Так вийшло, що до весілля я не була знайома з його родиною. Ми жили і працювали в місті, я була тутешньою, жила окремо від батьків.
Він був з області, його родичі жили там же в селі. Знайомство повинно було статися вже на самому весіллі. І майбутня свекруха зі свекром і молодшим сином приїхали за день до самого торжества.
На ці пару днів новоспечені родичі зупинилися у моїх батьків. Але неприємності почалися буквально з порогу. Свекруха обурено заявила, що вони були змушені три години трястися в автобусі, щоб до нас доїхати. При цьому натякнула на те, що у моїх батьків є машина, на якій її зобов’язані були з комфортом привезти і відвезти назад.
Раніше своїй мамі я говорила, що ми відправили сім’ї чоловіка гроші на таксі (все-таки їхати не близько). Але коли мама запитала, чому родичі не приїхали на таксі, свекруха стиснула губи і пробурмотіла щось на кшталт:
«А ви чужі гроші не рахуйте. Те, що мені син дає, я сама вирішу, як витратити ».
Нам з батьками залишалося тільки переглянутися.
На самому весіллі свекруха теж крутила носом. І це їй не подобалося, і це. Я намагалася з нею не перетинатися, щоб не псувати собі настрій в такий важливий день. Але коли свекруха взяла слово, щоб виголосити тост, їй вдалося мене здивувати.
«Синку, ти приїхав з нашої глухомані, але зумів зачепитися в місті, ми тобою дуже пишаємося. Ми сподіваємося, що ти нас не забудеш. І чекаємо, коли ти перевезеш свою родину до себе », – серед іншого вимовила його матуся.
А вранці я дізналася, що свекруха зі своєю свитою спішно поїхала в село, прихопивши подаровані нам на весілля конверти з готівкою. Я навіть не знала, які там суми …
Чоловік довго вибачався і обіцяв, що все поверне. Пояснював, що його батьки іноді поводяться дивно, саме з цієї причини він так довго не наважувався мене з ними познайомити. Я була вражена, як ці люди можуть доводитися йому родичами. На той момент я була сильно закохана. І навіть подумати не могла, що мій чоловік не дуже й відрізняється від своєї родини.
До весілля ми вже жили окремо від батьків. Жили в невеликій, але досить затишній двокімнатній квартирі, яка належала батькові. На весілля батьки передали мені право власності на квартиру, щоб я була повноцінною власницею.
Але чоловік образився, що у нього немає ніяких прав. Я була впевнена в наших відносинах, тому без сумнівів подарувала йому половину. Як виявилося, це стало початком кінця.
Наші відносини стали псуватися, ми сварилися, я просто не могла його впізнати. Свекруха стала приїжджати по кілька разів на місяць то зі свекром, то з сином. Іноді гостювали більше тижня. Чоловік моє обурення розуміти не хотів і тільки заявляв, що це його найрідніші люди. І нічого страшного, що вони «трошки тут поживуть». Адже це тепер і його квартира.
Свекруха з кожним разом поводилася все нахабніше. Одного разу вона заявила, що оскільки половина квартири належить її синові, то вона тут повноправна господиня і може робити, що захоче. Згодом я зрозуміла, що він одружився не на мені, а на моїй квартирі. Але до весілля я була занадто сліпа, щоб це запідозрити.
Я зібрала речі і з’їхала до батьків. З чоловіком ми розлучилися, квартиру продали і поділили гроші навпіл. Свою половину я віддала батькам і поки залишаюся жити у них. Розумію, що мені потрібен час, щоб все це переварити і залишити в минулому.
Куди витратив гроші колишній чоловік, навіть не знаю. Не здивуюся, якщо вони пішли у руки до його матусі. Разом з тими, що подарували нам на весілля вже повинна накопичитися пристойна сума.
