плані фінансового благополуччя, а й зміцнили стосунки в сім’ї, оновили почуття подружжя, допомогли Павлу по-іншому поглянути на дружину та зрозуміти справжню цінність поваги й любові одне до одного.Спеціально для сайту Stories
