Катерина навіть подумати не могла, що двоє близьких людей могли стільки років приховувати правду від неї.
Це було справжнім ударом для дівчини, адже і чоловіку, і подрузі Катя вірила беззастережно.
Все почалося з того, що в гості до чоловіка Віктора приїхав близький друг. Чоловіки не бачилися більше восьми років, оскільки Микола працював в іншій країні за контрактом.
Чоловік був щасливий, коли дізнався про його приїзд і попросив дружину приготувати святкову вечерю.
– Звичайно, все зроблю якнайкраще, – Катерина посміхнулася чоловікові. – Можеш не переживати.
Ти так чекаєш свого Миколу, що я починаю хвилюватися. А раптом йому здасться, що я не підходжу на роль твоєї дружини.
Катерина змовницьки підморгнула Віктору.
– Ти не можеш не сподобатися, Катюшо. Ти ідеальна дружина, – відповів Вітя.
– Микола мені ще заздрити буде.
– Вікторе, а ти ж казав, що він в активному пошуку? Правильно? – запитала Катя.
Вітя ствердно кивнув.
– Давай, я покличу Марію на вечерю? Ти ж знаєш, вона дівчина самотня, а раптом у них щось вийде?
Чоловік зам’явся.
– Ну, якщо хочеш, клич, – після паузи сказав він.
У суботу з самого ранку Катерина займалася приготуванням урочистої вечері. До обіду прийшла Марія, щоб допомогти.
– Ну, подруго, ти даєш? – сказала Катя, побачивши Марію. – Карколомний вигляд маєш. Хоч зараз під вінець.
Подруги весело розсміялися.
– Ну ти ж сама мене покликала, щоб я особисте життя влаштувала, – відповіла Марія.
– А я рада старатися.
Катя з Марією здружилися близько шести років тому, тому що жили в одному багатоквартирному будинку, тільки в різних під’їздах.
Катя після переїзду в нову квартиру, прогулювалася з однорічним сином, так і познайомилася з Марією.
Марія виховувала дворічну доньку одна, оскільки батько дівчинки відмовився визнавати дитину.
Подруга мало розповідала про нього, тільки одного разу обмовилася, що чоловік був одружений.
Друг Микола приїхав вчасно. З подарунками і квітами для Катерини та Марії.
Він виявився симпатичним, з прекрасним почуттям гумору чоловіком. Усі разом вони провели чудовий вечір, багато сміялися і жартували.
Микола і Віктор згадували багато цікавих моментів із дитинства, чим потішили жінок.
Ближче до пізньої ночі, Марія зазбиралася додому. Завтра рано вранці потрібно було забирати доньку, яку Марія на вечір відправила переночувати до мами.
Катя проводила подругу і звернулася до чоловіка:
– Вікторе, я піду спати. Думаю, що вам удвох є про що поговорити. Не буду вам заважати. Миколо, я тобі постелила на дивані.
Чоловік із другом були добряче “веселі”, тому не потребували жіночої компанії.
Ледве торкнувшись подушки, Катерина одразу заснула. Але через три години прокинулася від сильного головного болю.
Катя накинула халат і вийшла на кухню, щоб випити таблетку. Проходячи повз вітальню, почула голос чоловіка.
У жінки ніколи не було звички підслуховувати чужі розмови, але щось зупинило її.
– Ти не повіриш, – говорив Віктор. – Це не жінка, це просто пожежа.
Її темпераменту, може позаздрити будь-яка інша. У нас такий роман був…
– Слухай, друже, ну ти рекламуєш її прямо, – захихотів у відповідь Микола.
Катя розплилася в усмішці. Звичайно, даремно чоловік обговорював її зі своїм другом, але відгуки чоловіка неабияк лестили.
Жінка пробралася на кухню, випила таблетку і потихеньку поверталася в спальню.
– Я потім, коли дізнався, що Катя з нею потоваришувала, ледь не втратив дар мови від страху, – продовжував розповідь Віктор.
– Це ж треба було знайти подругу в особі Марії, та ще й оселитися в сусідніх під’їздах.
Катя відчула, як ноги стали ватяними. У передпокої різко стало нічим дихати.
Жінка сперлася об стіну, щоб не впасти. У вухах дзвеніли слова чоловіка. Насилу взявши себе в руки, Катя добрела до ліжка.
У голові всі думки були сплутані. Невже Віктор і Марія … ? Як? Коли?
Катерина судорожно почала згадувати історію знайомства з Віктором, а потім і з Марією.
У вухах звучали захоплені коментарі чоловіка щодо подруги. Як він може так говорити про іншу жінку? Стільки захоплення?
Катя не могла пригадати, щоб чоловік робив подібні компліменти їй.
Потім у голові виникло питання щодо доньки Марії. Невже її батьком може бути Віктор?
Тоді це здатне змінити життя всіх учасників любовного трикутника.
Жінка насилу дочекалася ранку. Заснути більше так і не вдалося. Голова розболілася ще сильніше, а в горлі стояла неприємна грудка.
Вона не уявляла, як поводитися далі і що робити, після почутого.
Чоловік із приятелем встали тільки до обіду.
– Катрусю, ти найкраща дружина, – розплився в усмішці Віктор, увійшовши на кухню.
– Миколо, ти тільки подивися, який нам сніданок приготували? Ще б від головного болю що-небудь. Скільки років я нічого не вживав. Миколо, ти на мене погано впливаєш.
У цей момент до столу підійшов Микола.
– Я взагалі нічого міцнішого за газовану воду не п’ю. Це все ти.
