Дмитро схопив куртку і вибіг з квартири. На вулиці йшов дощ, але це його не лякало.
«Не можу більше поруч з нею перебувати! Всю голову винесла!» — думав він по дорозі.
Довелося йти пішки, адже днями він віддав машину в автомайстерню.
Злива, холод, вітер…
«Так, не погода, а мрія! Ще хтось може стверджувати, що у природи немає поганої погоди, чортові романтики», – подумав він.
Останнім часом у них з Ларою зовсім нічого не клеїлося. Йому вже навіть почало здаватися, що їхній шлюб хтось наврочив.
Адже раніше все було так добре. Вони були по-справжньому щасливі.
Він став під дах чужого будинку і почав згадувати щасливі моменти їхнього сімейного життя.
– Дімка, подивися, яка чудова мушля! Давай заберемо її з собою!
– Ну, звичайно, як ти захочеш, так і зробимо.
Дмитро підняв Лару на руки і почав кружляти її на заході сонця. Вони були дійсно дуже щасливі.
У той момент він зробив їй пропозицію, і потім вони одружилися. Їхнє сімейне життя було досить спокійним.
А все тому, що Дмитро робив так, як казала Лара.
– Хочеш на дачу? Негайно поїдемо!
– Хочеш брендові чоботи? Звичайно, куплю!
– Хочеш вдруге за рік на море? Давай!
Він ніколи і ні в чому їй не відмовляв. Собі – так. До останнього тягнув з ремонтом машини. Аж до того, що вона перестала заводитися і в автомайстерню її довелося везти на евакуаторі.
А Лара йому ще за евакуатор якраз висловила. Адже довелося на нього розщедритися.
– Міг би Льоші зателефонувати. Трос вам на що?
– Ларо, як ти не розумієш? Не можна було її так везти. Там зовсім без варіантів.
– Ну, так, простіше було розщедритися на евакуатор. Зайві гроші напевно у тебе є.
– У мене не було іншого виходу. Або ти пропонуєш кинути машину на узбіччі? – намагався виправдатися Дмитро.
– Що вже говорити? Через тебе мені довелося перенести запис до косметолога.
Діма не розумів, чому Лара завжди ставила свої інтереси вище його проблем. У якийсь момент не витримав, зірвався і пішов з дому пізно ввечері.
Потім зрозумів, що йти йому абсолютно нікуди і повернувся додому. Він дуже здивувався, коли побачив світло у вікні.
Того вечора до дружини прийшла її подруга Аліна. Вони сиділи на кухні і розмовляли за келихом червоного.
«Дивно, замість того, щоб спробувати мене зупинити, вона з подругою базікає. Взагалі не переживає, де я і як».
– Я не розумію, навіщо ти його терпиш, якщо він тебе взагалі не влаштовує? – запитала її Аліна.
– Ти знаєш, раніше все було по-іншому.
– А зараз?
– А зараз він зовсім змінився і в скнару перетворився.
«Я? У скнару? Та я останню копійку на неї витрачаю. Як тільки язик повертається так говорити?»
– Тоді чому не розлучишся?
– Напевно, звичка. Та й там, все не стабільно. Поки нікуди йти.
«У якому сенсі там? Про що вона зараз?»
Діма підійшов трохи ближче, але намагався зробити це якомога тихіше. Він не хотів, щоб його помітили. Адже розмова тільки набирала обертів і з кожним словом ставала все цікавішою.
– Він так і не розлучився з дружиною?
– Де там. Ти ж знаєш, що Артем страждає почуттям жалю, ось і не може кинути цю курку.
– Ну, так, буває таке, – засміялася Аліна і вони стукнулися келихами.
“Стоп! Який Артем? Яка курка? Про кого вона зараз?”.
– Але він обіцяв мені, що цього місяця він точно розлучиться.
– Це коли він таке сказав?
– Так, коли я ночувала у нього на вихідних. Головне, своєму сказала, що мені до матері треба. А ти знаєш, як він “горить бажанням” її бачити. Ну, а сама в готель і до Артема.
– Та ну? – здивувалася подруга.
– Так-так.
