Зайшов у свою двокімнатну холостяцьку квартиру. Добре, що квартира придбана до одруження, і дітей не було ні після першого, ні після другого шлюбу.
Розслаблено сів на диван.
Тут на телефоні заграла мелодія. Посміхнувся, глянувши на напис:
– Привіт, мамо! Як здоров’я?
– Нормально. Синку, ти коли приїдеш? На Восьме березня приїжджав і то відразу поїхав, а зараз вже липень. Батькові по господарству допоміг би.
– Приїду…
– Машина у тебе під вікном, сідай і приїжджай прямо зараз!
– Сьогодні не можу. Ми з друзями трохи відсвяткували. Сьогодні ж п’ятниця. За кермо сідати не буду.
– Щось часто ти став, там у себе в поліції, святкувати.
– Ми такі ж люди, як і всі.
– Синку, а що у тебе з твоєю другою. Так і не зійшлися назад.
– І не зійдемося. Мамо, рік уже минув.
– Гліб, ти вже двічі був одружений, обидві від тебе пішли. Онуків ми з батьком так і не дочекаємося.
– Все, мамо, завтра зранку приїду, поговоримо.
Звичайно, майор Богдан міг би приїхати і сьогодні. Хто його зупинить? Але день був важким, втомився, хотілося просто полежати на дивані відпочити.
Ліг і не помітив, як заснув.
***
Прокинувся від чергового телефонного дзвінка. Глянув на дисплей і важко зітхнув:
– Слухаю.
– Виїжджай! Бій ка в квартирі. Зараз адресу скину, криміналіст вже виїхав.
– Кухонний боксер?
– Швидше навпаки. Жінка подзвонила в швидку, каже, вдарила чоловіка. Вони нам подзвонили. За тобою машину вислав. Ти ж сьогодні святкував.
***
Гліб приїхав на місце події. Звичайна побутова сварка, без будь-яких ускладнень. Чоловікові, звичайно, добре дісталося.
Покінчивши з усіма формальностями, пішов пішки додому. Час вже за північ. Вирішив прогулятися перед сном.
Вже підходив до будинку. У тіні дерев побачив трьох хлопців, які оточили якусь дівчину. З її переляканого вигляду стало зрозуміло, що треба втрутитися.
– Нумо, розбіглися!
Для переконливості, дав їм по потилиці. Поглянувши на його атлетичну фігуру, хлопці зрозуміли, що краще розійтися.
Проводжаючи їх поглядом, суворим голосом сказав, звертаючись до дівчини:
– Як тебе звати?
– Катя.
– Чому ти вночі гуляєш? Швидко додому!
– Не хочу я додому!
– Це ще що за новина?
– Тато зарплату отримав, він тепер всі вихідні гуляти буде разом з мамою. Ще їхній друг в гості прийшов, а у нас квартира однокімнатна.
– І що збираєшся всю ніч на вулиці провести?
– Не знаю.
– Ти де живеш? – став допитувати Гліб.
– Біля кінотеатру.
– Це далеко. А як сюди потрапила?
– Хотіла у подруги заночувати, а її вдома немає, – дівчина дивилася на нього, а в очах світилася надія, що цей дядько не залишить її одну вночі на вулиці.
– Перш ніж сюди йти, подзвонила б по телефону.
– У мене немає грошей на телефоні.
«Що мені з нею робити? Відправити в соціальний готель для безхатченків, який дуже схожий на гуртожиток? Начебто, дівчина нормальна. Їхати розбиратися з її батьками? О першій годині ночі?»
– Ходімо до мене! – рішуче вимовив він. – Не бійся, не чіпатиму! Завтра розберемося. Мене звати Гліб.
– Мене – Катя!
Схоже, такий варіант дівчину цілком влаштовував, вона кивнула головою і пішла за ним.
***
Його будинок був поруч, і хвилин через десять вони зайшли в квартиру. І тільки тут йому прийшла в голову неприємна думка:
«А якщо хтось дізнається, що вона була у мене вночі? Краще б я її додому відвіз. Тепер вже не виженеш».
Похитав головою і, зітхнувши, запитав:
– Скільки тобі років?
– Сімнадцять.
– Зараз чаю вип’ємо і спати, – твердо вимовив господар.
А вона якось уважно оглянула кімнату і вішак і радісно посміхнулася.
“Ох, ти! – промайнула думка у господаря. – Схоже, переконалася, що я не одружений.”
Пройшов на кухню, увімкнув електрочайник і підійшов до холодильника, розглядаючи, що там підходящого знаходиться. До нього підійшла дівчина:
– Гліб, давайте, я приготую вечерю!
– Та у мене в холодильнику нічого особливого немає.
– Я звикла готувати з нічого.
– Ну, приготуй!
