– Ну ось, донько, тепер це твоя кімната. Влаштовуйся.
Катя зробила кілька невпевнених кроків.
Ліжко з дурнуватим пухнастим покривалом. Письмовий стіл. На ньому ноутбук. Шафа з дзеркальними дверцятами. Біля неї прямокутний килимок з геометричним малюнком.
Все продумано і стильно. І дорого. І зовсім не так, як в її колишній кімнаті.
Батько заніс дві великі валізи з речами. Поставив їх біля шафи.
– Сама розбереш?
Ну звичайно! Він що, думає, вона його про це попросить? Або Дарину?
Дарина з’явилася з якоюсь квіткою з довгими вузькими листям. Поставила її на підвіконня.
– Ось. Подумала, вона тут буде чудово виглядати.
І з привітною посмішкою дивилася на Катю. Та стояла похмура і мовчала.
– Ходімо, Сергію.
Вона поклала руку батькові на плече і направила його до виходу.
– Влаштовуйся, – прошепотіла вона наостанок і делікатно прикрила двері.
«Влаштовуйся», – подумки передражнила її Катя. Їй було тужно. І незатишно. Вона впала на ліжко, повернулася обличчям до стіни і згорнулася клубочком, обійнявши коліна. Закрила очі.
«Мамо-мамо! Ну чому! Ми завжди були разом, а тепер ти мене залишила. Чому відразу не пішла до лікарні? Не подумала про мене! Навіщо дотягла до такого ось?»
Останні десять років Катя була виключно «маминою дівчинкою». З батьком після його відходу майже не бачилася і не спілкувалася. Домашні вечори з мамою біля телевізора, наповнені любов’ю і затишком, з смачною маминою випічкою і гарячим чаєм залишається тільки згадувати.
Тому що тепер Катя змушена жити з чужими їй людьми. Батько навіть по імені її не називає.” Дочко! “Що це за звернення? Їй і самій було важко вимовити вголос таке просте і тепле слово «тато». Вона переключилася думками на батька і його дружину.
Катя завжди уявляла, що заможні чоловіки після розлучення одружуються з моделями з губами, які їм у дочці підходять. А ця Дарина, хоч і молодша за батька, зовні зовсім звичайна: невисока, з короткою стрижкою.
А ще у неї свій бізнес – якась юридична контора. Розумна вона, ця Дарина. І якась занадто ділова чи що. Не як мама.
У них в будинку завжди смачно пахло пирогами або м’ясом з духовки, а Дарина часто замовляє їжу додому.
«Цікаво, це вона займалася обстановкою для мене? Швидше за все, так. Не батько ж. Взагалі-то, у неї непоганий смак».
І Катя провела рукою по м’якому довгому ворсу покривала. Такого у неї раніше не було.
У новій школі Катя швидко знайшла собі друзів. Її добре прийняли. В основному через гроші батька і яскраву зовнішність. Дівчата вирішили, що краще стати подругами, ніж бути конкурентками.
Раніше Катя спілкувалася тільки з деякими дівчатками з класу, а найближчою людиною була мама. Тепер же нова компанія дуже подобалася їй. Її розуміли, і вона відчувала себе потрібною їм.
Також Катя вперше відчула увагу з боку хлопчиків і була від цього в таємному захваті.
На самому початку вона дійсно страждала через обставини, і в класі її прийняли як таку собі напівсироту, змушену жити з нелюбимим батьком і холодною мачухою.
Каті подобалася така роль і надалі вона сама старанно підтримувала цей образ.
Вона не чула, як одного разу одна з однокласниць сказала хлопцям:
– І чого вона так про свою мачуху? Подруга моєї мами працює у неї і каже, що вона нормальна тітка.
Коли Катя вперше прийшла додому дуже пізно, батько сказав:
– Дочко, я розумію, що тобі хочеться проводити час з друзями, тому не дзвонив. Але я б хотів, щоб більше ти так сильно не затримувалася. Домовилися?
Катя нічого не відповіла і пішла до своєї кімнати.
Наступного разу, коли вони зібралися погуляти, вона вимкнула телефон. Вдома на неї чекав батько, і вираз його обличчя не віщував нічого доброго.
– Ще раз таке повториться, і я вживу заходів, – тільки й сказав він.
Катя окинула батька швидким злим поглядом і демонстративно прокрокувала до кімнати. На її ліжку сиділа Дарина. Вона миттєво підвелася, коли побачила дівчинку.
– Хотіла з тобою поговорити.
Катя мовчала, але всім своїм виглядом висловлювала: «Ну що тобі ще?». Дарина розгубилася від цього і втратила значну частину рішучості.