Чоловіки весело поплескали один одного по плечу.
– Катю, ти не дружина, а мрія, – звернувся Микола до Каті. – Може і мені пощастить знайти таку ж ідеальну жінку, як ти.
Віктор, мені вчора всі вуха продзижчав, яка йому супержінка в твоїй особі дісталася.
Катерина насилу натягнула чергову посмішку. На душі було дуже важко.
Поки вона не змогла продумати модель своєї поведінки, тому залишалося робити вигляд, що нічого не сталося. Інша б на її місці вже влаштувала скандал і викидала речі чоловіка з балкона.
Але, по-перше, Катерина була не з тих жінок, які керуються емоціями.
По-друге, вона кохала Віктора і до сьогоднішньої ночі вважала його ідеальним чоловіком і батьком.
Увечері Віктор відвіз друга на вокзал.
Повернувшись, почав розмову з дружиною:
– Катрусю, сватання наше не вдалося. У Миколи виявляється зараз накльовуються стосунки з колегою по роботі. Але Марія йому, звісно, дуже сподобалася. Якби був вільний, то точно позалицявся б з нею.
Катя подивилася на чоловіка. Їй так хотілося закричати про те, що вона чула хвалебні промови про Марію.
– Я пішла спати. Погано почуваюся, – тільки й змогла вимовити вона.
Весь наступний тиждень Катя ходила сама не своя. Вона розуміла, що якщо всі здогадки виявляться правдою, то пробачити чоловіка вона не зможе ніколи.
Марію теж уникала весь тиждень. Ні говорити, ні чути її не могла.
Незабаром Віктор відчув недобре і зробив спробу поговорити з дружиною:
-Катюшо, ти на мене образилася? Ходиш сумна, зі мною не розмовляєш. Навіть не знаю, чим міг завинити? Може розкажеш, що трапилося?
Катя усвідомила, що більше не може тримати все всередині себе. Потрібно було щось вирішувати.
На одному диханні вона розповіла, що випадково чула розмову з Миколою і зізнання чоловіка про стосунки з Марією.
З обличчя Віктора було очевидно, що такого повороту подій він не очікував. Чоловік побілішав, потім почервонів.
– Значить, я все правильно зрозуміла, – сумно сказала Катя. – Завжди думала, що між нами немає секретів. Але виявляється… Ти зрадник, Вікторе.
Як ти міг за моєю спиною зробити таке… Та ще й від дитини своєї відмовився…
Віктор витріщив очі.
– Катю, почекай. Стоп, – голосно сказав він. – Я, звісно, не голуб миру, але ти щось наплутала…
– Невже, – уїдливо відповіла Катя. – А мені здається, що все очевидно. Та й Марія твоя гарна. Цікаво, а коли ви вирішили виставити мене посміховиськом. Разом чи поодинці?
Катя ледве стримувалася, щоб не розридатися. Образа накочувалася з новою силою.
Чоловік винувато подивився на дружину.
– Пробач мене, люба. Язик мені відірвати треба за мої слова, – він глибоко зітхнув.
– У нас із Марією справді був невеликий роман. Здається, близько двох місяців, не більше. Я перед тобою ні в чому не винен. Ми з тобою навіть знайомі тоді не були.
Марія сама проявила ініціативу, а я не відмовився. З самого початку ми обидва знали, що наші стосунки не серйозні. Швидше, просто провели час.
– Я не вірю тобі, – тихо сказала Катерина.
– Ну це правда, – виправдовувався Віктор.
– У мене тоді були великі неприємності на роботі, а вона ніби як скрашувала самотність.
– Судячи з твоїх захоплених відгуків у жалісливій бесіді з Миколою, і не скажеш, що Марія просто скрашувала тобі дозвілля.
– Ну, молодість, сама розумієш, – сказав він. – Усе швидко почалося і так само швидко закінчилося.
– А як же ваша донька? – запитала Катя.
– Ти що таке кажеш? Коли ми зустрілися, Орині вже близько трьох місяців було. Із нею її мама сиділа, бо Марія працювала.
Віктор замовк, а потім додав:
– Це далеке минуле. Не бачу сенсу говорити про це в контексті сьогодення.
– Катюшо, вибач, що ми не розповіли тобі про це непорозуміння, – зі сльозами в голосі сказала Марія. – Мені дуже соромно.
Ці стосунки нічого не значили для мене.
Вона глибоко зітхнула.
– Тоді тільки на світ з’явилася Орина. Її батько кинув мене, дізнавшись про дитину, – почала вона розповідь.
– При цьому зробив усе, щоб моя самооцінка перестала існувати. Він втоптав мене в бруд і морально знищив. У якийсь момент мені потрібно було просто повернутися до життя.
Знову згадати, що я молода жінка і можу бути комусь цікава. Тоді й підвернувся твій Віктор.
Катерині неприємно було слухати промову подруги, але ж вона сама зважилася на цю розмову.
– Коли ми з тобою познайомилися, то я відразу відчула, що ти моя людина. У мене й подруг на той момент не було, а ти вмить стала рідною.
Я сторопіла, коли побачила з тобою Віктора. Але подумавши, зрозуміла, що ви тоді не були разом, а отже, це просто епізод із минулого життя.
Подруги проговорили понад годину. Катя розуміла, що багато чого придумала собі, але неприємний осад все одно залишився.
Згодом стосунки з подругою і чоловіком остаточно налагодилися, тільки ось Марія стала рідкісним гостем у їхньому будинку.
Подруги намагаються зустрічатися на нейтральній території, щоб не відчувати незручність у спільних компаніях.
