Я зустрічалася зі своїм коханим ще з університетської лави. Познайомилися в їдальні, коли хлопець вирішив пригостити мене солодким. Я довго тримала його на відстані, що тільки більше розохотило його.
Він не припиняв спроб залицяння, що не могло пройти повз мене. Коли я була на останньому курсі університету, ми вирішили одружитися. Це підтримали наші батьки, адже розуміли, що нам ніхто більше не потрібен.
Однак ми знали ще один секрет, який спонукав швидше узаконити стосунки. І цей секрет я вже два місяці виношувала під серцем. Наше життя спочатку справді було схоже на казку. В мене була двокімнатна квартира.
На відсутність даху над головою скаржитися не доводилося. Тільки моє здоров’я залишало бажати кращого. Я була досить хворобливою дитиною, щоб виносити свого малюка, мені доводилося бути вкрай обережною.
Коханому тоді здалося дивним, що всі намагаються здувати пилинки з мене. Це був перший тривожний дзвіночок, але він не надав цьому належного значення. З моменту появи сину чоловік ще більше віддалився від мене.
Він ревнував до дитини і навіть не намагався зрозуміти, що син теж має не найміцніше здоров’я. Я не відходила від ліжечка малюка, а з коханим проводила не так багато часу, як раніше. Чоловік і не намагався поговорити зі мною.
Він ображався і йшов із дому до друзів. Там і зустрів іншу жінку. Для мене чоловік придумав універсальне виправдання – робота. Спочатку я вірила. Начальник чоловіка здавався мені чудовиськом.
Невже можна настільки сильно завантажувати роботою людину? Роки йшли, і мені здавалося, що коханий заспокоївся. Він став приділяти час і мені, і сину. Не так багато, як би хотілося, але тим не менш. Це краще, ніж нічого.
Я любила посидіти вдома і не ображалася, коли чоловік йшов до своїх друзів. Принаймні, їй він так говорив. Але той фатальний день я запам’ятала надовго. Начальник чоловіка заїхав до нас додому за якоюсь флешкою.
Я жартівливо запитала, чи не може він хоча б інколи давати чоловікові поменше роботи. На що він злегка незадоволеним тоном відповів, що мій чоловік ледь на роботі з’являється.
Увечері я притиснула чоловіка і він зізнався, що всі ці роки зраджував. Він покірно зібрав речі і пішов. Я ж подала на розлучення. Мене одразу ж оточили увагою і турботою всі рідні та подруги.
Вони не залишали мене одну, намагалися допомагати за можливості, гуляли з дитиною. За такий короткий час я розцвіла й усвідомила, що зняла важку упряжку зі своєї шиї. Усі ці роки я тільки намагалася догодити чоловікові.
Крім того, шеф колишнього чоловіка почав приділяти мені увагу. Спочатку він питав, чи все в мене добре. Потім ми сходили у ресторан і зрозуміли, що нам дуже комфортно удвох.
Він виявився надзвичайно розумною, галантною та добродушною людиною. Раптово я отримала запрошення на весілля. Здогадатися було неважко, колишній одружується. От я і вирішила, що можна піти на свято з коханим.
Колишній готовий був луснути від злості й заздрості, коли побачив квітучу й усміхнену мене на власному торжестві. Я кружляла в танці з його колишнім шефом і зовсім не звертала увагу на нього.
Я піддалася новому почуттю і готова була дивитися на нового обранця щосекунди. У колишнього зірвало дах і він влаштував мені величезний скандал на власному весіллі.
Страшно уявити, в якому ж незручному становищі опинилася його наречена. Я бачила, як у її очах блищали сльози. Щоб не загострювати обстановку ще більше, я з коханим пішли з чужого свята. .