– Катю, він хвилюється за тебе.
– Мені майже шістнадцять! – відрізала Катя.
Однак вона стала приходити додому вчасно, щоб не дратувати батька. У неї був план на своє шістнадцятиріччя, яке планувалося відзначити в компанії друзів. Старший брат одного з них обіцяв надати їм квартиру.
Катя зустрічалася з хлопцем, який їй дуже подобався, і мріяла залишитися з ним наодинці….
– Дочко, Дарина замовила столик на завтра. Відзначимо твій день народження. Якщо хочеш, можеш запросити подруг.
– Що? Ресторан? З вами? Я збиралася з друзями святкувати!
– І коли ти планувала це повідомити?
– Не знаю, – буркнула Катя. – Може, завтра.
– Тобто в сам день народження. Зрозуміло. Добре, хочеш з друзями – можете зібратися у нас вдома. Дарина допоможе з їжею.
Катя змерзла від жаху. У них практично все готово. Брат Макса, в чиїй квартирі вони збираються, допоміг їм з напоями. Всі в передчутті веселої вечірки. Озвучити їм пропозицію батька? Та її просто засміють! Катя пішла до школи.
Вона щось придумає.
****
У передпокої горіло яскраве світло. Розлючений батько стояв перед Катею.
– Що ти собі дозволяєш?!
Він зробив крок ближче до дочки і відчув, що від неї пахне міцним і тютюновим димом.
– Ти що собі дозволяєш, я питаю!
Він замахнувся…
– Сергію!
За спиною з’явилася Дарина. Катя підняла голову, і вони побачили її відчайдушно-переляканий погляд і розмазану під очима туш – сліди недавніх сліз.
Дарина м’яко відсторонила чоловіка, взяла Катю за плечі і відвела її в кімнату.
– Швидко скажи, тебе хтось образив? З тобою зробили щось погане? – пошепки запитала Дарина.
Катя похитала головою.
– Ні. Все нормально.
– Я поговорю з батьком. Чим тобі зараз допомогти?
– Принеси попити.
– З нею все нормально, – сказала вона чоловікові, який нервував за дверима.
Але коли Дарина повернулася, Катя, не роздягнувшись, вже міцно спала.
– Від неї ж пахло міцним! Ти відчула? – відразу розлютився Сергій, коли в їхній спальні Дарина завела з ним розмову про дочку.
– Звичайно. А ти згадай себе в шістнадцять років.
– І що? Вона ж дівчинка!
– Добре. Згадай своїх одноліток. Катя недурна. Але, на жаль, друзі їй зараз ближчі, ніж ми з тобою. Дай їй час. Не забувай, що її життя різко змінилося в одну мить. Можливо, так їй легше пережити.
– Пережити що? У неї все є. Сита, одягнена-взута. Та я будь-яку її забаганку готовий виконати!
– Сергію! Не прикидайся дурнем! Дівчинка втратила матір. Найбільше їй зараз потрібні любов і увага, і вона шукає їх у цій компанії. І, швидше за все, отримує. А сьогодні щось сталося. Може, посварилися?
– Не знаю. – Сергій втомлено опустив плечі. – Не уявляв, що буде так важко.
– А я на що? – Дарина раптом весело посміхнулася, обійняла чоловіка і поцілувала в маківку. – Не переживай. Разом впораємося.
Вранці вона зайшла в кімнату Каті. Та не спала, лежала з відкритими очима.
– Ну, як ти себе почуваєш? Голова не болить?
Дарина розкрила штори.
– Тримай, – вона простягнула дівчинці склянку з водою.
Катя сіла на ліжку, взяла воду і жадібно випила.
– Чому ти мене підтримала вчора?
– Ну, – Дарина знизала плечима. – Мені ж теж було шістнадцять. До речі, з днем народження.
Катя мовчала.
– Ти мене ненавидиш?
– Через тебе батько пішов.
– Ти ж прекрасно знаєш, що це неправда. Ми познайомилися через рік після цього.
– Ось саме! А раптом би він повернувся!
Дарина зітхнула.
– Не все так просто, Катю. Дуже часто люди не можуть бути разом після розриву.
– Чому? Що заважає? Такі, як ти? Мама була хороша!
– Твоя мама була чудова! – Дарина хотіла взяти Катю за руку, але та відсмикнула її.
– Але у стосунках дорослих бувають проблеми. Хтось їх може вирішити, а хтось ні, і тоді доводиться розлучатися. Це краще, ніж мучитися все життя. І в розлученні не буває одного винного.
