Моя дочка вийшла заміж три роки тому. Зараз їй 26 років, і вони з чоловіком все ще туляться на орендованій квартирі. Я вважаю, це якось незріло, але мої думки нікого не цікавлять
Зі своїм чоловіком донька познайомилася в інституті. Як вона тоді думала, їхні стосунки не приведуть ні до чого серйозного. Високий очкарик, доволі мовчазний, щоправда, подавав надії на хорошу кар’єру.
У них були різні факультети, але йому пощастило, і він потрапив на професію, пов’язану з програмуванням. Коли нас уперше познайомили, він був стриманий, чоловікові навіть здалося, що він тушувався.
Озирався по сторонах, розглядав стіни з нашими фото. Ми не дуже багата сім’я, але живемо в приватному двоповерховому будинку. Красиво, просторо, але на практиці це та ще мука: все життя – це ремонт і господарству.
Потім він особисто приїхав до нас і заявив, що хотів би жити з нашою донькою разом. Щоправда, на орендованій квартирі. Хотів, щоб ми їх благословили, чи що. Ну прямо лицар із книжок.
Потім донька мені розповідала, що за день чи два він натякав на те, що зробить такий вчинок, але вона не надала цьому уваги, а він був серйозний. Утім, ми дали добро без будь-яких проблем.
Після того як вони стали разом жити, дочка почала пізнавати свого майбутнього чоловіка ближче. Виявилося, він справді досить дивна людина. Дуже акуратний, дисциплінований.
Але при цьому тихий і може цілий вечір мовчати, наче поруч нікого й немає. Я поцікавилася його сім’єю, і виявилося, що сам він родом із села. Через якийсь час дочка почала скаржитися, що в місті з житлом великі проблеми.
На той момент вони вже змінили кілька квартир і навіть не через високу ціну. Справа була більше в умовах проживання. У першому випадку господарі квартири мали ключ і не гребували приходити як до себе додому.
Кілька разів навіть брали щось із холодильника, поки мешканці були відсутні. Я чула про щось подібне з телевізора, але ніколи не могла подумати, що таке можливо в реальному житті.
Другий випадок був уже через сусідів. Збоку жила сім’я, у якої були величезні проблеми з випивкою. Вони постійно лаялися, кричали, били посуд, а під Новий рік примудрилися вчинити пожежу.
Але це навіть нічого, оскільки далекоглядні господарі, які здавали квартиру, зробили подвійні двері, з хорошою звукоізоляцією. Тож було терпимо. Проблема прийшла звідки не чекали – сусіди зверху здавали квартиру подобово.
І ось це вже стало зовсім невмоготу. Кожні нові “гості” начебто змагалися в тому, хто поводився огидніше. Тож цей варіант теж довелося відкинути. Ось так моя донька з коханим переїхали вдруге.
Потім вони знайшли непогану “двушку”, щоправда район мені не подобався. Сусіди хороші, такий-сякий ремонт, але ціна за оренду кінська. Доводилося економити. Якраз в ці місяці в молодих було заплановано весілля.
Тож із грошима почалася справжня проблема. Тоді ми з батьком вирішили зробити їм гарний подарунок. Поскребли по засіках, продали деяке майно і зібрали необхідну суму на чудову двокімнатну квартиру.
Район не в центрі, але тихо і зелено. Адже в майбутньому це матиме значення для дітей і душевного спокою взагалі. На оформлення всіх документів не вистачило трохи часу, тож сам подарунок вручали пізніше.
З іншого боку, до чого поспіх? Все одно треба було ще влаштовувати оглядини, меблі купувати тощо. Я в цьому не бачила жодної проблеми. Коли ми прийшли до дочки та її чоловіка додому, виявилося, що подарунку не раді.
Точніше, його не прийняв зять. Причому категорично. Він не став пояснювати причину своєї відмови, просто тихо пішов в іншу кімнату, сказав, що втомився, але ідея йому не подобається, хоча він дуже вдячний.
Ми мовчки посиділи ще півгодини, попили чаю. Мій чоловік навіть хотів піти поговорити із зятем. Добре, донька вчасно зупинила. Обіцяла сама все з’ясувати, адже тепер вони сім’я.
Я тоді подумала, може, він переживає через такий шикарний подарунок, йому ж мати нічого навіть не передала. Ну, з ким не буває. Але наступний дзвінок від доньки все розставив на свої місця.
Виявилося, зять просто все прорахував. Звісно, ми оформили квартиру на себе. І чесно про це відразу ж сказали, а він, бачте, навіть у безплатній квартирі не хоче почуватися гостем.
Сказав, що в разі чого його викинуть на вулицю. І гарантій у нього жодних. Я особисто вважаю, що якщо ти вже з самого початку сімейного життя думаєш про розлучення, значить, щось тут не так. Скільки вони заощадять на оренді?
Тут руки потрібно цілувати, а не носом вертіти. Кращого подарунка не придумати навіть, але зять категоричний, а дочка йому не перечить. Що робити в цій ситуації, я не зрозумію. Ми вже подумуємо здавати ту квартиру просто чужим людям.
