Минулого року 30 грудня в мене на роботі був новорічний корпоратив. Ось уже кілька років, як я ходжу на цей захід зі своїм чоловіком. Удвох веселіше, як то кажуть. Тільки цього разу все було інакше.
Спочатку все йшло чудово: я добре проводила час, брала участь у кожному конкурсі. Але, коли повернулася до нашого з чоловіком столика, його там уже не було. Він просто зник. Я тут же вирушила його шукати.
Запитувала в колег, можливо, хтось щось бачив. У підсумку довелося навіть на вулицю вийти, де чоловік, власне, і опинився. І був він не один, а разом із моєю начальницею. Вони не помітили мене і мило розмовляли.
А потім мій чоловік обійняв її і почав щось мило шепотіти їй на вухо. Я все зрозуміла. Руйнувати їхню ідилію в той момент я не стала. У мене і слів не було, якщо чесно. Я одразу ж забрала свої речі і поїхала додому.
Чоловік повернувся тільки через кілька годин. Говорити з ним було марно. Він навіть не помітив, що повернувся додому без мене. Вранці я вирішила з ним поговорити.
Чоловік вибачався, говорив, що вже давно хотів мені в усьому зізнатися, але боявся. Та й начальниця моя не хотіла мене ранити. Виявилося, що їхні стосунки тривають уже рік, а зав’язалися вони випадково.
Коли він приїжджав до офісу, щоб забрати мене з роботи, він часто чекав на мене і розмовляв з моєю начальницею про те про се от і закохався. Звичайно, я все розумію. Незрозуміло тільки те, навіщо було брехати цілий рік.
Не вірю в те, що дізналася правду напередодні свого улюбленого свята. Новий рік зіпсовано – це зрозуміло. Але ще болючіше усвідомлювати, що зіпсовано моє життя. Я дала чоловікові час до вечора, щоб він зник.
Заяву на розлучення я подала сама. Через кілька годин удома не було жодної його речі. Я розуміла, що він напевно зараз разом з начальницю. Весь вечір тільки про це й думала. У горлі клубок, у квартирі бардак.
Я не знала, що мені робити далі. Почала перебирати старі фотографії, згадувати минуле. Ну чому він так вчинив? Нам же було добре разом! Чому чоловіки йдуть від хороших жінок? Не розумію, може, я пиляла його часто?
Та й що вже думати, минуле не повернути. Новий рік я зустріла на самоті. Могла поїхати до мами, але не хотіла засмучувати її. Після святкових вихідних я приїхала на роботу.
Начальниця викликала мене до себе і сказала, що мені краще піти у відпустку на якийсь час, але я тут же повідомила, що звільняюся. Я була цінним працівником, і вона навіть спробувала вмовити мене залишитися.
Але це просто смішно. Я бачила, як їй було ніяково. Напевно, так і мають почуватися жінки, які крадуть чоловіків із сім’ї. Тоді я залишилася без чоловіка та без роботи. Я не знала, як жити далі.
Точніше, де знайти в собі сили, щоб почати все з чистого аркуша. Звинувачувала себе і думала, що зробила щось не так. Кажуть, як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш, але зараз в мене все гаразд, але то вже зовсім інша історія.
