Я вийшла заміж за чоловіка в тілі. Як то кажуть, бачили очі, що брали, але в нього я закохалася далеко не за його зовнішність. Та й думала я, що разом ми зможемо вирішити проблему зайвої ваги.
Не така вже це й велика складність, якщо докласти хоча б якихось зусиль. Думала я так рівно до того моменту, поки не познайомилася з родиною чоловіка. Подія важлива, тому його мама вирішила влаштувати застілля.
Але на ділі виявилося, що моя майбутня свекруха покликала всю рідню і влаштувала бенкет на весь світ. Картина маслом: стіл ломиться від різноманітних страв, з яких жир стікає, і ціла сім’я пухких колобків.
Тоді мені стало зрозуміло, у кого мій чоловік такий ненажера. Я ж намагаюся жирного і смаженого не їсти, а свекруха раз у раз норовила покласти в мою тарілку що-небудь ще. Казала, що я занадто худа.
Я ввічливо відмовлялася від добавки і чекала, коли цей вечір нарешті закінчиться, а мій коханий тим часом разом зі своїми рідними знищував страву за стравою. І як у нього стільки поміщається?
Того вечора я з ним серйозно поговорила. І коли ми після весілля почали жити разом, мені справді вдалося змінити харчування чоловіка. Ба більше, він навіть став робити зі мною зарядку і потихеньку скидав зайве.
Звісно, бувало, що ми приходили до його батьків у гості. І тоді чоловік об’їдався, але загалом ситуація стабілізувалася. Головною мотивацією для чоловіка була моя майбутня вагітність.
Я хотіла народити здорову дитину, тому нам самим потрібно було турбуватися про своє здоров’я, але так вийшло, що завагітніла я дуже скоро. І Чоловік майже одразу забив на харчування.
Почав дуже часто ходити до матері, де вона його, відверто кажучи, просто відгодовувала. А коли я народила, ми взяли квартиру в кредит і переїхали. Чорт мене смикнув погодитися жити недалеко від свекрухи.
Чоловік почав ходити до неї потайки, бо вдома я продовжувала годувати його низькокалорійними стравами. Нерозумно було мене обманювати. Я ж бачу, що вага мого чоловіка не змінюється, хоча має вже давно зменшитися.
Ми почали постійно сваритися. Чоловік абсолютно не брав участі в житті нашої маленької доньки. Тільки працював і до мами ходив. Таке відчуття, що їжа стала його манією. У якийсь момент він перестав їсти вдома.
Мовляв, на роботі поїв або в кафе. На прямі запитання про те, чи ходив до матері, він не відповідав. Але ж я все розумію! Коли я зважилася поговорити про це із свекрухою, вона влаштувала скандал.
Почала звинувачувати мене в тому, що я її сина голодом морю, постійно обмежую його. Коли я сказала, що лише турбуюся за його здоров’я, на відміну від не неї. На тому кінці дроту почалося дике виття.
Свекруха сказала, щоб я більше ніколи їй не дзвонила. Тепер я всерйоз думаю про розлучення. Якщо ні чоловік, ні його рідня мене не розуміють, який сенс у такому шлюбі? Я не хочу, щоб мою дочку ця жінка відгодовувала. Мені навіть страшно собі це уявити! Не знаю, що робити.