Господареві навіть стало цікаво, що у неї вийде.
***
Через півгодини вони пили чай із солодкими грінками, які виявилися дуже навіть їстівними і так швидко зникли.
– Гліб, вам грінки сподобалися? – з якимось трепетом у голосі запитала юна кухарка.
– Дуже сподобалися!
– Я вам завтра вранці ще приготую.
– Все! Лягай спати! Спальня твоя.
– Зараз на кухні приберу!
Незабаром дівчина з’явилася в кімнаті, де господар дивився, або робив вигляд, що дивиться, телевізор.
– Гліб, можна помитися? – схоже, це ім’я вона готова була вимовляти кожну хвилину.
– Мийся.
– Дякую!
– Так, Катя, – підійшов до шафи. – Подивися, там якийсь жіночий одяг є.
– Ви одружені?
– Від останньої дружини залишилося. Викинути, все руки не доходять.
***
Кімнати у Гліба прохідні і через півгодини Катя з’явилася в його кімнаті в халатику, в якому зазвичай з’являлася його попередня дружина. Зупинилася, мабуть, чекаючи якогось рішення. Гліб вказав пальцем на іншу кімнату і наказав:
– Іди спати!
Сам обмився під душем. Ліг на диван і, трохи покрутившись, заснув.
***
Вранці його розбудило якесь брязкання, що доносилося з кухні. Згадав вчорашній вечір і початок ночі, і мимоволі посміхнувся.
Вмився і зайшов на кухню. Тут же на столі з’явилися грінки і кава, а на обличчі дівчини віддана посмішка:
– Гліб, сідайте їсти!
– Дякую! – схвально посміхнувся у відповідь.
– Ти теж сідай!
Коли та сіла, він почав розповідати план на сьогоднішній день.
– Зараз поїду до батьків, по дорозі завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки по-доброму.
– Вони не зрозуміють, – дівчина насупилася, додому їй не хотілося.
– Не зрозуміють, значить, буде по-поганому.
***
Гліб підійшов до своєї машини, відкрив праві передні дверцята і суворо вимовив:
– Сідай!
Але для дівчини ці слова, схоже, прозвучали чарівною музикою.
Всю дорогу вона з захопленням дивилася на свого супутника. Поки не доїхали до будинку. Коли машина зупинилася навпроти під’їзду, настрій у Каті відразу зіпсувався.
Коли підійшли до дверей квартири, вона, якось винувато, сказала:
– Там, напевно, друг тата. Він завжди кулаками розмахує.
– Відкривай!
Зайшли в брудну квартиру, але бруд був не застояний, а свіжий. Видно, господарі іноді прибирали.
З кухні вийшла господиня, здивовано подивилася на дочку і чоловіка поруч з нею і злякано кивнула головою:
– Вітаю!
Тут з кімнати вийшли двоє чоловіків.
– Ти хто такий? – самовпевнено вимовив той, що йшов попереду.
– Катя, твій батько, який? – запитав Гліб у дівчини.
– Другий.
Він різко схопив першого за комір, злегка підняв:
– Ще раз побачу тут, не ображайся!
І чоловік вилетів за двері. Дівчина взяла його черевики і кинула навздогін за господарем.
Гліб дістав посвідчення і представився:
– Майор Богдан, поліція!
Почекав, поки ті прийдуть до тями, і запитав:
– Чому ви так ставитеся до своєї дочки?
– Так… ми… нам зарплату перевели…
– Ще раз дізнаюся, що ви образили Катю, – зрозумівши, що досить добре налякав їх, дружньо додав. – Сподіваюся, цього ніколи не станеться. Ви добре зрозуміли?
– Так, – вимовили одночасно батьки і кивнули головою.
– До побачення. Катя! – Гліб посміхнувся дівчині і вийшов.
***
Весь день він допомагав батькові по господарству.
Весь вечір мати вичитувала його за те, що він такий непутящий, вже дві дружини від нього пішли, що скоро вони з батьком підуть на пенсію, а онуків так і немає.
Вислухавши нотації матері, він пішов спати. Незважаючи на сільський спокій і втому, відразу заснути не вдалося. Згадалося життя з першою і другою дружиною.
З першою зійшлися, коли йому було двадцять п’ять, а тій тільки вісімнадцять, в інституті вчилася. Жили небагато. Почалися докори на його адресу, які дратували все більше і більше. Незабаром розлучилися. Дружина знайшла якогось багатого старого і поїхала з ним. Швидше за все, спочатку знайшла, а потім розлучилися.
Одружився вдруге, теж на молодій. Чомусь, хоч він і був похмурим, дівчина вважали його романтичним чоловіком. Може за атлетичну фігуру і відчайдушну сміливість. Незабаром романтична пелена спала з очей і цієї дружини. Знову почалися докори, що не вистачає грошей, що приділяє мало уваги дружині. Дитину заводити, і ця дружина не поспішала.