– І він нічого не запідозрив?
– Він не бачить і не помічає нічого, крім своєї роботи.
“Ого! То у неї ще й коханець є!”
У цей момент Дмитро дуже хотів зайти на кухню і влаштувати дружині скандал. Але дуже боявся не стриматися…
Потім проблем точно б набрався і посади за таке міг би позбутися. Тому взяв себе в руки і попрямував до виходу.
Злива так і не припинилася. Але йому було вже байдуже. Він йшов під дощем і не розумів, як таке може бути.
Просто в голові не вкладалося, як дружина могла завести коханця? Ну, добре, якби він до неї погано ставився, не приділяв уваги, мало заробляв. Але ж він робив все, як вона хотіла.
Однак Ларисі було всього вічно мало. Навіть зараз їй стало мало чоловіка і вона вирішила завести коханця.
Це дуже дивно, адже їх інтимне життя не перестало від цього страждати. Навпаки, він дивувався, що Лара стала поводитися ще більш розкуто.
“Тепер зрозуміло, де вона всьому цьому навчилася. Тьху! Яка гидота!”.
Дмитро набрав номер свого друга Льохи і напросився до нього. Той, звичайно ж, не відмовив йому. До того ж, у Льохи була дуже привітна і розуміюча дружина (на відміну від Лари).
– Проходь давай. Ти чого такий мокрий?
– Погоду бачив?
– Так я пам’ятаю, що ти поки без машини. Думав хоча б на таксі додумаєшся приїхати.
– Прогулятися хотілося.
Потім в кімнату увійшла його дружина Марина і сказала:
– Ну, і чого ти до людини пристаєш? Не бачиш, в якому він стані. Дмитре, візьми, випий чай.
Вона простягнула йому гарячий чай. Діма подякував їй. Потім Марина залишила їх наодинці.
Дмитро розповів другу все, як є. Той його уважно вислухав і потім сказав:
– Так, ти, звичайно, вибач, але від Ларки це цілком очікувано.
– Чому ти так думаєш?
– А тому що їй всього і завжди було мало. Скільки б ти не вкладав у неї, їй все не так.
– Є таке, – з гіркотою вимовив Дмитро.
– Будь-яка інша б на руках тебе носила і постійно пироги тобі пекла. Ось, Лариса, наприклад, давно тобі щось готувала?
Діма замислився і відповів:
– Я не пам’ятаю. Ми їжу постійно з ресторану замовляємо.
– Ось про те й мова. Запитів у неї набагато більше, ніж вона представляє собою.
Однак Дмитру не давало спокою зовсім інше питання.
– А як же Артем? Хто він взагалі такий?
Льоха з подивом посміхнувся і запитав:
– Невже ти відразу не здогадався? Ми ж з Ларкою однокласниками були.
– Ну, і?
– Так ось разом з нами Артем навчався. У шкільні роки він за нею так бігав, але вона його відшила. А потім тебе зустріла.
– Ну, припустимо. Але стільки років минуло…
Льоха розсміявся.
– Наївний ти. Нещодавно у нас був вечір зустрічі випускників. Пам’ятаєш?
– Пам’ятаю. Лара якраз на нього збиралася і просила відвезти її на нашому сімейному автомобілі.
– Ну, так з того самого моменту у них з Артемом все і закрутилося. Ти б бачив їх тоді. Втім, не хочу тобі душу травмувати. А я ж попереджав тебе про нього.
Тут Дмитро згадав розмову з Льохою, коли той розповів йому про той випадок і танець Лари та того самого Артема. Але він не надав цьому особливого значення. Виявилося, друг не помилився.
– Вирішено, я з нею розлучаюся.
Цієї ночі Дмитро не ночував вдома, а вранці прийшов додому, щоб повідомити дружині, що йде від неї.
Яким було його здивування, коли він побачив, що її речей немає. На тумбочці була обручка і записка:«Я покохала іншого. Не шукай мене і прощавай».
Він сів на підлогу і голосно розсміявся. А потім все життя шкодував, що не влаштував їй того вечора скандал і не висловив все, що думає про її зраду.
Спеціально для сайту Stories
