Я поїхала за кордон, бо сім’ї треба були гроші. Спочатку планувала побути там рік. Робота була типовою та важкою. Я доглядала літню жінку, яка виявилася досить вимогливою, тож мені було непросто.
Я все терпіла заради достатку сім’ї. То був мій головний мотиватор. Трохи згодом я дізналася, що в магазині по сусідству потрібна прибиральниця. Я влаштувалася ще й туди. Так виходило, що вдень я з бабусею час проводила, а вночі мила підлоги в магазині.
Мені бракувало сну, але трималася. Чим більше зароблю, тим краще для сім’ї. Так минув рік. Я вже збиралася додому, але після розмови з чоловіком я змінила рішення. Сім’ї потрібно більше грошей. У сина з’явилася дівчина.
Звідки брати гроші на весілля, якщо вони раптом захочуть побратися? Тоді я погодилася залишитись ще на рік. А потім ще один. І ще… Так і пройшли п’ять років за кордоном, з думками про добробут дітей.
Весь цей час я постійно переказувала гроші на рахунок чоловіка. З купою подарунків, радісним настроєм та передчуттям возз’єднання з родиною я стояла в аеропорту. Ніхто мене не зустрів. Може всі зайняті, нічого.
Я викликала таксі та поїхала додому. Двері мені відчинив чоловік. Ми обнялися, але чомусь його обійми здавалися відчуженими. І говорив він так само. Я вирішила, що просто ми відвикли один від одного
Але й з дочкою така ж ситуація. Того ж дня прийшов і син зі своєю нареченою. За обіднім столом вони розповіли, що через місяць весілля, ресторан уже замовлений і медовий місяць буде на екзотичних островах
Також пролунав натяк на окрему квартиру. Вночі, коли я лежала у своєму ліжку і не могла заснути, то перебирала в голові події цього дня. Коли я увійшла до спальні, то знайшла незнайомі жіночі речі.
Чоловік сказав, що донька лишила… Щось було не так. Діти поводилися дивно, чоловік — тим паче. Наче мені зовсім не раді. Карти відкрилися буквально наступного дня.
Стара знайома, яку я зустріла на вулиці, розповіла всю правду. Вже дуже давно чоловік живе з іншою жінкою. Він привів її у квартиру буквально за кілька місяців після того, як я поїхала.
Діти ніде не працюють, а вислані гроші витрачають на життя та розваги. Тепер мені стало зрозуміло, чому був такий холодний прийом. Адже грошей я вже висилати не буду. Відповідно їм доведеться щось робити самим.
Того ж дня я зібрала валізу та поїхала. Вирішила, що знову зароблю грошей, але в цей раз вже собі. І знаєте, вже за рік я купила малесеньку квартирку. А чоловік та діти не маленькій. нехай думають, як самим заробити.