– А я? Я в чому винна? Йому було наплювати на мене!
– І це неправда. Батько робив все, щоб ти ні в чому не мала потреби. Постійно був у курсі твоїх справ.
– Він не хотів зустрічатися зі мною!
– Він… хотів. Просто думав, що тобі краще з мамою.
Дарина не стала розповідати, що це мама Каті попросила колишнього чоловіка «не лізти до дочки», коли вони одружилися з Сергієм.
Боялася, що та захоче проводити з батьком занадто багато часу, егоїстично прагнула, щоб любов єдиної дитини належала тільки їй. Сергій здався після першого ж скандалу.
– Він дуже тебе любить. Просто ти вже така доросла.
Дарина простягнула руку і поклала долоню на плече Каті. Цього разу та не стала відсторонюватися.
– Значить, якщо хлопець, з яким я зустрічалася, приперся на мій же день народження з іншою і заявив, що кидає мене в мій же день народження, то не тільки він винен?
– Хм. Треба подумати. Він ще щось сказав?
– Що я занадто заморочена.
– Ось бачиш.
У цей момент Каті раптово захотілося, щоб її обійняли і втішили. Щоб вона знову стала маленькою дівчинкою, а поруч була б людина, яка вирішить всі її проблеми.
Щоб розсмоктався, нарешті, болючий клубок у грудях від вчорашньої зради. Дарина немов відчула це і притиснула плачучу дівчинку до себе.
– Катю. Я знаю, що не зможу замінити твою маму, але я б хотіла стати тобі другом. До речі, я теж вперше закохалася в шістнадцять років. Він був на рік старший. А незабаром з’ясувалося, що він зустрічається ще з однією дівчиною з сусідньої школи.
– Ось козел! І що ти зробила?
– Ми обидві кинули його.
– А в чому була твоя вина?
– Я занадто багато часу приділяла навчанню.
Несподівано вони розсміялися, і відразу стало якось легко. Обидві відчули, що зробили величезний крок до зближення.
– Слухай, – сказала Дарина. – Давай сьогодні обидві прогуляємо! Ти – школу, а я – роботу. І поїдемо витратимо трохи грошей твого тата. Га?
Катя невпевнено посміхалася.
– Все нормально! Я з ним вчора поговорила. Він сказав, ми можемо вибрати тобі будь-який подарунок. Поїхали?
Дівчата захоплено базікали, задоволені покупками і проведеним разом часом, і обидві не зрозуміли, звідки раптом обрушився сильний удар.
Машину різко смикнуло, розвернуло. Почувся моторошний і жахливо гучний скрип гальм. Потім ще один удар, легкий, зовсім не такий, як перший, ніби хтось сильно стукнув по машині зовні, і, нарешті, все стихло….
– Алло, тату! Тату, ми в лікарні!
Через півгодини Катя побачила в кінці лікарняного коридору силует батька і помахала рукою.
– Катя!
Сергій кинувся до дочки.
– З тобою все гаразд? Ціла?
Він тримав її за плечі і розглядав з ніг до голови. Побачив садна на обличчі і руках.
– Болить? Господи, Катя, як я перелякався…
– Дурниця, тату, зі мною все добре.
Сергій завмер і, страшними очима дивлячись в очі дочці, стиснутим голосом промовив:
– А де Дарина?
– У палаті. Удар був з її боку. Якийсь … вискочив несподівано. Вона жива, тату!
Сергій різким рухом притиснув дочку до себе. Відпустило! Катя відчула, що батько тремтить. Притулилася до його плеча.
– Мені соромно за вчорашнє.
Він невпевнено і обережно гладив її по спині.
– Ну що ти, що ти… Припини. Давай все забудемо, добре?
Катя кивнула.
З’явився лікар.
– Ви чоловік?
– Так! – Сергій відпустив дочку. – Що з нею?
– Сильні удари і шок. Подушка безпеки зробила свою справу. З нею все буде добре. Найголовніше – дитина не постраждала.
– Дитина? – Сергій розгублено поглянув на Катю.
– Так. Дитина не постраждала.
Лікар, ледь помітно посміхнувшись, пішов.
– Ніби я сам не бачу, що моя дитина не постраждала, – тихо сказав йому вслід Сергій.
Однією рукою він знову обійняв Катю.
– Тату, ти що, нічого не зрозумів про дитину?
– Про що ти?- Сергій дійсно погано розумів і здивовано дивився на дочку. Катя закотила очі.
– Про те, що скоро у мене буде брат чи сестра!
Спеціально для сайту Stories