Потім сталося зовсім вже неймовірне. Гліб застав свою дружину з коханцем, дісталося обом. З дружиною через місяць розлучилися. Бажання одружитися втретє не було.
Так і заснув, і снилася йому Катя, яка господарювала на його кухні, така юна і красива.
***
Закінчилися вихідні. Почався новий робочий тиждень. У понеділок роботи завжди побільше, треба недільні справи здати.
Повертався додому пізно, вийшов з машини, попрямував до свого під’їзду і… побачив Катю, яка кинулася йому назустріч, з якимось пакетом в руках:
– Вітаю, Гліб!
– Катю, що сталося? – але поглянувши на її сяюче обличчя, все зрозумів.
– Просто хотіла вас побачити, – затараторила вона, немов боячись, що її зараз зупинять і відправлять додому. – Давайте, я вам щось на вечерю приготую!
– Заходь! – відкрив двері під’їзду.
Мовчки дійшли до його квартири. Побачивши, що обличчя дівчини стало розгубленим, посміхнувся:
– Іди, готуй, якщо обіцяла!
– Зараз! – її обличчя знову стало щасливим, і вона кинулася на кухню.
А сам господар попрямував у ванну кімнату:
«Скільки ж вона мене чекала. У нормальних людей зміна закінчується о четвертій, нехай о п’ятій. Значить, чекала більше двох годин. Треба якось простіше все їй пояснити».
Помивши руки і зайшовши на кухню, він сів на стілець і поставив перше питання, яке спало на думку:
– Катя, батьки не ображають?
– Ні, вони вчора майже не пили, а сьогодні пішли на роботу, і друг зовсім не з’являється, – і раптом запитала. – Я у вас в холодильнику фарш знайшла. Ви макарони по-флотськи любите?
– Не знаю. Кілька разів пробував їх приготувати, виходило не дуже… Я з фаршу котлети смажу.
– Зараз дуже смачні вам приготую і швидко.
Зі свого пакета вона дістала якісь приправи. Замелькали ножі і ложки. Чомусь Глібу розхотілося говорити про серйозне, хотілося просто сидіти і дивитися на цю дівчину.
– Ти, де вчишся?
– У кулінарному коледжі, вже на другому курсі. Я завжди любила готувати. Мамі постійно не було коли. Давно їм готую, років з чотирнадцяти. Ось подивитеся, як смачно буде.
***
Не минуло й години, як вони сиділи і їли макарони по-флотськи. Гліб наминав за обидві щоки, з тим, що він готував, і не порівняти.
Повечеряли, дівчина прибрала на кухні, а він так і не наважувався почати серйозну розмову, нарешті почав:
– Катю, мені вже тридцять п’ять, я дорослий дядько, двічі був одружений, але дружини пішли від мене.
– Значить, вони не любили вас.
– Може, і не в цьому справа. Розумієш, я не створений для нормального сімейного життя. Не вмію готувати, не вмію підтримувати порядок у домі.
– Ну, і що ж? Я буду…, – застигла з широко розкритими переляканими очима, розуміючи, що вирвалося те, про що говорити не слід було.
– Катя, коли тобі виповниться вісімнадцять?
– Через вісім місяців, двадцять другого березня.
– Ти зустрінеш нормального хлопця і все у тебе буде добре.
– Я не хочу нікого, крім тебе! – закричала дівчина, несподівано перейшовши на «ти». – Буду завжди тебе кохати!
– Катя, зараз я відвезу тебе додому! І поки тобі не виповниться вісімнадцять, ми з тобою зустрічатися не будемо. Знайдеш нормального хлопця, я буду за тебе радий. Збирайся!
***
Сьогодні Гліб прийшов з роботи раніше. Завтра вихідні, а може просто кінець березня. Погода поки що хоч і не весняна, але весна вже відчувається.
Була й ще одна причина. Все частіше і частіше останнім часом згадувалася та дівчина, з якою він зустрівся влітку минулого року. І зараз сидів на дивані і думав про неї:
«Схоже, у Каті все добре. Нехай буде щаслива, – прикрив очі, і знову з’явився її образ. – Може, це доля послала її мені, а я втратив свій шанс стати щасливим і зробити щасливою її».
Пролунав боязкий стукіт у двері.
Кинувся в передпокій, відчинив двері і, мимоволі, з самого серця, вирвався крик:
– Катя! Заходь!
– Гліб! – вона переступила поріг, її очі сяяли. – Мені сьогодні виповнилося вісімнадцять років. Ти мене не виженеш?
– Я тебе не відпущу! – і ніжно обійняв дівчину.
Спеціально для сайту Stories
